Комплексна модель формування професійної компетентності соціального педагога в процесі професійної діяльності

Date: 2014-03-21; view: 702.

Визначення оповідних інстанцій у романі.

· Постановка проблемного запитання.

Чи звернули ви увагу на те, що голос оповідача в романі постійно змінюється? Створюється враження, ніби ті чи ті сюжетні верстви написані різними авторами. Скільки ж саме оповідачів ви могли б вирізнити в романі?

· Робота над уривками тексту, записаними на дошці.

«Боги, боги мои! Как грустна вечерняя земля! Как таинственны туманы над болотами. Кто блуждал в этих туманах, кто много страдал перед смертью, кто летел над землей, неся на себе непосильный груз, тот это знает. Это знает уставший. И он без сожаления покидает туманы земли, ее болотца и реки, зная, что только она одна…»

«Да, взметнулась волна горя при страшном известии о Михаиле Александровиче…

Да, погиб, погиб… Но мы-то ведь живы! Да, взметнулась волна горя, но подержалась, подержалась и стала спадать, и кой-кто уже вернулся к своему столику и – сперва украдкой, а потом и в открытую выпил водочки и закусил. В самом деле, не пропадать же куриным котлетам де-воляй? Чем мы поможем Михаилу Александровичу? Тем, что голодные останемся? Да ведь мы-то живы!»

Настановча бесіда за запитаннями й завданнями.

Визначте, з якого контексту подано цитати.

Чим образ автора відрізняється у першому та другому фрагментах?

Які сюжетні пласти відповідають різним образам автора?

Чи тотожний образ оповідача єршалаїмської історії двом попереднім іпостасям автора?

Описати появу Воланда у вашому місті від імені одного з оповідачів, присутніх у „Майстрі і Маргариті”.

Теоретико-літературна підготовка.

Випереджаючий характер педагогічної системи освіти передбачає спрямованість на розв’язання проблем майбутньої постіндустріальної цивілізації, на конструювання програм формування професійної компетентності соціального педагога з урахуванням системно-діяльнісного підходу в рамках поліфункціональної парадигми; інтеграцію педагогічної освіти у міжнародний освітній заклад.

Завдяки аналізу ідей, підходів, концепцій різних наукових шкіл та напрямків, встановлено, що характерними рисами професійної компетентності соціального педагога є:

- наявність концептуального педагогічного мислення, яке відрізняється від раціонально – прагматичного тим, що спрямоване на глибоке розуміння смислу закладених ідей, проникнення в сутність запропонованих принципів реалізації наукових задумів;

- творча активність, яка на відміну від активного виконання запропонованого зразку дій передбачає відтворення власних смислів та цінностей своєї діяльності;

- потреба в рефлексії та осмисленні власного педагогічного досвіду; пошук особистісного смислу освіти через пізнання самого себе .

Якість соціального педагога, характерним проявом якої є механізм, дія якого у загальному вигляді запускає:

– індивідуальний стиль діяльності соціального педагога, що характеризується специфічним чуттям, проблемним баченням, тонким розумінням, творчим уявленням, чіткою проникливістю, практичною мудрістю;

– імпровізаційну діяльність, яка забезпечується специфічним осяянням, артистизмом соціального педагога, оптимальністю вибору дій, винахідливістю під неухильним самоаналізом та пильним самоконтролем;

– творчий стиль діяльності, що вбирає в себе всі складові як професійної діяльності, так і особистісні якості соціального педагога, що виявляються у специфічному почерку, неповторній індивідуальності, творчій самобутності, неабиякій винахідливості, гнучкості та евристичності мислення;

– конструктивну діяльність, основу якої складає моделювання цілісного образу, проектування та прогнозування діяльності, ініціативність та оперативність мислення, професійне передбачення.

Досягнення цілей світоглядного, методологічного та ціннісного характеру, покладених в основу нової поліфункціональної парадигми формування професійної компетентності забезпечується з одного боку суб’єктами педагогічного процесу (викладачами і студентами), характер взаємодії яких спрямований на співпрацю, співтворчість, діалогічність, варіативність, гнучкість, мобільність, з іншого – такими функціями: навчальною, виховною, психосоціальною, технологічною, креативною, адаптивною,

Для забезпечення реалізації зазначених функцій формування професійної компетентності соціального педагога необхідне виконання стратегічних завдань, покладених в основу нової полі функціональної парадигми, яка містить такі положення:

1) здійснення змістовно-структурного, технологічного та організаційно-дидактичного обґрунтування процесу формування професійної компетентності соціального педагога;

2) наповнення змісту нових інтегрованих курсів ідеями відродження національної системи виховання, культурного, історичного, духовного, педагогічного досвіду як українського народу, так і народів світу.

Реалізацію поліфукціональної парадигми має забезпечувати модель формування професійної компетентності соціального педагога. Вона спрямована на формування особистості, здатної до самоосвіти, саморозвитку, до активної культивації своєї індивідуальності, творчого потенціалу, інноваційної діяльності, професійної майстерності, а також на комплексне вирішення проблем особистісно-зорієнтованої та практико зорієнтованої професійно-педагогічної підготовки за схемою: оновлення цілей підготовки, її змісту, структури, технологій, організації та управління.

Методологічною основою моделі функцій формування професійної компетентності соціального педагога виступає системно-діяльнісний підхід, який передбачає створення процесу підготовки в цілому шляхом побудови його теорії та технології з метою виділення основних компонентів, зв’язків та взаємозв’язків між ними. Закономірності процесу підготовки передбачають наявність незмінних взаємозв’язків між інваріантними компонентами.

Відтак, розробка моделі функцій формування професійної компетентності соціального педагога передбачає конструювання системи компетентностей, що забезпечує вирішення проблем, пов’язаних з проектуванням її можливостей, з феноменом випередженого відтворення об'єктивного ходу подій, реалізованого завдяки постановки цілей, з прогнозуванням, орієнтованим на фахову підготовку в умовах сучасних вимог та з моделюванням об’єкту, що відображає всі значущі аспекти майбутньої діяльності. Завданнями для розробки компетентнісної моделі слугували:

1. Запровадження нової поліфункціональної парадигми професійної компетентності спроможної задовольнити сучасні вимоги до формування майбутнього фахівця.

2. Наповнення змісту навчання ідеями внутрішньо предметної та міждисциплінарної

З. Застосування модульного дидактичного процесу, підтриманого комп’ютерними засобами управління в сукупності з традиційними.

4. Використання науково-методичного забезпечення, яке б сприяло формуванню нової моделі випускника.

Аналіз даних параметрів дав змогу констатувати відповідні зміни, що уже відбулися, а саме: в парадигмальному аспекті – реалізується поліфукціональність його вираження; у змістовому – завдяки виокремленню інваріантних структурних одиниць наукових знань відбувається впровадження нових навчальних дисциплін; у структурному – створення нових підрозділів у вищому навчальному закладі; в технологічному – застосування інноваційних технологій навчання; в організаційно-управлінському – здійснення нових дидактичних процесів.

Отже, для забезпечення розглянутих аспектів формування професійної компетентності соціального педагога, а саме: професіоналізму, мобільності та інноваційності слід формувати професійні компетентності, а саме: теоретичну, організаційну та проектувальну, кожна з яких містить певний набір відповідних компетенцій. Аналіз навчального плану підготовки соціальних педагогів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр дозволив розробити відповідну модель, що отримала назву ,,компетентнісна” і яка у подальшому потребує експериментальної перевірки.

Комплексна модель формування професійної компетентності соціального педагога:

І. Теоретична компетентність.

1. Основи психолого-педагогічної компетенції соціального-педагога.

1) ,,Вступ до спеціальності”;

2) ,,Педагогіка”;

3) ,,Загальна психологія”;

4) ,,Вікова та педагогічна психологія”;

5) ,,Соціальна педагогіка”;

6) ,,Теорія та історія соціального виховання”.

2. Основи особистісно-орієнтованої компетенції.

1) ,,Основи соціалізації особистості”;

2) ,,Основи красномовства”;

3) ,,Соціалізація особистості засобами образотворчого мистецтва”;

4) ,,Основи проектувальної діяльності”;

5) ,,Самовиховання і саморегуляція особистості”;

6) ,,Екокультура особистості”;

7) ,,Основи соціально-педагогічних досліджень”.

П. Організаційна компетентність.

3. Основи сімейно-педагогічної компетенції.

1) ,,Етика і психологія сімейного життя”;

2) ,,Етнопсихологія”;

3) ,,Соціальний супровід сім’ї”;

4) ,,Етнопедагогіка”;

5) ,,Педагогіка сімейного виховання”.

4. Основи соціально-комунікативної компетенції.

1) ,,Психолого-педагогічні засади міжособистісного спілкування”;

2) ,,Етика соціально-педагогічної діяльності”;

3) ,,Менеджмент соціальної роботи”.

5. Основи соціально-превентивної компетенції.

1) ,,Соціально-молодіжна політика”;

2) ,,Основи соціально-правового захисту особистості”;

3) ,,Теорія та методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями”;

4) ,,Основи профорієнтаційної роботи”;

5) ,,Соціально-педагогічна профілактика правопорушень”;

6) ,,Основи дефектології”;

7) ,,Реабілітаційна педагогіка”.

III. Проектувальна компетентність.

6. Основи формування технологічної компетенції.

1) ,,Соціальна робота у сфері дозвілля”;

2) ,,Основи сценарної роботи соціального педагога”;

3) ,,Технології соціально-педагогічної діяльності”;

4) ,,Основи педагогічної майстерності”;

5) ,,Технологія роботи соціального гувернера”.

7. Основи проектувальної компетенції.

1) ,,Охорона праці в соціально-педагогічній сфері”;

2) ,,Методика організації волонтерського руху”;

3) ,,Організація роботи з різними соціальними групами”;

4) ,,Технологія соціально-педагогічної роботи за місцем проживання”;

5) ,,Формування здорового способу життя”;

6) ,,Організація і методика соціально-педагогічного тренінгу”;

7) ,,Соціальна робота в Україні”;

8) ,, Організація діяльності державних і спеціалізованих служб”.

У теперішній час досвід формування професійної компетентності соціального педагога свідчить, що пріоритетними напрямками її вдосконалення є: оновлення змісту психолого-педагогічної складової; впровадження елементів кредитно-трансферної системи організації навчального процесу; застосування електронних засобів навчання та забезпечення продуктивної організації соціально – педагогічної практики.

Метою подальшого удосконалення формування професійної компетентності соціального педагога є експериментальне впровадження компетентнісної моделі.