А) будова та життєдіяльність прокаріотичної клітини

Date: 2015-10-07; view: 597.

Організація та життєдіяльність прокаріотичної клітини

Прокаріотична клітина, незважаючи на просту будову (рис. 2.5), має складну організацію життєдіяльності. Тіло ззовні, окрім напівпроникної мембрани, може бути вкритим додатковою оболонкою та слизом. Завдяки молекулам-рецепторам на зовнішній поверхні мембрани відбувається виборче проникнення речовин в цитоплазму.

Автотрофні прокаріоти здійснюють асиміляцію за допомогою або хроматофорів, або хлоросом (на рис. 2.5 наведені обидві структури в одній клітині з метою узагальнення). Гетеротрофні прокаріоти всмоктують готові органічні споживні речовини поверхнею тіла. Для синтезу білків на подальших етапах на внутрішній поверхні мембрани розташовані рибосоми зі швидкістю седиментації 70S. Окремі продукти асиміляції відкладаються в цитоплазмі у вигляді різноманітних включень.

Дисиміляція засобом бродіння відбувається за допомогою ферментів, розташованих на внутрішній поверхні клітинної мембрани. Деякі з прокаріот здатні здійснювати дисиміляцію також засобом дихання. Для цього вони мають всередині клітини додаткові мембранні поверхні – мезосоми. Отримана енергія запасається за допомогою хімічних зв'язків спеціалізованих молекул, а кінцеві продукти дисиміляції виділяються через мембрану назовні.

Рис. 2.5. Організація прокаріотичної клітини:

1 – оболонка; 2 – мембрана; 3 – рибосоми; 4 – включення (запасні речовини); 5 – цитоплазма; 6 – кільцева хромосома; 7 – мезосоми; 8 – пілі (фімбрії); 9 – фотосинтетичні мембрани; 10 – капсула; 11 – джгутик.