Глава 2

Date: 2015-10-07; view: 473.

а також 11, 12 та 28-річні сонячні ритми. Семи- та восьмирічні цикли називають ритмами здоров'я. Вони характеризуються чергуванням підйомів і спадів стану фізичного та психічного здоров'я, звідси — чергування життєвої та творчої активності. В семирічних циклах віку послабленого здоров'я відповідає перший рік життя і далі з періодичністю в 7 років — вік 7, 14,21 тощо, а при восьмирічних циклах — перший рік життя і далі з періодичністю у 8 років — вік 8, 16, 24 тощо. Лікарі підтверджують ритм здоров'я тривалістю в 7 років і визначають перехідний вік людини в 7, 14, 21 рік [617]. Ритм планетарного життя людини формується основними етапами її життя — дитинством, отроцтвом, юністю, зрілістю та просвітленістю.

Ритми творчої активності людини пов'язані з біоритмами головного мозку та свідчать про взаємозв'язок його матеріальних і духовних інтересів. Експериментально вивчено п'ять біоритмів мозку [618]. У системному пізнанні біоритмів головного мозку ще багато незрозумілого, але наявність фізіологічної основи почуття прекрасного, яке викликане збігом біоритмів головного мозку з ритмами відомостей та конструкцій природи, які ми відтворюємо, є вже очевидним, їх визначальну роль можна спостерігати у структурі і складі багатьох явищ та творчих процесів, що стосуються музики, поезії, архітектури, фізики та ін. [619].

Ритми і цикли життєвої активності людини пов'язані та обумовлені взаємним розташуванням Землі, Місяця і Сонця у світовому просторі. На життєву активність людини суттєво впливає місячний цикл, який складається з чотирьох фаз Місяця, загальна тривалість яких — 28—29,5 днів. Дослідження біоритмів органів людини свідчать, що найбільш гостро вони реагують на критичні фази Місяця — у новому та повному місяці. Як було показано, рушійною силою розвитку космічних ритмів людини є Сонце, а джерелом розвитку — Місяць [620]. Про вплив Сонця на космобіоритми людини та суспільства говоритимемо нижче.

Психічні ритми людини зумовлені її психічним розвитком. Помітні зрушення у психічному стані людини пов'язані з 12-річними ритмами і складають 12, 24, 36 тощо або іншу послідовність, також кратну 12-ти рокам, але зменшену на 6 років, тобто 6, 18, ЗО тощо років [617]. Ці ритми залежать від процесів рівнодії, яка виникає при спільному русі Землі, Сонця та Всесвіту.

Таким чином, ми можемо сказати: якщо тотальна суть людини зумовлена космосом, його законами і ритмом життя, то розвиває її вона вже сама на основі свого мислення, глобальної цілісності людства і перетворюючою діяльністю суспільства. Космічний статус людини залежить від взаємодії планетарних і зоряних систем у межах Космосу. Отже, людина має величезний, ще не реалізований запас космічної енергії [621—630]. Для того щоб реалізувати цю енергію, людина повинна мати розвинену свідомість у системі людина <**■ суспільство <£> природа <*■ кос-

Методологічні засади історико-культурологічного дослідження

мос. Революційне оновлення свідомості людини, розширення її до космічного рівня не є якоюсь далекою перспективою, це завдання вже сьогодні стало найважливішою проблемою людства, у її вирішенні люди вбачають шлях до свого спасіння від катастрофи, яка наближається і може бути наслідком всесвітнього відчуження людини від природи, суспільства та від себе самої. Виходячи із космопланетарної сутності людини, можна розглядати її як складну цілісність, яка містить такі рівні: людина космічна [631], соціальна [632], природна [633; 634], духовна [617], розумна [635], свідома [617], діяльнісна [635], психологічна [631]. Природно, людина — це високоорганізована система, але не забуватимемо, що Суспільство, Природа та Космос мають не менший ступінь організованості, і людина в цій системі є лише своєрідним атомом. Усі означені вище рівні людської цілісності, виходячи із системних законів та за нашими спостереженнями, повинні мати право на існування і бути тотожними цілому.

З метою визначення методологічної «палітри» пізнання розвитку суспільства і людини розглянемо різні цикли історичного розвитку людської культури та цивілізації.

Соціально-історіометричні цикли.Повторюваність і передбачуваність космічних та особливо сонячно-планетарних явищ неминуче приводили до думки про їх відбиття на розвитку соціуму, вплив на суспільний прогрес. Як відбувається історичний процес — прямолінійно, стрибками або зигзагоподібно? Чи можливе повернення до деяких пунктів або відтворення старих форм у нових? Чи все в історії незворотне? А може людські культури, суспільно-економічні формації та етнічні системи переживають, як і все у Всесвіті, народження, розквіт і смерть?

Уже стародавні мислителі робили спроби визначити зв'язки між станом людського організму та коливаннями оточуючого її фізичного середовища, яке перебуває у відомій залежності від Сонця [636]. Але перші соціально-економічні цикли, які пов'язані з відновленням активної частини основного капіталу, відкрив Жюгляр. Він визначив їх тривалість у 7—11 років, тобто в середньому 9 років. Таким чином, наприкінці XIX ст. склалася думка про існування в економічній науці єдиного «індустріального», або «ділового», циклу тривалістю в 7—11 (8—10) років [211; 637]. Саме такий інтервал спостерігався в останні тридцять років XX ст. у середньострокових циклах виробництва світових обсягів валового продукту, мінімальні темпи росту якого припадали на кризові роки - 1973, 1982, 1991.

Не було з'ясовано головне: чому відбувається циклічний розвиток історичного процесу в середньому 11 років. На основі обробки великого статистичного матеріалу О. Чижевський разом з К. Ціолковським, В. Вернадським та іншими вченими одним із перших звернув увагу на зв'язок між історією людства, соціокультурними процесами, космічними явищами та геологічними процесами, які відбуваються на планеті Земля. Він створив цілісну концепцію, яка розкриває специфіку взаємодії космічних та історичних процесів на Землі [216; 638-642].

Глава 2

О. Чижевський зазначав, що різке посилення сонячних потоків через дію на нервову та гормональну системи індивідуальних організмів спричиняє підвищення колективного збудження [216]. Як епідемії холери й грипу, існують і своєрідні «психічні епідемії», сплески негативної емоційності, агресивності, екстремальної поведінки. Згідно з теорією О. Чижевського, «вторгнення» на Землю сонячних агентів переводить потенційну нервову енергію цілих груп людей у кінетичну, яка потребує розрядки у русі та дії. У разі наявності якоїсь спільної ідеї, єдиної мети, імпульсивно підвищується соціальна роздратованість мас, яка у своєму виході назовні призводить до соціальних рухів, змінює звичний ритм функціонування соціуму, загальний соціокультурний фон. У разі відсутності спільної ідеї активний вплив сонячних потоків на людей призводить до росту індивідуальних і групових аномалій поведінки — злочинності, хуліганства, колективної істерії, різного роду екзальтації. О. Чижевський писав, що від космічних та сонячних чинників впливу на Землю залежить не тільки кількість злочинів та нещасних випадків, а й народжуваність, поширення епідемій та інші процеси [638]. Ціолковський оцінив ідеї молодого вченого як «створення нової сфери людського знання» [643].

О. Чижевський підкреслював об'єктивний зв'язок людської історії і культури зі всіма процесами, які відбуваються у Всесвіті, очевидну залежність людини від близького та далекого Космосу [641]. Внесок провідного вченого у формування сучасних культурних парадигм полягає ще й у тому, що він одним із перших означив основне завдання культури майбутнього — пошук шляхів гармонізації життя людей і космічних процесів.

О. Чижевський зафіксував таке розподілення історичних подій за періодами різної активності Сонця: І період мінімального збудження триває 3 роки; II період наростання збудження - 2 роки; III період максимального збудження - 3 роки; IV період зниження збудженості -З роки.

Проведений ним статистичний облік подій всесвітньої історії за 500 років (з XV до XX ст.) з урахуванням періодів різної активності Сонця показав їх розподіл за 4 періодами циклу, а саме: 1) у першому періоді циклу (3 роки) відбуваються 5 % усіх історичних подій; 2) у другому (2 роки) - 20 %; 3) у третьому (3 роки) - 60 %; 4) у четвертому (3 роки) - 15 % [216].

Проілюструємо деякі дані по третьому періоду історіометричного циклу (періоду максимального збудження). Це лише декілька прикладів із величезної кількості збігів сонячної та людської активності протягом всесвітньої історії, які наведені у працях О. Чижевського.

Поворотні пункти всесвітньої історії:роки особливо сильної плямо-створюючої діяльності Сонця - 1830, 1848, 1860, 1870, 1905, 1917 - є роками великих суспільних потрясінь: 1830 р. — Липнева революція, 1840 р. - Лютнева революція, 1860 р. - революція в Італії, 1870 р. -Паризька комуна, 1905 та 1917 pp. - перша і друга російські революції.

Методологічні засади історико-культуралогічного дослідження

Хрестові походи:1094—1096 pp. — І Хрестовий похід; 1147 р. — II Хрес-товий похід; 1187 р. — IIIХрестовий похід; 1194 р. — IV Хрестовий похід; 1212 р. — Хрестовий похід дітей; 1224 р. — V Хрестовий похід; 1270 р. — VII Хрестовий похід. VI Хрестовий похід, який почався в 1248 р. був здійснений не масами, а Людовиком IX з невеликим військом.

Таким чином, від максимуму до максимуму, а іноді і через декілька максимумів, коливається історичне життя народів, додержуючись директив космічного чинника [216].

У 1996 р. опубліковано довідник «Історія двох тисячоліть у датах» [55], у якому досить детально була представлена хронологія найбільш значущих подій Нової ери людської історії, включаючи її останнє століття, найбільш відомі події якого були зіставлені з геліокосмічною статистикою [644]. В результаті порівняльного аналізу цих даних були одержані висновки, які повністю підтвердили відкриття Чижевського.

Соціально-інноваційні цикли.Наприкінці XIX - на початку XX ст. вчені багатьох країн приділяли увагу створенню теорії економічних (назвемо їх соціально-інноваційними) криз і циклів [645; 646]. Вони вивчали рух цін і процентних ставок у XIX ст. та виявили, що у додаток до «звичних» ділових циклів Жюгляра існують більш довгострокові коливання світової кон'юнктури. В 1913 р. голландський вчений Ян ван Гельдерен уперше висунув тезу про існування довгострокових економічних циклів, які охоплюють всі сторони процесу відтворення і являють собою повністю самостійне явище.

Одночасно М. Туган-Барановський першим у світі розробив вчення про закономірність циклічності соціально-економічної динаміки, пов'язаної з періодичністю промислових криз, як чинника, який впливає на зміни у суспільному житті [212]. Проте М. Туган-Барановський лише впритул наблизився до відкриття тривалих соціально-інноваційних циклів. Тривалі хвилі в економіці були вперше виявлені та досліджені вченим М. Кондратьєвим у 1922—1928 pp. У своїх працях на статистичному матеріалі по США та Великій Британії він показав регулярність 50—60-річних флуктуацій цін та виробництва у «світовій капіталістичній системі» та їх вплив на траєкторію розвитку суспільства [209; 210]. Робота М. Кондратьєва була продовжена Й. Шумпете-ром у «Циклах бізнесу» (1937), де він не тільки означив відкриті хвилі ім'ям Кондратьєва, а й пов'язав їх із власною теорією інновації [213]. Протягом майже 40 років після роботи Й. Шумпетера західний світ не відчував більшого інтересу до хвиль М. Кондратьєва, або К-хвиль. У 1973 р. відбулася світова енергетична криза: як своєрідна помста за поразку в арабо-ізраїльській війні — арабські країни в 4 рази підняли Ціни на нафту. Стагнацію, яка виникла в результаті того, що екстенсивні затратні технології стали «пожирати» самих себе, Г. Менш (1975) Назвав «технологічним тупиком» [214]. Г. Менш проаналізував третій Кондратьєвський цикл, який закінчився «великою депресією», і спро-Шозував закінчення четвертого в 1994 р. Таким чином, на сьогодні з