Особливості розгляду звернення громадян

Date: 2015-10-07; view: 385.

На відміну від закону про доступ до публічної інформації, який передбачає надання існуючої інформації, закон про звернення та про безоплатну правову допомогу передбачають обробку інформації, що надійшла від громадянина у строки визначені цими законами. Так, за законом про звернення громадян передбачено 3 форми звернення — пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги. За законом про надання правової допомоги — звернення з проханням надати правову інформацію щодо прав та обов'язків, що випливають з певного акту, який є в компетенції цієї інституції.

Закон про звернення громадян передбачає, що:

1. звернення, що не потребує додаткової обробки, розглядається і вирішується невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня отримання;

2. на розгляд звернення, що потребує додаткового вивчення, встановлено термін в 1 місяць;

3. звернення, що потребують додаткового часу на розгляд, мають розглядатися в строк не більше 45 днів з дня отримання. При цьому керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення;

4. звернення за обґрунтованою письмовою вимогою громадянина строк може бути скорочено.

Закон про безоплатну правову допомогу передбачає, що в разі звернення особи про надання правової інформації особі надається правова допомога протягом 15 днів із дня отримання звернення. У разі надходження звернення щодо надання консультацій і роз'яснень із правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру), а також надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів із дня надходження звернення.

Стаття 20 ЗДПІ про доступ встановила 3 строки, в які розпорядник має обробити на надати запит на інформацію:

· Стандартний –5 робочих днів із дня отримання належним розпорядником запиту.

· Подовжений – 20 робочих днів із дня отримання розпорядником запиту. При цьому запитувачу протягом 5 робочих днів повідомляється про продовження строку з належним обґрунтуванням. Продовження терміну допускається лише, якщо запит:

o стосується надання великого обсягу інформації або

o потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.

· Скорочений – 48 годин із дня отримання запиту. Такий запит має бути обґрунтований у частині термінової обробки та має стосуватися інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян

У випадку форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що перешкоджають у наданні для ознайомлення інформації, розпорядник може відстрочити задоволення запиту, про що письмово повідомляє запитувача із зазначенням:

· прізвища, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

· дати надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;

· причин, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволено у встановлений цим Законом строк;

· строку, в який буде задоволено запит;

· підпису;

· та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Розпорядник може відмовитилише з таких підстав:

· розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний, відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

· інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом;

· особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

· не дотримано вимог до запиту на інформацію (адресат та його контактна інформація, зміст запитуваної інформації, підпис та дата для письмової форми).

Відмова в наданні запиту надсилається виключно в письмовій формі.Відмова має містити:

· прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

· дату відмови;

· мотивовану підставу відмови – мотивація має не лише містити посилання на ЗДПІ, але й іншу інформацію, що надавала би запитувачу чітке розуміння обґрунтованості відмови;

· порядок оскарження відмови;

· підпис.

Зауважте, що розпорядник не може вам відмовити в наданні інформації на тій підставі, що її можна одержати із загальнодоступних джерел. Якщо розпорядник є неналежним, але йому відомо, хто є належним розпорядником, він зобов'язаний переслати запит належному розпоряднику і водночас сповістити вас про таку переадресацію.

У випадку наявності в документі інформації з обмеженим доступом для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. У такому разі розпорядник ретушує (заклеює, замальовує тощо) інформацію, доступ до якої обмежується, і надає запитувачу документ із відповідними купюрами.

Відшкодування витрат

Однією з новел ЗДПІ є положення про відшкодування фактичних витрат у разі виготовлення копій документів. Так, у випадку, якщо ви хочете отримати інформацію, що міститься в документах обсягом понад 10 сторінок ви маєте відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. При цьомуплата не стягується, якщо:

· розпорядник своїм рішенням не встановив таких витрат у межах граничних норм, установлених Кабінетом Міністрів України;

· якщо ви вимагаєте надання інформації про себе;

· якщо ви вимагаєте надання інформації, що становить суспільний інтерес.

У випадку, якщо кількість сторінок є значною, ми рекомендуємо звернутися до розпорядника з пропозицією виготовити копії самостійно на свій фотоапарат, своїм сканером тощо.

Особливості доступу до реєстрів і архівів

Законодавством може бути встановлений особливий порядок отримання інформації у певних розпорядників. Зокрема це стосується архівної і статистичної інформації, а також інформації державних реєстрів (наприклад ЄДРПОУ). В таких випадках виготовлення копій відповідних документів вважатиметься адміністративною послугою і може містить як особливості отримання, так і іншу ціну. З іншого боку, частину такої інформації можна знайти у вільному доступі на сайтах відповідних розпорядників або попрацювати з нею в приміщенні відповідного архіву.

4. Процедура оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо особі пріоритетніше отримати саме інформацію, йому доведеться скористатися механізмом оскарження в порядку підпорядкування (до керівника органу чи вищого органу, за його наявності) та/або до адміністративного суду. Механізм оскарження не передбачає прямого притягнення особи до адміністративної відповідальності (хоча деякі види санкцій може бути застосовано внаслідок розгляду скарги), а більшою мірою змушує розпорядника, за наявності законних на те підстав, надати належну відповідь на запит на інформацію.

Закон про доступ до публічної інформації встановлює право на оскарження рішень, а також дії/бездіяльності розпорядників інформації, а так само відповідальність за такі дії.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

· ненадання відповіді на запит;

· ненадання інформації на запит;

· безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

· неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

· надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

· несвоєчасне надання інформації;

· необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

· нездійснення реєстрації документів;

· навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Важливою умовою відповідальності є не лише наявність порушення закону, але й наявність особи, на яку, відповідно до закону та посадової інструкції чи іншого документу (наказу, розпорядження тощо), покладено обов'язок забезпечувати доступ.

Основними видами відповідальності для розпорядників суб'єктів владних повноважень є дисциплінарна (за порушення умов трудового контракту) та адміністративна відповідальність(за вчинення адміністративного проступку, у зв'язку з недотриманням вимог закону). Основною статтею Кодексу про адміністративні правопорушення (КпАП) що стосується ненадання інформації за запитами є ст. 212-3. Особу може бути оштрафовано на суму від 425 до 1360 грн. за те, що вона:

· неправомірно відмовила в наданні інформації,

· надала інформацію несвоєчасно,

· надала неповну інформацію,

· надала інформацію, що не відповідає дійсності.

Незважаючи на те, що Кабінет Міністрів України мав розробити і внести до парламенту зміни до законодавства, у зв'язку з прийняття нових інформаційних законів, у т.ч. розширити перелік підстав для притягнення до відповідальності, ст. 212-3 до цього часу не охоплює усі неправомірні дії за ненадання доступу до інформації. Утім, КпАП містить ряд інших вузькоспеціалізованих статей щодо порушення інформаційних прав, зокрема ст. 164-14 «Порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг державним коштом», за яку передбачено відповідальність від 11 до 17 тис. грн.

Якщо журналісту пріоритетніше отримати саме інформацію, йому доведеться скористатися механізмом оскарження в порядку підпорядкування (до керівника органу чи вищого органу, за його наявності) та/або до адміністративного суду. Механізм оскарження не передбачає прямого притягнення особи до адміністративної відповідальності (хоча деякі види санкцій може бути застосовано внаслідок розгляду скарги), а більшою мірою змушує розпорядника, за наявності законних на те підстав, надати належну відповідь на запит на інформацію.