Історичний аспект бухгалтерського обліку.

Date: 2015-10-07; view: 1057.

На питання, коли все ж таки виникла бухгалтерія, вчені не дають єдиної відповіді. їх думки розділились на наступні: 6 тис. років тому, тобто тоді, коли почалася цілеспрямована реєстрація фактів господарського життя; близько 500 років тому, коли вийшла відома в усьому світі праця Луки Пачолі і почалося письмове обґрунтування обліку; 100 років тому, коли з'явилися перші теоретичні розробки. Всі ці відповіді, підходи, узагальнення є справедливими, адже 6 тис. років бухгалтерія існує як практична діяльність, рахівництво, спосіб розуміння і відображення господарського процесу - як його мова; 500 років бухгалтерія існує - як предмет літературного викладення, частина літературної мови і 100 років існує як самостійна наука-рахунковедення, - як спосіб розуміння обліку, його мова. Рахівництво і рахунковедення з цього моменту існують паралельно і самостійно.

Історики не прийшли до загальної думки з приводу того, які з облікових книг, які уцілили потрібно вважати найбільш ранніми свідоцтвами подвійної бухгалтерії. Більшість в якості таких називають облікові книги генуезької комуни, датовані 1340 р.; Ф. Меліс - найбільш авторитетний історик обліку XX ст. - книги двох флорентійських компаній: компанії Фіні за 1296 р. і компанія Фаролфі за 1299 р. Розбіжності пояснюються, по-перше, тим, що більша частина облікових книг збереглась лише фрагментами, а по-друге, тим, що різні історики застосовують різні критерії для визначення подвійної бухгалтерії.

Від більш раннього періоду збереглись документи, які свідчать про те, що скоріше за все, перехід до подвійної бухгалтерії було здійснено в 1327 p., коли були виявлені численні фінансові зловживання в попередньому періоді.
Бухгалтерський облік був викликаний до життя самою господарською діяльністю людини. З історичних облікових документів, які збереглися до сьогодні, видно, якою повагою користувалися в давнину бухгалтери і як цінувалась їх справа. Облік називали таємницею богів, в яку посвячували лише обраних. Так, в стародавньому Єгипті "головним бухгалтером" гарему фараона був Неферхотеп. На цьому терені він досяг великої пошани. Вищими були лише таємні радники та жерці.

І все ж таки, цілковито очевидно і логічно, що розвитку бухгалтерського обліку сприяли прогрес, стабільність, більш повна реалізація суспільних потреб. У зв'язку з цим важливого значення набуває періодизація розвитку бухгалтерського обліку. Вона дозволяє прослідкувати історичну логіку, підійти до усвідомлення процесу зміни епох.
В літературі не існує єдиної думки щодо періодизації розвитку бухгалтерського обліку, але на увагу заслуговують такі підходи.
Одна група авторів виділяє два основних періоди: долітературний і літературний. Перший період характеризується відсутністю навчальної літератури, другий - її наявністю. Часовим переходом цих двох періодів є друга половина XV ст. Саме тоді була написана книга В.Котрулі "Про торгівлю та досконалого купця" (1485) та вийшла в світ перша друкована книга Луки Пачолі "Сума арифметики і геометрії, вчення про пропорції, відносини", датована 1494 р. Один з розділів останньої - "Трактат про рахунки і записи" являв собою практичний посібник для вивчення подвійної бухгалтерії - перший з відомих до теперішнього часу.
Інша група авторів виділяє чотири основні періоди розвитку бухгалтерського обліку: 1-й - з моменту виникнення товарно-грошових відносин до кінця XVIII ст.; 2-й - з кінця XVIII ст. до кінця XIX ст.; 3-й -кінець XIX і початок XX ст.; 4-й - з початку XX ст. і до наших днів.

На сьогоднішній день є безліч підходів до періодизації бухгалтерського обліку (детальний аналіз підходів до періодизацій бухгалтерського обліку досліджено професором Н.М. Малюгою [Теорія, методологія, перспективи розвитку с.302-318], на кожному етапі розвитку якого виділяються певні особливості щодо висвітлення інформації про господарські факти.

Звернувшись до історії економічного розвитку та періодизації формування суспільних знань, яка знайшла своє відображення в багатьох проаналізованих історичних, економічних і філософських працях, застосувавши історико-логічний метод і метод аналогій, Н.М.Малюга виділила дві загальні стадії в розвитку бухгалтерського обліку: класичну (формування науки) і неокласичну (розвиток науки) (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Періодизація розвитку бухгалтерського обліку

Виділення зазначених стадій і періодів розвитку бухгалтерського обліку зумовлено якісно новими етапами розвитку суспільства. Кожній стадії та періоду властиві свої історично сформовані особливості та закономірності. Тому періоди нерозривно пов'язані між собою та не повинні розглядатися як відокремлені або ізольовані.

На основі аналізу основних категорій бухгалтерського обліку (мета, завдання, техніка, елементи, об'єкти, вимірник, принципи) в історичному аспекті можна виділити п'ять парадигм (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Парадигми бухгалтерського обліку

Основні засади обліку на даному етапі представляють першу парадигму в розвитку бухгалтерського обліку – парадигму простої натуральної бухгалтерії (див. рис. 1.3).

З появою грошей (перші монети виникли в V ст. до н.е.) пов'язаний другий етап розвитку методології бухгалтерського обліку – вартісний. Саме в цей час виникає новий прийом в обліку – оцінка, яка проводилися в усіх випадках, коли гроші виступали як функція міри вартості. З цього моменту головний об'єкт обліку – факт господарського життя – отримує подвійну інтерпретацію, адже спочатку він відображався в натуральному вимірнику, а потім (чи одночасно) у грошовому. З даним етапом розвитку економіки пов'язані дві парадигми – камеральної та монетарної бухгалтерії (див. рис. 1.4, 1.5).

Рис. 1.3. Перша парадигма: проста натуральна бухгалтерія

Рис. 1.4. Друга парадигма: камеральна бухгалтерія

Рис. 1.5. Третя парадигма: проста монетарна бухгалтерія

Починаючи з середини XIX століття значну увагу почали приділяти обліковій процедурі, що призвело до диференціації рахунків, їх класифікації, розвитку різних форм рахівництва, з чим і пов'язано відокремлення четвертого етапу розвитку методології бухгалтерського обліку. Значний розвиток отримав облік витрат і калькулювання собівартості робіт та послуг. Починаючи з другої половини ХХ ст., розвивається динамічне та статичне трактування балансу і робляться спроби їх певного синтезу. На основі цього можна виділити четверту парадигму – подвійна статична бухгалтерія та п'яту – подвійна динамічна бухгалтерія (див. рис. 1.6, 1.7).

Нова парадигма повинна враховувати нові технології та нові об'єкти, властиві сучасному етапу розвитку суспільства. Вона не повинна втратити подвійний характер як найвищий прояв діалектичного методу в бухгалтерському обліку. Нова парадигма може бути охарактеризована наступними параметрами (див. рис. 1.8).

Еволюційний аспект відображення власне фактів господарського життя в бухгалтерському обліку досліджений в наукових працях та навчально-практичній літературі наступних вітчизняних та зарубіжних вчених: Ф.Ф. Бутинця, А.М. Галагана, Т.В. Давидюк, Й.Я. Даньків, Г.Г.Кірейцева, М.Р. Лучко, Т.Н. Малькова, Н.М. Малюги, М.Я.Остап'юк, Я.В. Соколова, К.Ю. Циганкова та ін.

Рис. 1.6. Четверта парадигма: подвійна статична бухгалтерія

Рис. 1.7. П'ята парадигма: подвійна динамічна бухгалтерія

Рис. 1.8. Шоста парадигма: подвійна інформаційна динаміка