Системи та підсистеми обліку.
Date: 2015-10-07; view: 1237.
У системах бухгалтерського обліку і звітності різних країн існують суттєві відмінності, обумовлені впливом численних факторів, до яких можна віднести: правове регулювання, фінансову та податкову системи, професійну підготовку бухгалтерів та аудиторів, загальну економічну ситуацію у країні, потреби користувачів облікової інформації, вплив інших держав тощо.
Системи обліку різняться за організаційною будовою, складом і кількістю об'єктів та суб'єктів, рівнем сумісності облікової інформації, сферами дії, характером взаємодії із зовнішнім середовищем тощо.
Перші спроби класифікувати системи бухгалтерського обліку різних країн були зроблені ще на початку XX ст. Тоді американський учений Генрі Ренд Хетфілд (Hatfield) виділив три групи: Великобританія, США, континентальна Європа.
Критерії класифікації ним не були визначені. Наприкінці 1960-х років Матлер (Mutller) запропонував свій варіант класифікації систем бухгалтерського обліку, виділивши в ній чотири групи:
1) системи бухгалтерського обліку і звітності, що базуються на макроекономічному підході. Такий підхід означає, що система бухгалтерського обліку є інструментом формування національної економічної політики (Швеція);
2) системи бухгалтерського обліку і звітності, що базуються на мікроекономічному підході. Такий підхід є характерним для країн з ринковою економікою і значною питомою вагою малого та середнього бізнесу. При цьому все більше проявляється тенденція оцінки активів за поточною вартістю (Нідерланди);
3) бухгалтерський облік як незалежна дисципліна, що розвивається, виходячи із практичних завдань бізнесу (США, Великобританія);
4) уніфікована система бухгалтерського обліку.
Такі системи існують у країнах, де облік і звітність використовується урядом для моніторингу та контролю за економікою (Франція).
Українські дослідники М. Лучко та І. Бенько[25, с. 22—23] виділяють шість національних і міжнародних бухгалтерських систем:
1.Країни Східної Європи — єдина бухгалтерія; витратна база юну рахунків; мета облікової системи — зниження собівартості.
2. Країни Європейського Союзу (ЄС) — дві бухгалтерії (загальна й аналітична); прибуткова база плану рахунків; мета облікової системи — збільшення прибутку.
З.Англосаксонська система— дві бухгалтерії (фінансова й управлінська); прибуткова база плану рахунків; мета облікової системи — збільшення прибутку.
4. Французька система — дві бухгалтерії; виробнича база плану рахунків; мета бухгалтерії збільшення доходу.
5.Країни Африканського Союзу — дві бухгалтерії; виробнича база плану рахунків; мета бухгалтерії — збільшення доходу.
6.Організація Об'єднаних Націй (ООН)— дві бухгалтерії; виробнича база плану рахунків; мета облікової системи — збільшення доходу.
Виділя́ють 3 основні́ систе́ми бухга́лтерського о́бліку:
1. Англо-Американська (демократична) — характерна для країн на які мають вплив США (Канада, Велика Британія).
2. Континентальна— належать Італія, Іспанія, Франція, Німеччина, Португалія, Росія, Україна. Тут все уже регламентовано в державі.
3. Південно-Американська (Мексика, Бразилія, країни Африки, Індія і т. д.)
Виникли ці системи під впливом:
· географічне положення,
· економічний розвиток країн,
· розвиток науки,
· розвиток бухгалтерського обліку.
Для континентальної системи бухгалтерського обліку характерне використання міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Крім того виділяють 7 факторів, що визначають особливості національних систем:
1. ступінь розкриття фінансової інформації,
2. вплив закону про компанії на облік,
3. важливість розрахунку прибутку,
4. значення принципу обачності,
5. вплив податкового законодавства,
6. значення інфляції,
7. орієнтація звітної інформації на користувачів ринків капіталів.
У всіх системах бухгалтерського обліку застосовується подвійний варіант рахівництва. Окремо виділяють також такі національні системи:
1. Країни Східної Європи — характерні єдина бухгалтерія, витратна база плану рахунків, мета облікової системи — зниження собівартості.
2. Країни ЄС — характерна прибуткова база плану рахунків, ведуться дві бухгалтерії: загальна та аналітична. Мета -збільшення прибутку.
3. Французька — характерна виробнича база рахунків, ведуться дві бухгалтерії: загальна та аналітична. Мета — збільшення доходу.
4. Країни ООН — характерна виробнича база плану рахунків, ведуться також дві бухгалтерії. Мета — збільшення доходу.
Останнім часом в літературі виділяють ісламську систему бухгалтерського обліку, яка характерна для країн Близького Сходу. Основна ідея моделі — знаходиться під значним впливом релігії. Це країни — Ірак, Іран, та інші.
 |
Зупинимося коротко на розгляді підсистем обліку.
Традиційно в більшості країн виділяють в окремі види управлінський та фінансовий облік. В деяких країнах з єдиним затвердженим планом рахунків передбачено дві окремі групи класів рахунків - для фінансової та управлінської бухгалтерії.
Частина бухгалтерської інформації, яка використовується управлінською ланкою для прийняття рішень, виробляється відокремленою системою бухгалтерського обліку, що носить назву управлінський облік.
Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями та виконання інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо.
Отже, управлінський облік - підсистема бухгалтерського обліку, яка в межах одного підприємства забезпечує його управлінський апарат інформацією, що використовується для планування, управління і контролю за діяльністю підприємства. Цей процес включає виявлення, вимір, збір, аналіз, підготовку, інтерпретацію, передачу і приймання інформації, необхідної управлінському апарату для виконання його функцій.
Основними завданнями управлінського обліку є:
- облік витрат і калькулювання собівартості продукції;
- внутрішньофірмове бухгалтерське планування на основі використання облікової методології, принципу подвійного запису та бухгалтерських рахунків. Результатом такого планування є розрахунок майбутніх параметрів розвитку підприємства, які зводяться і узагальнюються у вигляді прогнозних показників в бухгалтерському балансі, звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів;
- складання внутрішньої звітності про витрати, обсяги виробництва і реалізацію продукції, спожиті ресурси і ефективність роботи структурних підрозділів підприємства;
- аналіз співвідношення між витратами, обсягами продаж і прибутком підприємства;
- планування, облік і аналіз доходів і результатів діяльності за напрямами, підрозділами, сегментами, центрами відповідальності тощо1.
Основна вимога, що висувається до даного виду обліку - оперативність складання і подання внутрішньої звітності, що дозволяє щоденно здійснювати контроль за використанням ресурсів, виконанням договорів та рухом грошових коштів. Внутрішня звітність може складатись у будь-яких вимірниках, за будь-які періоди (день, тиждень тощо) і в будь-якій формі (таблиці, графіки, діаграми, текст тощо) на вимогу управлінців.
Становлення управлінського обліку в усьому світі здійснювалося на базі калькуляційного обліку, тому основний його зміст складає облік витрат на виробництво майбутніх і минулих періодів в різних класифікаційних аспектах.
В міжнародній практиці управлінський облік охоплює всі види облікової інформації, яка вимірюється, оброблюється та передається для внутрішнього використання керівництвом. Його мета - забезпечити інформацією менеджерів, відповідальних за досягнення конкретних виробничих показників.
В колишньому Радянському Союзі управлінський облік взагалі не розглядався як окремий вид, а частіше виступав як частина єдиного бухгалтерського обліку - облік витрат та оперативно-технічний облік.
У Франції управлінський облік виступає як експлуатаційний (виробничий) облік, основним призначенням якого є:
- визначення фактичної собівартості продукції, робіт і послуг та відхилень від встановлених нормативів, стандартів, кошторисів;
- визначення результатів за центрами відповідальності, аналіз за сегментами діяльності;
- організація синтетичного та аналітичного обліку руху матеріальних ресурсів та готової продукції тощо.
Виробничим бухгалтерським обліком на промислових фірмах Франції займається спеціальна служба аналітичного бухгалтерського обліку. її завдання - мікроекономічний аналіз елементів експлуатації витрат та доходів з метою визначення витрат та собівартості, що дозволяє здійснювати вибір виробничих витрат, обирати тип контролю в області управління, формувати бюджет тощо (рис. 1.3).
На відміну від управлінського, фінансовий облік забезпечує бухгалтерське оформлення і реєстрацію господарських операцій, узагальнення інформації на рахунках і регістрах обліку, ведення зведеного обліку і складання фінансової звітності, здійснює контроль за використанням ресурсів у процесі господарської діяльності, а також надає інформацію зовнішнім та внутрішнім користувачам. На практиці дана підсистема представляє собою процес узагальнення фінансових даних, що формуються на основі бухгалтерських записів підприємства і надання їх у формі річних звітів зовнішнім користувачам.
Порядок ведення фінансового обліку у всіх країнах тією чи іншою мірою "регламентується спеціальними загальноприйнятими принципами, положеннями, правилами та стандартами, дотримання яких є обов'язковою вимогою при формуванні облікової інформації.
Основними завданнями фінансового обліку є:
- облік активів господарюючого суб'єкта (облік необоротних активів, запасів, грошових коштів, розрахунків з покупцями, готової продукції тощо);
- облік джерел майна господарюючого суб'єкта (облік власного капіталу власників, прибутку, видів кредиторської заборгованості, розрахунків з постачальниками сировини і матеріалів, заробітної плати працівників тощо);
- облік розрахунків з бюджетом тощо.
Поділ бухгалтерського обліку на управлінський і фінансовий не можна розуміти формально. Система подвійного запису на рахунках, описана ще Лукою Пачолі, призначалася для спостереження за збереженням і збільшенням індивідуального капіталу, відображення розрахункових операцій і руху майна індивідуального підприємця або декількох підприємців, об'єднаних у просте товариство. Бухгалтерський облік вели для внутрішнього користування, а оперативне управління здійснювалося шляхом особистого нагляду і спостереження. Необхідності в калькулюванні навіть не відчувалась.
Якщо метою управлінського обліку є облік затрат і калькулювання собівартості робіт і послуг за їх функціями, центрами відповідальності тощо1, то фінансовий облік призначений давати інформацію про загальний фінансовий стан і загальну рентабельність підприємства.
Щодо податкового обліку, то основним інформаційним продуктом, який він використовує, виступають дані, які стосуються оподаткування.
Податковий облік пов'язаний з веденням додаткової і відмінної від фінансового обліку спеціальної документації та складанням податкової звітності. Цілі та користувачі фінансового і податкового обліку - різні. Норми, встановлені в податковому обліку, можуть застосовуватися в бухгалтерському обліку тільки в тому випадку, якщо вони введені в національні стандарти обліку.
До 1914 року в Європі в бухгалтерському обліку "панувала" статична та динамічна практика. Але перша світова війна 1914-1918 pp. змусила ворожі сторони шукати нові джерела доходів, щоб покривати велетенські бюджетні дефіцити. Саме в той період з'являються (не без опору підприємців) перші податки на прибутки підприємств. З цього моменту податкові органи цікавляться найкращим джерелом інформації про фінансові результати їх "дорогих платників податків", тобто бухгалтерським обліком.
| <== previous lecture | | | next lecture ==> |
| Історичний аспект бухгалтерського обліку. | | | Виділяють дві основні моделі співіснування підсистем бухгалтерського обліку та оподаткування. |