Лекція 5. НАДІЙНІСТЬ ДІАГНОСТИЧНОЇ МЕТОДИКИ. СТАНДАРТИЗАЦІЯ ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДІВ

Date: 2014-03-15; view: 679.

Содержание в резерве и консервация водогрейных котлов.

Содержание в резерве и консервация паровых котлов.

Содержание в резерве

Паровой котлоагрегат, находящийся в резерве, может "ожидать" использования его по назначению в одном из двух состояний: в состоянии "холодного" или "горячего" резерва.

Основные отличия между этими двумя состояниями следующие:

в "холодном" резерве котел находится под атмосферным давлением, а в "горячем" резерве поддерживается избыточное давление;

котлоагрегат, находящийся в "холодном" резерве, можно оставить без присмотра, а находящийся в "горячем" резерве должен быть под наблюдением обслуживающего персонала;

для поддержания котлоагрегата в состоянии "горячего" резерва необходимо производить определенный комплекс операций, а для "холодного" резерва - нет.

Для обеспечения возможности содержания котлоагрегата в "холодном" резерве необходимо, чтобы обмуровка котла остыла до такой степени, когда становится невозможным самопроизвольный подъем давления в котле. В состоянии "холодного" резерва:

· котел заполнен водой до среднего уровня, воздушник котла открыт;

· питательные, дренажные, продувочные и паровые линии котла надежно перекрыты;

· рабочий и резервный топливопроводы отключены, форсунки демонтированы из горелочных устройств;

· тягодутьевые установки остановлены, их направляющие аппараты закрыты;

· средства автоматизации отключены.

Содержание в "горячем" резерве позволяет максимально сократить срок перевода парового котлоагрегата в состояние использования по назначению. "Горячий" резерв обеспечивается:

· эпизодической растопкой, котла при остывании обмуровки или падении давления в котле до значения, близкого к атмосферному давлению;

· доведением давления в котле до уровня, близкого к рабочему, без подключения котла к паровому коллектору котельной;

· остановкой котлоагрегата в соответствии с технологией нормальной остановки.

Иногда избыточное давление в котле обеспечивается за счет подвода в его нижний барабан пара от работающих котлов. Тогда для поддержания котла в "горячем" резерве следует прогревать его экранные поверхности нагрева посредством выполнения периодической продувки из нижних коллекторов экранов. При этом необходимо следить за уровнем воды в котле и своевременно включать его питание.

1.

Для водогрейных котлоагрегатов так же, как и для паровых, существуют понятия "горячего" и "холодного" резервов.

В "горячем" резерве котлоагрегат содержат в том случае, если предполагается в самое ближайшее время включить его в работу. В состоянии "горячего" резерва:

водяной тракт котла включен в работу и функционирует в штатном (номинальном) режиме;

газовоздушный тракт не функционирует, хотя мероприятия по его подготовке к работе выполнены, и даже могут работать тягодутьевые установки на холостом ходу;

топливный тракт и система автоматизации подготовлены к работе.

Перевод котла из состояния "холодного" резерва в работающее состояние - процесс гораздо более длительный, чем из "горячего" резерва, так как в "холодном" резерве:

водяной тракт котла заполнен водой и герметично отключен запорными органами со всех сторон.

Требуемый уровень избыточного давления в котле (для предотвращения завоздушивания его водяного тракта) обеспечивается путем протравливания через неплотно закрытый запорный орган на входе воды в котел или на выходе из него тягодутьевые установки остановлены, запорно-регулирующие органы газовоздушного тракта перекрыты, топливный тракт и автоматика котлоагрегата отключены.

На результат психологічного дослідження впливає велика кількість випадкових факторів, які умовно можна об'єднати у дві категорії чинників:

1) мінливість у чacі вимірюваного психологічного явища (рис особистості, інтелекту тощо), що вимірюеться;

2) нестабільність самої вимірювальної процедури (вплив емоційного стану досліджуваного, Mіpa його втомленості, мотиваційна спрямованість на дослідження, освітленість приміщення, температура та вологість, година доби тощо).

Надійністъ (relіabіlіty) методики забезпечує точністъ вимірювань, які зділснюютъся за її допомогою, а також сталість її результатів, незмінність від впливів стороннніх випадкових факторів, що не є об’єктами дослідження. Тому в першу чергу досілдник має довідатися, чи є в описі діагностичної методики дані про їїнадійність (тип надійності та спосіб її визначення, чисельність і особливості індивідів, на яких перевірялася надійність методики). Якщо такі дані відсутні, то необхщно заново здійснювати nepeвіpкy методики на критерій надійності.

Широкого використання набули декілька математичних процедур оцінки нaдійнocті: повторне дослідження (ретестування), визначення надійності за допомогою паралелъних форм; метод розщеплення.

Розглянемо кожний із них окремо.

Визначення показників точності та сталості результатів може здійснюватися емпірично шляхом повторного дослідження (ретестування) вибірки досліджуваних. Tією ж самою методикою через певний інтервал часу та в однакових умовах. Повторне дослідження, зазвичай, називають ретестом, а надійність, оцінену таким способом, - ретестовою надійністю. У цьому випадку індексом надійності вважається або міpa збіry (корелящя) результатів першого і повторного обстежень, або ступінь збереження рангових місць обстежених у вибірці при ретестуванні.

При використанні цього методу оцінюється ступінь стійкості результатів дослідження у часі та їхня залежність від умов тестування. Тому ретестовий коефіцієнт надійності назива­ють також коефіцієнтом cmйкості (стабільності) тесту.

Перевагами даного методу є природність і простота виз­начення коефщіента надійності.

Серед недоліків особливо потрібно підкреслити такі: не визначеність оптимального інтервалу міждвома вимірюваннями; можливість формування у досліджуваних навичок роботи з даною методикою (особливо при повторному використанні одних і тих самих завдань в умовах відосно короткого інтервалу ретесту), внаслідок чого звичайно буде спостерігатись поліпшення резуль­тату повторного обстеження; запам'ятовування досліджуваним окремих речень та відповідей, що призводить або до відтворення під час повторного обстеження попереднього розподілу правильних та хибних тверджень, або до демонстрації "нових" результатів як появ негативізму.

У випадку визначення надійноcmі (еквівалентної надійності) за допомогою паралельних форм, на одних і тих самих досліджуваних проводиться основний варіант методики, а потім, через певний заданий проміжок, - паралельна форма методики. Паралельна форма тесту створюеться таким чином, щоб обидва варіанти тесту були мнксимально сумісними за головними діагностичними характеристиками, тобто з однаковою помилкою вимірювали ту саму властивість психіки.

Використання у двох обстеженнях різних за змістом, але еквівалентних за кількісними та яккіними діагностичними показниками наборів завдань дозволяє мінімізувати негативний ретестовий вплив.

Як правило, практичне визначення даного типу надійності пов'язане зі значними труднощами, оскільки вкрай складно побудувати кілька вapіaнтів однієї методики таким чином, щоб вони, з одного боку, відповідали одним і тим самим діагностичним критеріям та були зорієнтованими на вимірювання ідентичних психологічних факторів, а з другого - були різними за змістом та характером завдань. Kpім цього у випадку визначення надійності за допомогою паралельних форм повністю не знімається ефект тренування у досліджуваних, особливо якщо паралельні набори схожі за принципом побудови.

Метод розщепленнягрунтується на припущенні про паралельність не лише окремих форм методики, але й окремих завдань усередині неї. Найчастіше здійснюється поділ методики па дві еквівалентні половини за парними та непарними номерами або за принципом близькості значень індексів складності. У цьому випадку досліджувані проходять обстеження один раз за повним набором завдань методики, після чого окремо здійснюється оцінювання відповідей в еквівалентних частинах тесту. Саме відсутність потреби у повторному дослідженні надає методу розщеплення вагомих переваг порівняно з визначенням надійності за допомогою паралельних форм та методом ретестування. Але поряд із цим метод має один недолік, який пов'язаний з неможливістю встановити надійність результатів дослідження відосно проміжку часу. Останнє потребує комбінування методу розщеплення з процедурою обчислення ретестової надійності.

При використанні методу паралельних форм і методу розщеплення оцінюється ступінь узгодженості частин методики. То­му коефіцієнти надійності, отримані за допомогою цих двох методів, інтерпретуються як показники гомогенності (ординарності) тестів.