Національно-культурне відродження у Галичині.

Date: 2015-10-07; view: 844.

Національне відродження, що розпочалося в лівобережній україні, моло значний вплив на пробудження національної сідомості українців у Галичині, яка перебувала у складі Австрійської імперії. У національно-культурному відродженні Галичини можна виділити три періоди: перший – присвячений збиранню народної спадщини (1816-1847рр.); другий – організаційний (1848-1860рр.); третій – політичний (1861-1918рр).

Важливу культурно-просвітницьку місію в Галичині виконували духовні навчальні заклади: Греко-католицька духовна семінарія у Львові та Дяко-вчительський інститут у Перемишлі. З ініціативи галицьких митрополитів і єпископів при церквах Галичини були відкриті парафіяльні школи. Вони поширювали серед народу освіту, пропагували досягнення української культури. Активну культурно-просвітницьку діяльність розгорнули відомі діячі Греко-католицької церкви Могильницький , Герасевич та ін. І. Могильницький був автором першої в Галичині граматики української мови. З його ініціативи було створене товариство галицьких священників грело-католицького обряду.Вономало на меті розповсюдження книжок, приділяли важливе питання українській мові. І Франко це товариство назвав «зірницею відродження у Галичині».

Наприкінці 20-х років XIX ст. у середовищі прогресивно налаштованих українських студентів духовної семінарії та Львівського університету склалося літературне угрупування «Руська трійця», до якого увійшли Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. Важливими джерелами культурно-просвітницької діяльності «Руської трійці» були не лише національно-визвольні прагнення українського народу, а й твори відродженої над Дніпром літератури, мовознавчі, історичні, та етнографічні праці діячів українського відродження.

Великий інтерес діячі «Руської трійці»виявляли до народної творчості. Вони збирали і записували українські народні пісні та перекази.

Знаменною подією у національно-культурному відродженні Галичини був вихід у світ 1837р. у Будапешті літературного альманаху «Русалка Дністрова», підготовленого діячами «Руської трійці». Він був викликом проти національного гноблення та консерватизму.

Другий етап відродження в Галичині розпочався після революційних подій 1848р. у Відні, які мали великий вплив на всю Австрійську імперію. Під їх тиском австрійський уряд прийняв нову Конституцію, згідно з якою українці мали право обиратися до національного парламенту; була скасована панщина, внаслідок чого українські селяни звільнялися від кріпацтва, а також проголошена загальна рівноправність громадян.

З метою захисту національних і політичних прав укр. Населення при активному сприянні Греко-католицької церкви у Львові 1848р. була створена перша політична організація – Головна Руська Рада. Вона відкрила народний просвітницький інститут – «Народний дім»; провела з'їзд діячів української культури; видавала першу в Галичині українську газету – «Зоря Галицька», яка виходила у Львові. У Львівському університеті була відкрита кафедра української мови та літератури, роботу якої очолив Я Головацький.

Визвольний рух народних мас Східної Галичини в середині XIX ст. пов'язаний з діяльністю народовців. Вони заснували у Ловові товариство «Просвіта», яке мало на меті поширення освіти серед народу. За активної допомоги вчителів і парафіяльних священників товариство створило широку мережу читалень, бібліотек, де діяли хори, театральні трупи.

Третій етап відродження в Галичині. В цей період у діяльності української культури спостерігалося поєднання культурно-просвітницьких та політичних ідей. З-поміж них провідне місце належало українській національній ідеї. У сфері духовної культури цей час позначений плідним розвитком науки, літератури; на нього припадає діяльність І. Франко та М.Грушевського.

Тезу політичної самостійності України в Галичині вперше висунули Ю.Бачинський у книзі «Україна irredenta», а на Наддніпрянській Україні – М.Міхновський у брошурі «Самостійна Україна».

Яскраву сторінку в національно-культурне відродження укр.народу вписав І.Франко – видатний укр. Письменник, філософ, історик, мовознавець, громадський і культурний діяч. Франко продовжив традиції своїх попередників, зокрема Т.Шевченка, на ниві духовної культури, зробив вагомий внесок у розвиток національної та соціальної свідомості укр.народу. Відомі твори І.Франка – «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Захар Беркут»; поетичні збірки: «З вершин і низин», «Давнє і нове», «Зів'яле листя». Вершина поетичної творчості І.Франка – поема «Мойсей».

Поряд з іменами Т.Шевченка та І.Франка називають М.Грушевського – видатну постать духовної культури. Він автор 11-томної «Історії України-Руси», 5-томної «Історії української літератури. М.Грушевський переконливо показав, що укр.народ пройшов довгий, складний і самобутній історичний шлях, вистраждав право на свою мову, національну культуру, власну державність.