ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ ТА ВИМОГИ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ДОКУМЕНТІВ

Date: 2014-04-10; view: 592.

Испытание бытовой канализации К1 проводится способом пролива воды из 75% водоразборных приборов в здании. Система должна обеспечивать нормальный сток. Если система успешно выдержала испытание, то окончательно составляется акт испытания внутренней канализации по форме приложения 4 СНиП 3.05.01-85 [20], который подписывается представителями вышеупомянутой комиссии.

Испытание дождевой канализации К2 проводится способом заполнения водосточного стояка водой до отметки кровли. В течение 10 минут стояк не должен протечь в местах его установки (лестничные клетки, коридоры).

Испытание производственной канализации К3 проводится способом пролива воды из 75% водоразборных приборов в промздании. Кроме того проверяют эффективность работы очистных сооружений и насосов станций перекачки.

После испытания система внутренней канализации готова к передаче на её эксплуатацию.

Эксплуатация внутренней канализации

Экслуатация внутренней канализации может находиться в ведении ПЖРЭУ (производственных жилищно-ремонтно-эксплуатационных участков) или в ведении отдела главного энергетика или механика предприятий — это зависит от принадлежности здания (муниципальное или ведомственное) и от типа системы (К1, К2, К3).

При эксплуатации внутренней канализации выполняют следующие работы :

— текущие ремонты по заявкам жильцов (чаще всего прочистка засорившихся труб с помощью гибких стальных тросов длиной от 3 до 10 метров);

— капитальные ремонты с заменой трубопроводов.

Основанием для проведения капитального ремонта системы канализации может быть физический износ канализации (рис. 18). При этом в жилищном хозяйстве можно руководствоваться «Правилами оценки физического износа жилых зданий» [2], а также недавно появившимися «Правилами и нормами технической эксплуатации жилищного фонда» [12].

Рис. 18. Физический износ системы внутренней канализации [2]:

1 — трубопроводы и ванны из чугуна;

2 — мойки и раковины (чугун и нержавеющая сталь);

3 — стальные трубы, ванны; керамические унитазы, мойки;

4 — мойки и ванны стальные эмалированные;

5 — трубопроводы из полихлорвинила (пластмассовые)

Реконструкция внутренней канализации

Реконструкция любой канализационной системы — это производство строительно-монтажных работ с целью приведения эксплуатационных показателей системы к уровню современных требований (ГОСТов, СНиПов и др.). Подробнее см. на с. 30 (по аналогии).

Гидравлический расчёт внутренней канализации

Внутреннюю канализацию обычно не рассчитывают, а проверяют гидравлику отдельных участков в соответствии с требованиями СНиП 2.04.01-85 [15]. Рассмотрим основы гидравлических расчётов канализации [22].

Канализация — это система с безнапорными потоками сточной жидкости, имеющими свободную поверхность. Свободная поверхность — это граница между жидкостью и газом, на которой действует атмосферное давление. Внутри канализации поддерживают атмосферное давление с помощью вентиляционных стояков или вакуумных клапанов (см. с. 40).

Сточные воды внутри канализации движутся самотёком. С этой целью горизонтальные участки труб имеют уклон в сторону стояков. Диаметры и оптимальные уклоны труб назначают конструктивно:

Æ 50 мм от моек, умывальников и ванн с уклоном 0,035;

Æ 100 мм от унитазов с уклоном 0,02.

При проведении гидравлического расчёта безнапорных потоков учитывают ограничения по скорости V (м/с), наполнению h/d и уклону i = Dz/L (см. рис. 19). Например, при расчёте канализационных труб должны быть выполнены три таких ограничения:

где d_мм — внутренний диаметр трубы в миллиметрах.

Рис. 19. Гидравлика канализационной трубы

Для расчёта безнапорных потоков широко применяется формула Шезú:

где R — гидравлический радиус в метрах;

С — коэффициент Шезú.

Гидравлический радиус находят так:

где w — площадь живого сечения потока (поперечного сечения);

c — смоченный периметр, то есть часть периметра живого сечения потока, где жидкость соприкасается с твердыми стенками.

Коэффициент Шезú можно определить по формуле Маннинга

где n — коэффициент шероховатости стенок трубы или канала обычно в пределах 0,012...0,014;

R — гидравлический радиус, подставляемый в метрах.

Более точной является формула Н.Н. Павловского, которая здесь не приводится. На её основе А.А. Лукиных и Н.А. Лукиных составили подробные таблицы для гидравлического расчёта канализационных сетей [9].

Скорость потока связана с расходом q соотношением вида

Таким образом, приведённые формулы позволяют осуществлять гидравлический расчёт любых безнапорных потоков, в том числе в системах внутренней канализации.

Обычно для расчётов используют вспомогательные таблицы или номограммы, составленные на основе формулы Шези. Заметим, что формула Шези справедлива для потоков с турбулентным режимом. Таких потоков на практике подавляющее большинство, а особенно в канализационных сетях.

Другие проверочные гидравлические условия и расчёты для внутренних канализационных сетей изложены в СНиП 2.04.01-85 [15], куда мы и отсылаем читателя.

Заключение

Прочитав данные лекции в 1-й раз, попробуйте сдать электронный экзамен. Все 125 вопросов экзамена приведены в приложении.

Таким образом, используя данный материал совместно с файлом электронного экзамена, читатель может хорошо подготовиться по изучаемому предмету методом последовательных приближений.

При этом расширяйте свой кругозор с помощью книг, указанных в списке литературы, а также предпринимая самостоятельный поиск необходимых справочников, книг, статей в библиотеках, книжных магазинах и всемирной сети Internet.

Литература

1. Белецкий Б.Ф. Санитарно-техническое оборудование зданий (монтаж, эксплуатация и ремонт). – Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 2002. – 512 с.

2. ВСН 53-86. Правила оценки физического износа жилых зданий. – М., 1987. – 42 с.

3. ГОСТ 1811-97. Трапы для систем канализации зданий. – М., 1998. – 8 с.

4. ГОСТ 21.205-93. Условные обозначения элементов санитарно-технических систем. – М., 1993. – 16 с.

5. ГОСТ 21.206-93. Условные обозначения трубопроводов. – М., 1993. – 4 с.

6. ГОСТ 2874-82*. Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством. – М.: Изд-во стандартов, 1984. – 6 с.

7. Лукиных А.А., Лукиных Н.А. Таблицы для гидравлического расчёта канализационных сетей и дюкеров по формуле акад. Н.Н. Павловского. – М.: Стройиздат, 1974. – 156 с.

8. МДС 13-6.2000. Методика по определению непригодности жилых зданий и жилых помещений для проживания / Госстрой России. – М., 2000. – 12 с.

9. Правила и нормы технической эксплуатации жилищного фонда / Госстрой России. – Омск, 2003. – 160 с.

10. Прогнозы подтопления и расчёт дренажных систем на застраиваемых и застроенных территориях: Справочное пособие к СНиП / А.Ж. Муфтахов (разд. 1–6), И.В. Коринченко (разд. 3, 4, 6), Н.М. Григорьева (разд. 6), В.И. Сологаев (разд. 2–5), А.П. Шевчик (разд. 3–6); ВНИИ ВОДГЕО. – М.: Стройиздат, 1991. – 272 с.

11. СанПиН 2.1.4.1074-01. Питьевая вода. Гигиенические требования к качеству воды централизованных систем питьевого водоснабжения. Контроль качества. – М.: Минздрав России, 2002. – 64 с.

12. СНиП 2.04.01-85. Внутренний водопровод и канализация зданий. – М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1986. – 56 с.

13. СНиП 2.04.02-84. Водоснабжение. Наружные сети и сооружения. – М.: Стройиздат, 1985. – 136 с.

14. СНиП 2.04.09-84. Пожарная автоматика зданий и сооружений. –М.: Госстрой СССР, 1988. – 24 с.

15. СНиП 2.10.03-84. Животноводческие, птицеводческие и звероводческие здания и помещения. – М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1984. – 10 с.

16. СНиП 3.05.01-85. Внутренние санитарно-технические системы. –М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1988. – 40 с.

17. Сологаев В.И. Защита от подтопления в городском строительстве. Устройство и работа. – Омск: Изд-во СибАДИ, 1999. – 56 с.

18. ТСН 21-302-2000 МО. Проектирование систем мусороудаления и автоматического пожаротушения в жилых домах, общественных зданиях и на объектах коммунального хозяйства на территории Московской области. – М., 2000. – 32 с.

19. Шевелев Ф.А., Шевелев А.Ф. Таблицы для гидравлического расчёта водопроводных труб. – М.: Стройиздат, 1984. – 117 с.

* * *

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ ТА ВИМОГИ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ДОКУМЕНТІВ

Сучасна система безготівкових розрахунків у господарському обороті України, принципи її організації викладені в інструкції № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженій постановою правління національного банку України від 02.08.96 за № 204.

Особлива ознака безготівкового платіжного обігу полягає в тому, що для проведення платежів використовуються тільки безготівкові гроші. Це можливо, коли платник і одержувач мають поточний рахунок в будь-якому банку на території України або за кордоном, якщо йдеться про міжнародні розрахунки. Зрозуміло, що безготівковий платіж здійснюватиметься швидко та надійно лише за умови розвинутої мережі міжбанківських розрахунків та наявності платіжних документів єдиного зразка. В Україні дані передумови впроваджені в практичну сферу діяльності банківської системи. Так, із січня 1994 року Національний банк запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі. Система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від втручання. Система електронних платежів (СЕП) дозволила досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбанківських розрахунків, обмежити ризик обігу фальшивих грошей та скоротити до мінімуму термін проходження платежів.

Сучасна система безготівкових розрахунків передбачає, що розрахунки між підприємствами проводять комерційні банки, розрахунки між банками здійснюються через мережу регіональних розрахункових палат, на верхньому рівні якої перебуває центральна розрахункова палата в Києві.

Банківські операції можуть також проводитись через кореспондентські рахунки, які банки відкривають один в одного відповідно до кореспондентських угод.

Безготівкові розрахунки базуються на таких принципах:

* кошти суб’єктів господарської діяльності підлягають обов’язковому зберіганню на поточних рахунках в банку;

* кошти з поточного рахунку контрагента (клієнта) списуються за розпорядженням їх власників, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне списання (стягнення) коштів, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів;

* розрахункові документи приймаються банком до виконання лише в межах наявних коштів на поточному рахунку контрагента;

* якщо на рахунку клієнта недостатньо коштів для здійснення розрахунків, банк приймає доручення на перерахування з основного рахунку підприємств до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів (обов’язкових платежів, неподаткових платежів, пені, штрафів) незалежно від наявності коштів на рахунку;

* у разі відсутності коштів на основному рахунку платника такі доручення обліковуються на позабалансовому рахунку № 9803 «розрахункові докумени не сплачені в строк через відсутність коштів у платників». платник зобов’язаний протягом трьох банківських днів подати доручення на перерахування залишків коштів з інших поточних рахунків на основний для забезпечення погашення заборгованості або погасити її з додаткового рахунка;

* якщо коштів на кореспондентському рахунку банку недостатньо для виконання доручень клієнта, банк приймає всі подані розрахункові документи і обліковує їх на позабалансовому рахунку 9804 «розрахун­кові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку»;

* платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускаються, за винятком випадків уступки вимоги і переведення боргу;

* банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків;

* підприємства самостійно обирають форми розрахунків та зазначають їх при укладанні між собою договорів.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:

· платіжне доручення;

· платіжна вимога — доручення;

· чек;

· акредитив;

· вексель;

· платіжна вимога;

· інкасове доручення.

Застосування тієї чи іншої форми розрахункових документів визначається особливостями господарських взаємовідносин підприємств, спрямоване на зміцнення договірної дисципліни, забезпечення безперебійних платежів і прискорення обігу грошових коштів у розрахунках.

При організації безготівкових розрахунків важливо, щоб момент проведення платежу максимально наближався до моменту відвантаження продукції, надання послуг. подібне наближення сприятиме скороченню перерозподілу ресурсів між господарськими суб’єктами, прискоренню процесів реалізації, кругообігу фінансових ресурсів. однак дотримання цього принципу не завжди поєднується з характером виробничого процесу, станом платіжної дисципліни, з економічною зацікавленістю учасників розрахунків.

Обліково-операційний апарат банку (відповідальні виконавці) виконує контрольні функції щодо розрахунково-платіжних документів, які поступають від клієнтів впродовж операційного дня.

Банківський контроль передбачає правильність оформлення документів, законність платежу, достовірність параметрів учасників розрахунків (код банку платника і отримувача, номер їх поточного рахунку тощо).

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком та клієнтом.

Якщо до банку надійшло одночасно кілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такій черговості:

- 1. першою чергою списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів

- 2 – списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором

- 3 – списуються кошти на підставі інших рішень суду

- 4 – списуються кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету

- 5. – списуються кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

2.ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ДОКУМЕНТІВ.

Відповідно до інструкції № 7, розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити:

- назву документа;

- номер документа, число, місяць, рік його виписки.

число та рік вказуються цифрами, місяць — літерами. на розрахункових документах, які заповнюються за допомогою технічних засобів, допускається зазначення місяця цифрами (01 — 12);

- назви платника та одержувача коштів (їх офіційне скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, у фізичних осіб — ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;

- назви банків платника і одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

- суму платежу цифрами та літерами;

- призначення платежу — назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше) із зазначенням його номера і дати, зазначення назви і відповідної статті закону, якою передбачене право безспірного списання (стягнення) коштів. замість назви товару може зазначатись його кодове (умовне) значення;

- на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) — відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

- підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

- суму податку на додану вартість цифрами або напис «без податку на додану вартість».

У разі, коли хоча б один зі щойно зазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.

Використання факсиміле при вчиненні підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускається.

Банк не має права робити виправлення на поданих розрахункових документах.

У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ, банк у день його отримання має зробити на зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (за підписами головного бухгалтера і виконавця, завірених штампом банку) та по­вернути його клієнтові.

Розрахункові документи за операціями, що здійснюються:

* суб’єктами підприємницької діяльності — юридичними особами — повинні мати відбиток печатки та підписи відповідальних осіб, яким відповідно до чинного законодавства України та установчих документів підприємства надане право розпорядження рахунком і підпису розрахункових документів і які повідомлені банку в картці зі зразками підписів та відбитком печатки;

* відділеннями, філіями, представництвами, від імені юридичної особи, підписуються особами, які уповноважені цією юридичною особою і завіряються відбитком печатки, що відповідає вміщеним у картку зразкам підписів та відбитка печатки;

* підприємцями без створення юридичної особи, підписуються однією відповідальною особою, зразок підпису якої зазначений у картці зразків підписів та відбитка печатки (за наявності печатки);

* фізичними особами, підписуються ними та приймаються банком до виконання за наявністю на документі підпису, зразок якого вміщено в картку рахунку.

* клієнт, виходячи зі своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв’язку. спосіб подання ним документів до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.