Б) розмноження прокаріотичних клітин

Date: 2015-10-07; view: 456.

Розмноження прокаріотичних клітин відбувається кількома засобами. В усякому разі цей процес супроводжується поділом клітини, але при безстатевому засобі єдина кільцева хромосома створює власну точну копію, що відходить в подальшому до іншої дочірньої клітини. При статевому розмноженні відбувається часткова заміна матеріалу хромосоми реципієнта одним із трьох шляхів: трансформація, кон'югація і трансдукція (рис. 2.6–2.8). Матеріал для вкраплення в ДНК клітини, що розмножується, потрапляє ззовні від донора через фімбрії (пілі), розташовані на зовнішній мембрані.

Серед бактерій зустрічаються особини Hfr (від англ.: high-frequency recombination – висока частота рекомбінацій), які здатні як донори передавати інформацію зі своєї відокремленої плазміди (що існує окрім власної ДНК) до клітини-реципієнта з подальшою її вбудовою у ДНК реципієнта (рис. 2.7).

Рис. 2.6 – Один із можливих засобів трансформації у бактерій:

1 – ДНК донора; 2 – активне поглинання; 3 – ДНК донора стає одноланцюговою (другий ланцюг руйнується); 4 – ланцюг ДНК донора заміщає початковий, але не ідентичний ланцюг ДНК реципієнта; 5 – витіснений фрагмент реципієнтної ДНК руйнується; 6 – гібридна ДНК; 7 – реплікація гібридної ДНК.

Рис. 2.7 – Кон'югація і перенесення F-фактора з клітини в клітину:

1 – плазмида, носій F-фактору, що розкручується і одночасно реплікується; 2 – одноланцюговий F-фактор проникає в клітину-реципієнта через F-фімбрію; 3 – F-фактор з ланцюгом комплементу, що синтезується.

Рис. 2.8 – Механізм трансдукції :1 – бактеріальна ДНК, що руйнується; 2 – нові білки вірусної оболонки; 3 – нова вірусна ДНК; 4 – нова вірусна ДНК; нові вірусні частини; 5 – лізис бактеріальної клітини; 6 – частина, що підлягає трансдукції (містить лише бактеріальну ДНК); 7 – частина, що підлягає трансдукції (містить і бактеріальну, і вірусну ДНК).