Вопрос №1.

Date: 2014-03-22; view: 1485.

2.

1.

Глобальні проблеми людства і людина: екологічний і моральний імперативи виживання людства. Стратегія людства в планетарному масштабі. Проблема переходу від техногенної до антропогенної цивілізації.

Цінність як ядро духовного світу людини. Проблема суб'єктивного вибору. Цінність і ціль. Цінність і життєвий смисл. Цінність як регулятор поведінки людини. Базові цінності людського буття. Цінність орієнтації. Вищі духовні цінності. Поняття про духовну досконалість.

У своїй діяльності людина не може бути абсолютно вільною, вона обмежена рамками цінностей, які, як свідчить історичний досвід, при всій їх мінливості мають відносну стабільність і не піддаються суттєвим змінам. Людина – як особистість свідомо формує свій ціннісний світ. При особистісному визначенні людини провідне значення мають її ціннісні орієнтації та їх реалізація в поведінці. Соціальна сила видатних осо­бистостей полягає в тому, вони конструюють ціннісний світ, який вітається більшістю представників суспільства.

Для будь-якої людини велике значення мають ціннісні орієнти­ри.

Спрямованість діяльності суб’єкта (людини) на певну цінність називають ціннісною орієнтацією.

Цінність постає як цілісний, інтегральний мотив діяльності та характеристика людських вчинків у тому сенсі, що вчинок вказує на те, що для певної людини постає найважливішим. З одного боку, це тому, що людина досить часто не може раціональ­ними аргументами довести, чому певні речі (або стосунки) є для неї цінностями. З іншого боку, реальні ситуації життя (особливо так звані "критичні ситуації") досить часто можуть виявити, навіть несподівано для самої людини, її справжні, глибинні ціннісні орієнтації, які можуть не збігатися із свідомими уявленнями про них.

До найголовніших людських цінностей можна віднести:

· насамперед найвищу цінність — саме людське життя;визнання жит­тя людини найвищою цінністю постає вихідним принципом сучасного гума­нізму (людина - завжди мета, але не засіб);

· із такого визнання органічно випливає у значенні другої за важливістю цінності право людини на вибір життєвого призначення. Це означає, що перше право розпорядитися життям належить самій людині;

· якщо це так, то наступною цінністю для людини є свобода.

Головним негативним наслідком індустріалізації виробництва стало виникнення так званих глобальних проблем сучасності, зумовлених тим, що людська технічна та виробнича діяльність за своїми масштабами досягла вимірів загальнопланетарних процесів.

Глобальні проблеми сучасності:

1. Соціально-екологічні.

2. Соціально-економічні.

3. Соціально-політичні.

4. Проблеми людини.

Глобальними їх назвали саме тому, що вони охоплюють та впливають певною мірою на усе людство, усю земну кулю ( „глобус” з лат. „куля”).

Глобальні проблеми сучасності— найбільш масштабні проблеми, з якими стикається людство на сучасному етапі свого розвитку.

У зв’язку з цим і розв’язати їх може лише все людство або, принаймні, більшість його. Глобальні проблеми не можна розв’язати в межах окремих країн або окремих регіонів Землі.

Гло­бальні проблеми є супутніми тільки для XX ст. через низку причин,а саме через:

— зростання чисельності населення Землі;

— розвиток індустріальної економіки та її поширення практично на всі країни земної кулі;

— розширення масштабів людської діяльності за допомогою науки і техніки.

Ознаками глобальних проблемсучасності є:

— масштабність, оскільки вони зачіпають інтереси всього людства, всіх держав, незалежно від їх місцерозташування чи суспільно-політичного ладу;

— гострота — невирішеність цих проблем загрожує всьому жи­вому на Землі;

— необхідність колективного вирішення об'єднаними зусиллями всього населення планети.

Соціально-екологічні проблеми – це проблеми, пов’язані з порушенням унаслідок людської діяльності рівноваги в геологічних, біохімічних процесах Землі та біосфери загалом. До комплексу екологічних проблем входять:

а) забруднення довкілля: воно настільки інтенсивне, що на Землі сьогодні майже немає екологічно чистих рік, до того ж забруднені водоймища, атмосфера, космічний простір планети;

б) знищення лісів, зеленого шару Землі через що відбулися зміни у водообмінних процесах планети у температурному режимі на її поверхні сучасна наука занепокоєна „парниковим ефектом”, в земній атмосфері, коли внаслідок виробничої діяльності відбуваються підвищення загальної температури; це загрожує таненням полярних льодів і відчутним підвищенням рівня води у світовому океані;

в) зменшення площі ґрунтів, придатних для рільництва внаслідок будівництва міст, шляхів, підприємств ерозії ґрунтів та ін..

Шляхи розв’язаннясоціально-екологічних проблем:

- розробка і виконання міжнародної програми охорони навколишнього середовища;

- ефективне природоохоронне законодавство зі стимулами і відповідальністю людей;

- перехід до нової екологічної природоохоронної технологічної культури;

- інформування людей про стан оточуючого середовища і формування екологічного світогляду в суспільстві.

Глобальні соціально-економічні проблеми:

- ресурсів (енергетичних, сировинних);

- продовольча;

- демографічна;

- економічна відсталість значної кількості країн.

Ефективність сучасного виробництва перебуває у прямо пропорційній залежності від рівня енергоозброєнності праці. Але саме виробництво енергії є чи не найбільшим екологічно небезпечним: теплові станції викидають у повітря тисячі тонн отруйних газів та твердих пилових відходів. Ядерні станції небезпечні через радіацію, а також необхідність захоронення відходів ядерного палива. Енергетика також є найпотужнішим чинником створення „парникового ефекту”. Намагання використовувати природні джерела енергії (сонячне випромінювання, вітер, припливи) поки що неефективні.

Загострились також проблеми пов’язані з хімічним виробництвом, із створенням різного роду штучних матеріалів. Без останніх неможливе ні сучасне виробництво, ні сучасні медицина та обчислювальна техніка. Але штучні матеріали не піддаються природній утилізації, а тому створюють небезпеку для довкілля та здоров’я людини.

Демографічна проблема пов’язана з перенаселенням певних регіонів Землі. Загалом населення планети збільшується відчутними темпами. Тому виникають проблеми забезпечення людства продовольством, житлом, одягом, медичним обслуговуванням, проблеми, пов’язані з легальною та нелегальною еміграцією.

Серед глобальних соціально-політичних проблем на перший план висуваються проблеми миру та війни, зумовлені нагромадженням зброї масового знищення людини; ядерного шантажу, політичного авантюризму злочинних угрупувань; зберігання ядерної зброї, знищення її – складна і дорога процедура.

Класифікація глобальних проблем сучасності:

1. Проблеми в царині міжнародних відносин:

— «Конфлікт цивілізацій» між кількома великими соціокультурними та релігійними світами (християнська цивілізація, ісламська цивілізація), які намагаються розширити сферу свого впливу за рахунок один одного. Конфлікт цивілізацій відрізняється особливою масштабністю, виявляє себе в мирних і немирних формах протистояння І ведеться до «переможного кінця», оскільки ворогуючі сторони просто не здатні зрозуміти одна одну через різницю в мисленні.

— Проблема Півночі та Півдня — зменшення розриву в рівні роз­витку між двома десятками індустріально розвинутих державу Європі, Америці та Азії, де живуть не більше 1 млрд. людей, та іншими країнами світу.

— Проблема міжнародного тероризму, який загрожує існуванню усталеного світопорядку через діяльність невеличких за чи­сельністю груп із власними Інтересами, обстоюваними насиль­ницьким шляхом.

Проблеми людини:масове розповсюдження деяких хвороб (СНІД, онкологічні, серцево-судинні, діабет та ін..), які можуть стати епідеміями планетарного масштабу; постійно з’являються нові, невідомі хвороби; постійно погіршується здоров’я населення індустріально розвинених країн через погану екологію і не правильний спосіб життя; проблеми збереження культурні спадщини людства, взаємин між людьми, матеріальної і духовної забезпеченості життя, обмеження прав і свобод громадян, боротьби з міжнародним тероризмом, наркоманією та ін..

2. Проблеми взаємодії між людиною і природою:

— Екологічна проблема — людина бере від природи більше ресурсів для власних потреб, ніж природа встигає відтворювати.

— Енергетична і ресурсно-сировинна проблема — за нинішніх виробничих технологій і рівня споживання тради­ційних видів енергії та сировини людству їх може не вистачити вже через кілька десятків років.

3. Проблеми всередині людського суспільства:

— «Демографічний вибух» — швидке зростання населення пла­нети, яке випереджає можливості його матеріального забезпе­чення.

— Продовольчо проблема — більшості населення планети не вистачає їжі в науково-обґрунтованих кількостях.

— Проблема освіти — значна частина населення планети за­лишається малограмотною або безграмотною, а в багатьох розвинених країнах рівень розвитку освіти відстає від потреб науково-технічного прогресу.

Шляхи та розв’язання глобальних проблем:

1. Масове роз’яснення значення масштабів глобальних проблем; формування нового світогляда, заснованого на принципі самоцінності всього живого на Землі;

2. Обов’язкове введення в освіту знань, пов’язаних із глобальними проблемами сучасності;

3. Міжнародна співпраця у справі розв’язання глобальних проблем на різних рівнях; створення нових міжнародних організацій, які б мали надзвичайні повноваження в розв’язанні глобальних проблем сучасності;

4. Міжнародне запровадження в економічні показники виробництва таких норм, що забезпечують фінансування, спрямовані на розв’язання глобальних проблем;

5. Розповсюдження нових технологій, що сприяють покращенню екологічної ситуації.

Велика роль належить громадським організаціям „Зелений світ” і „Грінпіс” та ін..

Правоведение - это наука и учебная дисциплина, изучающая общие закономерности возникновения, развития, а также терминологию государства и права.
Предмет правоведения - это круг вопросов, составляющих теоретическую основу отраслевых юридических наук. Например, основы государственного строя, федеральные законы, правоотношения, правонарушения, законность и правопорядок и т.д.

Методы правоведения – это приемы и способы изучения вопросов, которые входят в предмет правоведения.

Методы правоведения:

1.Общенаучные методы (наблюдение, анализ, обобщение, сравнение, моделирование, статистический метод и др.)

2.Частнонаучные методы смежных наук (исторический, социологический и др.)

Место сравнительного правоведения в системе юридических наук определяется единством предмета и метода всех юридических наук, в связи с чем в системе общественных наук правоведение выступает как единая отрасль знаний, предметом изучения которой являются - общие и специфические закономерности возникновения, развития и функционирования правовых систем мира в их сравнительном познании.

Юриспруденция представляет собой систему взаимосвязанных юридических наук, которая по сферам проявления может быть дифференцирована на циклы наук:

- теоретико-исторические (теория государства и права, история государства и права и др );

- государствоведческие (государственное право, административное право и др.):

- цивилистические (гражданское право, гражданский процесс, арбитражный процесс, семейное право и др.):

- криминалистические (уголовное право, уголовный процесс, исправительно-трудовое право и др.).

Отдельное место занимают науки, которые изучают правореализующие отношения между государствами - международное право (частное и публичное), а также науки, изучающие государство и право зарубежных стран - в частности, сравнительное правоведение.

Каждая из указанных наук является юридической, имеет свой предмет и методы изучения. Но все вместе они входят в понятие «юридическая наука» Если предмет юридической науки в целом - это понятие права во всех аспектах его теоретико-познавательного проявления и выражения, то предмет каждой отдельной юридической науки (как составной части предмета юридической науки а целом) - это один из аспектов понятия права, какая-то определенная сторона юридической действительности.

Таким образом, сравнительное правоведение является цельной отраслью всей юридической науки как таковой (юриспруденции), гармонично взаимосвязанной со всеми остальными ее отраслями.

Тема № 1. ОСНОВЫ ТЕОРИИ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА

Понятие, функции и механизм государства.

Вопросы:

1. Понятие и признаки государства.

2. Функции государства.

3. Механизм государства.