Розмежування юрисдикції між судовими органами Європейського Союзу

Date: 2015-10-07; view: 345.

Проблема виникла з моменту створення СПІ і набула досить гострого характеру у зв'язку з проведенням судової реформи. Учасники Ніццського договору навіть вотували спеціальну Декларацію № 12 «Про ст. 225 Договору про Співтовариство», в якій призвали Суд і Комісію «в найкоротші терміни вивчити всю сукупність питань про розмежування юрисдикції між Судом ЄС і Судом першої інстанції, зокрема, у справах прямої юрисдикції...»¹. В цілому в цій області поки зберігають своє значення існуючі матеріальні і процесуальні критерії.

Справа відноситься до юрисдикції Суду ЄС, якщо вона має особливо важливе виняткове значення, що може вплинути на єдність і цілісність права ЄС. До його ж юрисдикції відносяться суперечки між державами-членами, між державами-членами і інститутами ЄС, між інститутами ЄС. Це, зокрема, підтверджується новою редакцією ст. 230 Договору про Співтовариство. Суд ЄС продовжує здійснювати функції конституційного і касаційного суду (при принесенні скарг на рішення, винесені СПІ).

У свою чергу, до юрисдикції СПІ згідно ст. 225 Ніццського договору віднесено вирішення суперечок про законність актів, прийнятих іншими інститутами, ніж Суд (ст. 230), позовів про бездіяльність (ст. 232), суперечок, що стосуються відшкодування шкоди (ст. 235), суперечок між Співтовариствами і їх службовцями (ст. 236), суперечок на основі арбітражної оговорки (ст. 238). Особливо указується, що СПІ може розглядати також і інші категорії позовів. Це положення Договору не дуже прояснює справу. Більш менш упевнено можна говорити про справи, пов'язані з порушенням права конкуренції, і що порушують свободу торгівлі, оскільки в цій області вже склалася стійка практика. Проте скільки-небудь достатньо ясний і повний перелік категорій справ поки відсутній.

Досить важлива і істотна новела, привнесена Ніццським договором, полягає в наділі СПІ правом вирішувати питання, передавані йому в преюдиціальному порядку.

До недавнього часу це була виняткова прерогатива Суду ЄС. Проте і в цьому випадку залишається неясним досить широке коло питань: які саме національні судові органи можуть звертатися з преюдиціальним запитом, в якому випадку їх приймає до провадження та або інша європейська судова інстанція, в якому порядку можна оскаржити рішення СПІ, винесене в преюдиціальному порядку, не завдаючи збитку правової стабільності і безпеки. Наявні в Ніццськом договорі вказівки на винятковий порядок перегляду і можливість застосування термінової процедури повністю проблему не вирішують.

Багато проблем породжує також здійснення СПІ функцій касаційної інстанції по відношенню до спеціалізованих судових палат. Не повністю врегульований і вимагає уточнення порядок одноосібного суддівства. Відповіді на ці питання повинні дати нові Процесуальні регламенти і документ про розмежування юрисдикції між основними судовими інстанціями ЄС, що підлягає ухваленню Радою. Деталізованих положень із цього приводу не містить і Конституція ЄС.