Методика судово-бухгалтерської експертизи фінансово-кредитних операцій

Date: 2015-10-07; view: 394.

Основні процедури при проведенні судово-бухгалтерської експертизи кредитно-фінансових операцій.

До методичних прийомів експертизи кредитно-фінансових операцій належать розрахунково-аналітичні, документальні, органолептичні, узагальнення та оцінювання результатів, а саме:

- інвентаризація, вибіркове і суцільне спостереження;

- службове розслідування;

- економічний, логічний і прогнозний аналізи;

- дослідження облікової інформації за суттю і змістом;

- зустрічна перевірка;

- порівняння документів з обліковими реєстрами;

- взаємний контроль операцій.

Судово-бухгалтерська експертиза досліджуючи кредитно-фінансові операції, сприяє попередженню порушень законодавства, що виникають між суб'єктами злочинів, ними можуть бути як кредитори (банки, фонди, асоціації), так і позичальники (юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності). Вона може призначатися слідчим, органом дізнання, прокурором або судом.

Для того, щоб повно та об'єктивно дати характеристику кредитно-фінансовим операціям, експерту-бухгалтеру необхідно дослідити нормативно-правову базу та фактографічну інформацію, використовуючи розрахунково-аналітичні, документальні прийоми та прийоми узагальнення і реалізації результатів експертизи.

Маючи великі можливості позитивного впливу на розвиток економіки, кредитна система зазнає негативного впливу: неврегульованості окремих правових положень, недоліків кредитно-фінансових технологій, документообігу, зловживань з боку як працівників кредитно-фінансових закладів, так і суб'єктів кредитування, позичальників. Ці обставини загострюють обстановку, що спричинює зростання злочинних посягань на кредитно-фінансові ресурси. Відповідальність за злочини, які певним способом пов'язані з посяганнями на фінансові ресурси, регулюється нормами Кримінального кодексу України.

Суб'єктом злочинів можуть бути як кредитори (банки, фонди, асоціації), так і позичальники (юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності). Способи злочинів у кредитно-фінансових відносинах класифікують за суб'єктами, що діють самостійно або у змові.

Першу групу становлять способи посягання позичальника на фінансові ресурси кредитно-фінансових закладів.

Спосіб 1. Підприємець (зареєстрований за місцем проживання і який має документ на здійснення підприємницької діяльності), власник, засновник, посадова особа підприємства-позичальника надають кредитно-фінансовому закладу помилкову інформацію з фіктивними структурами. Надається помилкова інформація для техніко-економічного обґрунтування кредиту з фальсифікацією даних балансу, наданням фіктивних документів на майно, що виставляється під заставу. Після одержання кредиту і його розкрадання вин ні вдаються до фіктивного банкрутства, ліквідації тощо.

Спосіб 2. Позичальник (зареєстрований належним способом) надає кредит но-фінансовим установам свідомо помилкову інформацію з метою одержання кредиту для його використання в підприємницькій діяльності: закупівлі основних засобів, сировини, матеріалів тощо.

Спосіб 3. Посадові особи (як правило, державних підприємств), отримавши законний пільговий грошовий кредит, використовують його не за призначенням, а для передання під відсотки якійсь комерційній структурі або комерційна структура без жодних документів (за домовленістю) розраховується з посадовою особою, яка привласнює кошти.

Друга група включає способи зазіхання працівників кредитно-фінансових установ на фінансові ресурси, що зберігаються на рахунках клієнтів.

Посадові особи кредитно-фінансової установи без відома клієнта знімають кредитні кошти з його розрахункового рахунка (якщо вони якийсь час не рухаються) і використовують їх у власних інтересах, в інтересах банку, у комерційному обороті шляхом надання кредиту іншим підприємствам, участі в угодах на валютній біржі тощо.

У разі потреби вживають заходів приховування зловживань: знімають необхідну кількість коштів з рахунка іншого клієнта або відкладають термін перерахування під різними приводами (неправильно оформлені документи).

Третя група способів зазіхань на кредитно-фінансові ресурси пов'язана зі злочинною змовою представників кредитора і позичальника.

Спосіб 1. Працівник кредитно-фінансової установи, що має відповідні повноваження, видає незаконний кредит позичальнику, з яким перебуває у змові. За допомогою позикодавця термін повернення кредиту відсувається (за допомогою підроблення документів, надання помилкової інформації).

Спосіб 2. Працівники кредитно-фінансових установ незаконно дають пільговий кредит позичальнику, після чого останній перелічує суму в розмірі різниці у відсотках між звичайним і пільговим кредитом на зазначений раху нок, з якого позикодавець знімає гроші.

Спосіб 3. Працівники кредитно-фінансових установ у змові з позичальника ми створюють підприємства з метою одержання кредиту. Отримані безготівкові засоби за допомогою працівників перетворюються на наявні безпосередньо у кредитно-фінансовій установі за допомогою фіктивного договору позички. Зазначені особи відсувають термін повернення кредиту. Після такої операції можлива зміна засновників, власника, посадових осіб позичальника.

Одним з найважливіших компонентів наслідків кредитно-фінансових злочинів є їх сліди – ознаки (утворюються при здійсненні розрахункових, орендних операцій, на стадіях видання і одержання кредиту, його використання і повернення), що відображаються в діях, які встановилися між учасниками цих операцій, зв'язках і особливо в документах.

Експертне дослідження здійснюється за певними етапами, які мають відповісти на всі питання та завдання, які ставляться перед початком судово-бухгалтерської експертизи кредитно-фінансових операцій.