Правила судочинства

Date: 2015-10-07; view: 333.

Вони регулюються у загальних рисах засновницькими актами, Статутом Суду і детально Процесуальними регламентами Суду ЄС, СПІ і спеціалізованих судових палат.

Порушення справи починається з подачі письмової заяви, Суду ЄС, що направляється секретарю. Така заява повинна у обов'язковому порядку включати ім'я або повне найменування і постійна адреса заявника; вказівка сторони (або сторін), проти якої направлена заява; визначення предмету суперечки і сумарний опис причин, його що викликали; текст оспорюваного акту; висновки, до яких приходить позивач, а також перелік доказів, якщо вони мають місце.Всі необхідні додаткові процесуальні документи, зокрема свідоцтва і інші акти, включаються в досьє, яке додається до заяви. Якщо позивачем є приватна особа, воно призначає адвоката або спеціального представника, якому доручається ведення справи. Якщо позивачем виступає інститут ЄС, як і в тому випадку, якщо він є відповідачем, його представником виступає ex officio відповідна юридична служба. Додаткові документи можуть бути запитані секретарем суду. На перебіг терміну позовної давності такий запит не впливає.

Ухвалення заяви до розгляду супроводжується вказівкою інстанції, яка розглядатиме справу по суті. Сама судова процедура полягає, як правило, з двох стадій: письмової і усної.

Перша — письмова — стадія включає обмін документами і заявами між сторонами, що сперечаються. На цій стадії Суд може запрошувати додаткову документацію і висновок експертів. Справу веде з боку Суду суддя-доповідач, що спеціально призначається, або його заступник. Узагальнену оцінку справи готує спеціально призначений для його вивчення генеральний адвокат. Як виняток він може виступити і у справі, яка слухається в СПІ. У СПІ його функції можуть бути покладені на одного з суддів, проте в цьому випадку у винесенні ухвали він не бере участь.

Усна процедуравключає виклад матеріалів суддею-доповідачем і претензій, заявлених зацікавленими сторонами. Вони можуть супроводжуватися питаннями з боку суддів, що адресуються адвокатам або іншим представникам сторін, що сперечаються. Відповідні акти визначають, хто саме може виступати як адвокат, радник або офіційний представник, і їх статус. Суд може, за умови згоди сторін, що сперечаються, і по рекомендації генерального адвоката, ухвалити рішення, не вдаючись до усної стадії розгляду справи, або заслуховувати справу, не вдаючись до допомоги генерального адвоката. У будь-якому випадку суд фіксує і строго контролює терміни, передбачені для письмової і усної стадії розгляду справи, а рівно терміни представлення необхідних документів і свідчень.