Тема 2: Моделювання бізнес-процесів підприємства. Підходи і методи.

Date: 2014-03-19; view: 1059.

Лекція 2

Листья алоэ древовидного свежие — Folia Aloes arborescentis. Алоэ древовидное — Aloe arborescens Лилейные — Liliaceae

Ботаническое описание растения.Многолетнее растение с толстым деревянистым стеблем, высотой до 3—5 м. Листья толстые, сочные, мечевидные, длиной до 60 см, темно-зеле­ные, с параллельным жилкованием и острозубчатыми края­ми, расположены на верхушке ствола. Соцветие — верхушеч­ная кисть длиной до 1 м с красными цветками. Цветет в раз­личное время, в зависимости от места обитания (рис. 10.1).

Географическое распространение —Северная и Восточная Африка. Культивируется по всему тропическому и субтропи­ческому поясу земного шара. Место обитания — сухие и пустынные места.

Лекарственное сырье.Для получения лекарственных препа­ратов заготавливают свежие листья алоэ, из которых получают свежий сок¹ и препараты биогенных стимуляторов. У культи­вируемых растений срезают свежие листья и быстро отправля­ют на переработку. Для получения сока листья моют и прессу­ют. Выделившийся при этом сок консервируют 20 % спиртом. Для получения препаратов биогенных стимуляторов листья моют, помещают в темное место и выдерживают 12 сут при температуре 4—8 °С, затем тщательно измельчают, экстраги­руют водой, очищают, стерилизуют и разливают по ампулам. Полученную таким образом водную вытяжку используют так­же для получения эмульсии алоэ и изготовления мазей.

Химический состав.В соке листьев алоэ содержатся антраг-ликозиды различного строения, флавоноиды, смолистые ве­щества.

Действие и применение.Антрагликозиды, имеющиеся в соке алоэ, попадая в толстый кишечник под влиянием бакте­риальных ферментов, преобразуются в активные агликоны, оказывающие слабительный эффект.

Название «биогенные стимуляторы» предложено в конце 30-х годов прошлого столетия академиком В.П.Филатовым для веществ, образующихся в растительных и животных клет­ках, помещенных в неблагоприятные для них условия (ох­лаждение, темнота и др.), и способных при введении в орга-низм оказывать стимулирующее влияние и ускорять процес­сы регенерации, обладающих противовоспалительным и ра-нозаживляющим действием. Биогенные стимуляторы содер­жат препараты: «Экстракт алоэ жидкий для инъекций», «Эк-стракт алоэ жидкий», которые применяют для лечения глаз­ных болезней, язвенной болезни желудка и двенадцатиперст­ной кишки.

(Необхідність моделювання бізнес-процесів, процесно- та предметно- орієнтовані підходи до моделювання, іх недоліки та переваги).

1.Методи та етапи моделювання

2.Ключові принципи вдосконалення бізнес-процесів

3. Причини невдач при моделюванні бізнес-процесів

1.Моделювання бізнес-процесів – це ефективний засіб пошуку доріг оптимізації діяльності компанії, засіб прогнозування і мінімізації ризиків, що виникають на різних етапах реорганізації підприємства. Цей метод дозволяє дати вартісну оцінку кожному окремому процесу і всім бізнес-процесам організації в сукупності [12].

Мета моделювання бізнес-процесів:

• створити реальну картину функціонування організації й процесів, що відбуваються в ній;

• виявити поточні проблеми організації й можливості їхнього вирішення;

• створити базу для забезпечення стійкого функціонування й розвитку організації.

Моделювання бізнес-процесів:

• забезпечує «прозорість» всіх господарських операцій, дозволяє побачити реальну картину того, як функціонує підприємство, за рахунок подання існуючих в організації бізнес-процесів у вигляді графічних, табличних і текстових документів;

• дає можливість аналізувати ймовірні наслідки збоїв на тому або іншому етапі виконання робіт, вчасно знайти й виправити виявлені помилки;

• створює передумови до постійного вдосконалювання й поліпшення керування підприємством.

Задачі, що розв’язуються за допомогою розроблених моделей бізнес-процесів:

• представлення діяльності підприємства й прийнятих у ньому технологій у вигляді ієрархічних схем бізнес-процесів, що забезпечують наочне подання про функціонування підприємства;

• побудова раціональної й ефективної організаційно-управлінської структури;

• впорядкування інформаційних потоків (у тому числі документообігу) усередині підприємства;

• розробка й побудова раціональних технологій роботи підрозділів підприємства;

• підвищення керованості бізнесу;

• аналіз вимог і проектування специфікацій корпоративної інформаційної системи;

• регламентація службових функцій, розробка положень про відділи й посадові інструкції;

Аналіз ефективності бізнесу-процесу- аналіз результатів виконання бізнес - процесу й/або параметрів, що характеризують виконання процесу в динаміку, і порівняння отриманих показників з витратами (тимчасовими, фінансовими, матеріальними, людськими), необхідними для здійснення даного процесу, і/або цільовими показниками ефективності процесу.

Методи та етапи моделювання.

Створити модель бізнес-процесу означає:

• визначити керівника бізнес-процесу;

• визначити границі бізнес-процесу (границі відповідальності й повноважень керівника бізнес-процесу);

• визначити виходи й клієнтів бізнес-процесу;

• визначити входи й постачальників бізнес-процесу;

• визначити ресурси, необхідні для виконання бізнес-процесу (перебувають у розпорядженні керівника процесу);

• описати технологію виконання бізнес-процесу;

• розробити показники, по яких оцінюється бізнес-процес, його результати й задоволеність клієнтів бізнес-процесу;

• описати роботу керівника бізнес-процесу по аналізу й поліпшенню бізнес-процесу, і так само його звітність перед вищестоящим керівником.

На першому етапі моделювання будується модель підприємства –функціональна модель, що дає представлення про функції підприємства і розподіл відповідальності за їх виконання. Функціональна модель підприємства не містить інформації про взаємозв’язок функцій. Для цього будується процесна модель. Процесна модель також описує потік ресурсів (матеріальні, інформаційні і т.д.), що використовуються при виконанні функцій, але вона не дає їх вартісної оцінки, яку необхідно мати при розрахунку фінансового плану підприємства. Тому потрібно уточнити описання бізнес-процесів за допомогою побудови кількісної моделі бізнес-процесів яка визначає вартість виконання бізнес-процесу. Побудувавши кількісну модель бізнес-процесів, можна побудувати і модель фінансового плану підприємства.

Проектування моделі завжди починається із визначення ланцюга проекту. Основна задача будь-якого успішного проекту полягає в тому, щоб на момент запуску системи, що втілюватиме бізнес-процес, та протягом її експлуатації можна було забезпечити:

· Необхідну функціональність системи і степінь адаптації до змінних бізнес умов її функціонування;

· Необхідний час реакції на запит;

· Безвідмовну роботу системи у необхідному режимі;

· Простоту експлуатації та підтримки системи;

· Необхідну безпеку;

В реальних умовах проектування – це пошук способу, що задовольняє вимогам функціональності системи засобами наявних технологій з урахуванням заданих обмежень. Складність проектування проявляється в тому, що воно не є конструктивною задачею, як аналіз вимог чи реалізація проекту розв’язків.

Часто проектування описують як окремий етап розробки проекту проміжний між аналізом та розробкою. Але насправді чіткого поділу етапів розробки проекту немає – проектування , немає чітко окресленого початку і завершення .

Можна виділити декілька етапів розробки системи опису бізнес-процесу:

· Визначення вимог.

· Оцінка реалізації.

· Оцінка ризику.

· Побудова логічної моделі.

· Побудова прототипу.

Визначення вимог. Починати дослідження предметної області необхідно із встановлення вимог. Одночасно важливо встановити істинні вимоги користувача. Для аналізу повноти вимог та їх уточнення важливо побудувати логічну модель предметної області. Також можна використовувати метод прототипу.

Вимоги можуть мати характер обмежень, тобто бути обов’язковими для їх дотримання. Вони можуть бути наслідком характеру предметної області чи формуватися історично. Важливим аналітичним завданням є передбачення можливих змін і планування адекватної реакції на події.

Часом задачі даної системи визначають задачами системи більш високого рівня. Те що для даної системи є метою, для системи більш високого рівня є засобами досягнення більш глобальних цілей.

Оцінка реалізації. Складність реалізації проекту можна оцінити по різним критеріям:

· Економічна реалізація (вартість, термін, економічність)

· Технічна реалізація (ресурси, технології, інструменти)

· Юридична реалізація ( законодавство, обов’язки)

Оцінка ризику. Передбачити джерела проблем розробки тяжко. Ними вважаються: обмеженість засобів, кадрові питання, недооцінка проблемності.

Для встановлення надійності ризику необхідно пройти наступні етапи: