Порядок формування Суду Європейського Союзу і Суду першої інстанції

Date: 2015-10-07; view: 821.

Згідно положенням, діючим до реформи, передбаченим Ніццськім договором, члени Суду ЄС призначалися за загальною згодою урядами держав-членів строком на шість років. Держава — член ЄС мало в своєму розпорядженні одне місце в Суді ЄС, а потім і в СПІ. Воно ж висувало кандидата на заміщення місця в Суді.

Принцип «одна держава — один суддя» визначав чисельний склад Суду. Єдине коригування вносила вимога непарного числа суддів. Напередодні розширення в 2004 р. їх число дорівнювало 15 (після розширення досягло 25). Необхідність подібної системи комплектування мотивувалася не стільки рівноправ'ям держав-членів, скільки доцільністю представництва всіх національних правових систем, що повинно було служити цілям ефективності і урахуванню різноманіття національних форм і методів правового регулювання при розгляді справ в Суді. В основному аналогічно формувався і СПІ. Крім суддівського корпусу до складу Суду ЄС увійшли також вісім генеральних адвокатів.

Ніццській договір 2001 р. дещо змінив формулу комплектування судових органів ЄС. Вона передбачає, що Суд ЄС складається з одного судді від кожної держави-члена.

А СПІ складається «принаймні, з одного судді з кожної держави-члена».Її застосування повинне дозволити розширити склад СПІ, якщо це буде потрібно для реалізації ним функцій самостійної судової інстанції, наділеної досить широкою юрисдикцією. Ухвалення рішень як відносно числа суддів СПІ, так і генеральних адвокатів віднесено до компетенції Ради. Подальша зміна порядку формування Суду передбачена Конституцією ЄС. Головна з них — створення експертного комітету з відбору кандидатів на пост судді або генерального адвоката. Його думка запитується до провадження призначення. Подібна процедура застосована і при формуванні Суду у справах цивільної служби(ССЦС), передбаченої рішенням Ради від 2 листопада 2004 р.

Головні вимоги, що висуваються до кандидатів, в основному залишилися без змін. Це висока професійна кваліфікація і незалежність.До вступу до посади на першому відкритому засіданні Суду новообраний член приносить урочисту присягу. Кожний з членів суду обіцяє здійснювати свої функції повністю неупереджено, з свідомістю відповідальності і не розголошувати секретів дорадчої кімнати. На відміну від Європейського Суду з прав людини, в якій окремі судді можуть заявляти про свою особливу позицію і незгоду з рішенням більшості суддів, в рамках Суду ЄС і СПІ зберігається абсолютна секретність суддівських дебатів, думки кожного з суддів і результатів внутрішнього голосування. Ухвала виноситься від імені Суду в цілому і ніякому публічному заперечуванню з боку суддів або генеральних адвокатів не підлягає. Порушення цього правила розглядається як посягання на основи судочинства, порушення обов'язків судді і може спричиняти за собою досить строгі санкції, аж до примусового звільнення від посади.Такого роду рішення ухвалюється загальними зборами суддів і генеральних адвокатів, якщо, на їх одноголосну думку, зміщуваний член суду не задовольняє вимогам, що висуваються до його посади.

Крім принесення присяги кожен член суду підписує заяву, в якій він урочисто заявляє про дотримання протягом всього терміну виконання своїх повноважень, а рівно після їх завершення зобов'язань, витікаючих з виконання його обов'язків. Особливо підкреслюється дотримання членами суду правил доброчесності, педантичності і скромності. Це торкається, зокрема, ухвалення певного кола пропозицій про роботу або отримання яких-небудь додаткових вигод навіть після виходу у відставку. Порушення вимог суддею, що навіть знаходиться у відставці, може спричиняти за собою певні санкції (пенсійне забезпечення, імунітет, неосудність і ін.).

Всі судді користуються судовим імунітетом. Але вони не можуть займатися ніякий іншою професійною активністю (виключення встановлює Рада), а рівно політичною або адміністративною діяльністю. Все сказане повністю відноситься до всіх суддів і до генеральних адвокатів.

Засновницький договір передбачає призначення восьми генеральних адвокатів. Проте за запитом Суду Рада може одноголосно ухваленим рішенням збільшити їх число. Генеральні адвокати — це посадовці Суду, які виконують надзвичайно важливі повноваження, пов'язані з вивченням справи, що виноситься на розгляд Суду. Генеральний адвокат представляє Суду свій об'єктивний, неупереджений і обґрунтований висновок у вивченій їм справі. У переважній більшості випадків висновок генерального адвоката, що висловлюється у відкритому публічному засіданні Суду, робить досить великий вплив на винесення ухвали. Проте формально Суд не зобов'язаний слідувати рекомендаціям генерального адвоката.

Існування інституту генеральних адвокатів викликало немало критичних зауважень. Головне з них складається в тому, що даний інститут і порядок його функціонування порушують принцип змагальності і рівність в положенні і можливостях сторін. Існування цього інституту на національному рівні у ряді держав-членів було оскаржено в ЄСПЛ. У справі Верлен ЄСПЛ визнав, хоч і з обмовками, обґрунтованість відповідних претензій. Проте в подальшому ЄСПЛ роз'яснив, що його висновок не розповсюджується на інститути ЄС, які не підпадають під його юрисдикцію. Ніццській договір в умовах, що склалися, особливо підкреслив важливість інституту генеральних адвокатів і можливість його використання в СПІ. Окреме положення, що відноситься до функцій генеральних адвокатів, міститься і в Конституції ЄС.

Оновлення Суду відбувається наполовину кожні три роки. У тому ж порядку оновлюється склад генеральних адвокатів.Яких-небудь обмежень для переобрання на новий термін не встановлено. Відповідно, суддя або генеральний адвокат, термін повноважень якого закінчився, може бути призначений знову. У разі дострокової вакансії заміщення проводиться на термін повноважень вибулого члена Суду, що залишився.