ГЛОСАРІЙ

Авторське право — сукупність національних і міжнародних норм, що регулюють відносини стосовно створення і використання інтелектуального продукту.

Винахід — вирішення технічної проблеми на основі використання систематичних знань. Об’єктом винаходу можуть бути: пристрій, спосіб, речовина, механізми, штам мікроорганізму, культури клітин рослин тощо.

Високі технології — технології, які стануть визначальними в постіндустріальному суспільстві, наприклад, біотехнології, робототехніка, штучний інтелект.

Відкриття — виявлення раніше невідомих властивостей, законів, явищ об’єктивно існуючого світу, що вносять корінні зміни в рівень нашого пізнання. Відкриття є базою для винаходів.

Глобалізація суспільного розвитку — планетарна взаємозалежність усіх країн і регіонів світу. В економічний, політичний, науково-технічний обіг утягнуте все людство, уся планета з космічним простором, що її оточує. Причини глобалізації такі: розширення міжнародної діяльності, створення альянсів у сфері виробництва та наукових досліджень і т. ін.

Децентралізація — делегування повноважень і відповідальності структурним підрозділам. Закономірний процес, що відбувається в міру зростання масштабів і складності систем управління.

Диверсифікація — термін виник у 50-х роках ХХ ст. Поєднання в рамках фірми широкого кола галузей промисловості, транспорту, торгівлі. Спирається на розвиток НТП.

Диверсифікація продукту — введення нових продуктів, варіації продукту — змінювання однієї чи кількох властивостей продукту, вже пропонованого на ринку. Мета диверсифікації — пристосування продукту до різних потреб клієнта.

Дослідно-конструкторські роботи (ДКР) — конструювання, випробування та впровадження наукових досягнень у виробництво. Мета ДКР — створення зразків нової техніки, їх випробування, обробка технології виготовлення.

Ефективність нововведень — оцінюється економічним та соціальним ефектом. Економічний ефект полягає в тому, що можна випускати принципово нову, якіснішу продукцію, яка задовольняє нові потреби. Соціальний ефект полягає в якісному змінюванні умов праці, рівня життя.

Інвестиції — це фінансові та матеріальні ресурси, а також усі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти інноваційної діяльності з метою одержання економічного або соціального ефекту.

Інвестиційний проект —довгостроковий вклад грошових і інших ресурсів з метою одержання економічного ефекту в майбутньому.

«Інкубатор» — ця структура спеціалізується на створенні сприятливих умов для ефективної діяльності малих інноваційних (венчурних) фірм, які розробляють оригінальні науково-технічні ідеї. Інкубатор надає малим фірмам приміщення, устаткування, інформаційні, консалтингові послуги. Інкубатор не потребує бюджетних асигнувань, самоокупність забезпечується за рахунок його участі в майбутніх прибутках цих інноваційних фірм.

Інноваційна дифузія — рівень сприйняття та поширення новації. Створення умов для тиражування нововведень.

Інноваційна діяльність — спрямована на пошук можливостей, які забезпечують практичне використання наукового, науково-технічного результату та інтелектуального потенціалу з метою одержання нового чи поліпшеного продукту, способу його виробництва та задоволення суспільних потреб у конкурентоспроможних товарах і послугах.

Інноваційна політика держави — вплив держави на інноваційну діяльність за допомогою відповідного правового та економічного механізму. Держава здійснює заходи щодо захисту національного ринку, створення інноваційного потенціалу. Серед моделей державної інноваційної політики розрізняють дві — американську та японську. Стратегії інших країн є їх різновидами. Основні розбіжності — у рівні державного регулювання інноваційної діяльності. Основні напрями інноваційної державної політики для всіх країн такі: державні прямі та побічні стимулювання розвитку науки та техніки; освоєння їх результатів; стратегія підготовки та перепідготовки кадрів; формування інфраструктури суспіль­ного клімату, котрий забезпечує розвиток інноваційних процесів.

Інноваційна сфера — система взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції та послуг і розвиненої інфраструктури.

Інноваційна інфраструктура- сукупність політичних, економічних, пра­вових, управлінських, фінансових, інформаційних, наукових та інших інститутів ринку інновацій, що створюють умови для ефективної реалізації інноваційної дія­льності.

Інноваційна культура країни (регіону)- складова частина інноваційного потенціалу, яка характеризує рівень освітньої, загальнокультурної та соціально-психологічної підготовки особистості й суспільства в цілому до сприйняття і тво­рчого втілення в життя ідеї розвитку економіки країни на інноваційних засадах. Інноваційна культура відображає ціннісну орієнтацію людини на нововведення, закріплену в мотивах, знаннях, уміннях і навичках, а також зразках і нормах пове­дінки. Вона відіграє роль соціокультурного механізму регуляції інноваційної по­ведінки людини.

Інноваційна культура організації- накопичені знання, досвід, переконан­ня, особливості поведінки і взаємовідносин персоналу (менеджерів, інженерно-технічних працівників, робітників), система його мотивації, порядки в організації тощо, які характеризують ступінь сприятливості окремих працівників, груп пра­цівників (підрозділів) і організації в цілому до нововведень, готовність втілити їх у нові продукти, технології, управлінські рішення тощо.

Інноваційний лаг — проміжок часу між виникненням новинки і втіленням її у нововведення.

Інноваційний менеджмент — сукупність організаційно-економічних, психологічно-соціальних методів, форм та способів управління всіма стадіями інноваційного процесу. Інноваційний менеджмент — це такий спосіб дій, який забезпечує сприятливі умови для розвитку інноваційного процесу. Інноваційний менеджмент — це управління змінами.

Інноваційний потенціал держави — сукупність засобів і можливостей у галузі освіти та виробництва, які втілюють найновіші досягнення НТП. Показники інноваційного потенціалу: обсяг нагромаджених теоретичних та практичних знань у різних галузях суспільної діяльності; здатність використовувати та поширювати ці знання; наявність підготовлених кадрів високої кваліфікації в галузі науково-технічної та практичної діяльності; матеріально-технічної і фінансової бази науки для проведення дослідів, експериментів з упровадження ідей нової техніки, продуктів, технологій, організаційно-управлінських форм та методів з підготовки кадрів, розробки та поширення інновацій. Інноваційний потенціал визначає можливості розвитку науки в майбутньому; забезпечує лідерство держави на світовій арені.

Інноваційний процес — це процес створення, поширення та втілення новації, яка задовольняє нові суспільні потреби. Складається з окремих стадій, що відрізняються організацією праці, управління, фінансуванням.

Інноваційний розвиток — розвиток науки, техніки, досвіду, знань. Це процес, під час якого наукова ідея доводиться до практичного використання.

Інноваційні проекти — це складні програми, створені для впровадження технічних, технологічних або інших новацій, що їх здійснюють наукові та проектні заклади в певний проміжок часу.

Інноваційні стратегії — стратегії промислових компаній (підприємств), орієнтованих на цінності, що є головними в роботі підрозділів НДДКР.

Інновація- кінцевий результат діяльності, що спрямована на створення й використання нововведень, втілених у вигляді вдосконалених чи нових товарів (виробів чи послуг), технологій їх виробництва, методів управління на всіх стаді­ях виробництва і збуту товарів, які сприяють розвитку й підвищенню економічної ефективності виробництва і споживання або забезпечують соціальний чи інший ефект.

Інновація управління — процедури управління, заходи, інформаційні системи, оргструктури, які вперше застосовуються на підприємстві.

Інтеграція — процес об’єднання виробництва, науки, господар-
ських, дослідних установ, соціальної сфери.

Інтелектуальна власність — авторське право на використання патентів, ліцензій, товарних знаків, програмного забезпечення.

Інтелектуальний капітал підприємства (ІКП) – це категорія, що характеризує економічні відносини, які виникають з приводу формування, використання й відтворення людського інтелектуального капіталу підприємства, інтелектуальних ресурсів та інтелектуальних продуктів з метою отримання доходу в процесі економічного розвитку підприємства.

Інтелектуальний продукт — продукт інтелектуальної діяльності, який є товаром в умовах ринку. Інтелектуальний продукт — знання, теорії, відкриття, винаходи, ноу-хау.

Конкуренція — боротьба між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва та збуту товару. З точки зору інноваційного процесу конкуренцію можна поділити на функціональну, видову, предметну.

Корпоративна культура — система цінностей організації, які формують її робочу атмосферу, психологічний клімат і надають їй індивідуального забарвлення.

Людський капітал підприємства характеризує сукупну кваліфікацію й продуктивні здібності, навички, знання всіх робітників підприємства як здатність у процесі його економічного розвитку приносити дохід.

Людський інтелектуальний капітал підприємства (ЛІКП) – це складова інтелектуального капіталу підприємства, він є формою прояву людського капіталу підприємства, здатного в процесі творчої діяльності створювати інтелектуальні продукти, інтелектуальні ресурси, інтелектуальні активи й інновації, у результаті комерціалізації яких підприємство отримає додатковий дохід або позитивний ефект

Методи організації інноваційного процесу — способи організації робіт від формулювання ідеї до досягнення комерційного результату. Застосовуються три основні способи: послідовна, паралельна, інтеграційна організація робіт.

Наука — процес створення системи нових знань. Сутність науки полягає в пошуках істини, в експериментально-дослідній діяльності, що спрямована на вивчення законів природи та суспільства. Коли дослідні проблеми вирішені, тоді продукт наукової діяльності набуває форми знання. Наука збільшує творчі можливості людини та здатна визначати темпи розвитку виробництва, характер його змін. Наука впливає на людину через систему освіти та бере участь у розвитку всіх компонентів системи виробничих сил.

НДДКР -роботи творчого характеру, що пов'язані з науковим пошуком, проведенням досліджень, експериментів з метою розширення наявних і отриман­ня нових знань, втіленням їх у нові (вдосконалені) вироби і технології, методи управління тощо, науковим обґрунтуванням інноваційних проектів.

Новація — новий вид продукту, технології, методу як кінцевий результат інноваційного процесу, що його потребує суспільство. У новації реалізуються нові наукові та технічні знання, які приводять організацію до успіху на ринку. Процес введення новації на ринок називається процесом комерціалізації. Новації формують ринок новацій.

Новизна нововведень — рівень новизни відбивають знання, що втілені в нововведеннях: нововведення на базі відомих законів і закономір­ностей та на базі невідомих законів і закономірностей. Перший рівень — поступове поліпшення змінювання на базі вже відомих принципів. Візьмемо, наприклад, праску. В основі її функціонування лежить принцип підігріву. Протягом віків конструкція праски вдосконалюється, але принцип не змінюється. Підошву праски розігрівали на вугіллі, потім електричною спіраллю. Це нововведення на базі відомого принципу. Упровадження нововведення на базі нових законів суттєво змінює принципи діяльності організації в цілому. Рівень новизни є основним критерієм ефективності нововведень.

Нововведення — процес втілення та поширення нових видів продук­тів, послуг, виробничих процесів, ідей, методів роботи, усього нового щодо організації або її середовища.

Нововведення управлінське — особливі організаційні рішення, система, процедура або метод управління, котрі суттєво відрізняються від практики, яка склалася, та вперше використовуються в організації.

Ноу-хау (буквально «знаю як») — технічні знання та практичний досвід інноваційного характеру, які становлять комерційну цінність, застосовуються у виробництві та професійній практиці, але не забезпечені патентним захистом. Ноу-хау може складатися з комерційних секретів, незапатентованих технологічних процесів та іншої інформації, котра недоступна широкому загалу. Комерціалізація ноу-хау широко використовується в міжнародній практиці.

Маркетинг інновацій -діяльність, спрямована на пошук нових сфер і спо­собів використання потенціалу підприємства, розроблення на цій основі нових то­варів (виробів чи послуг) та технологій їх просування на ринку з метою задово­лення потреб і запитів споживачів більш ефективним, ніж у конкурентів, спосо­бом, отримання завдяки цьому прибутку та забезпечення умов тривалого вижи­вання й розвитку на ринку.

Окупність нововведення — показник ефективності реалізації інноваційного проекту, визначений як період часу від дослідження і до моменту, коли прибуток з продажу інновацій покриє всі затрати на НДДКР.

Опір змінам — поведінка, спрямована на збереження існуючого порядку речей, правил, норм, звичаїв, що виявляється у відкладанні змін на потім за принципом «почнемо нове життя з понеділка», «поживемо — побачимо» і т. д.

Парадигма — система понять, найзагальніша модель явищ, щодо якої решта характеристик — окремі частини. Зміна парадигми — це зміна всієї системи понять.

Патенти — документи, які видаються винахіднику на визначений термін та засвідчують виключне право винахідника або його спадкоємця на технічну новацію. Патент дає винахіднику титул власника на винахід, що знаходить відображення в реєстрації торгового знака — певного позначення на товарі або його упаковці. У розвинених країнах патентуються практично всі винаходи. Патент чинний тільки на території тієї країни, де він виданий.

Пошукові дослідження (ПоД) — наукова діяльність, що включає «дологічні передумови», методологію та фундаментальні дослідження. Розвиток пошукових дослідів характеризується диференціацією традиційних наук та формуванням нових (розвиток ядерної техніки, ядерної енергії та ін.); вплив на розвиток «чистих» цілеспрямованих і абстрактно-методологічних досліджень. Метою пошукових досліджень є відкриття нових принципів створення виробів та технологій, нових, не відомих раніше властивостей матеріалів та їх сполучень, методів аналізу й синтезу.

Прикладні дослідження (ПД) —виявлення шляхів і способів застосування відкритих законів і явищ природи на цілі виробництва в пев­ній галузі виробництва.

Прогрес — напрям розвитку до більш передового й досконалого, перехід від нижчого до вищого, зміни на краще (протилежність — регрес).

Професія — це сплав культури, характеру розумової діяльності і спеціальних знань і навиків.

Ризиковий (венчурний) бізнес — своєрідна форма підприємництва, пов’язаного з розвитком електроніки. Невеликі ризикові підприємства, що мають справу з розробкою наукових ідей і втіленням їх у нові технології та продукти. Цим вони відрізняються від звичайних форм дрібного бізнесу. Ризиковий бізнес характеризується непевністю його позицій на ринку. Більшість гинуть. Перевага ризикового бізнесу — гнучкість, рухливість, здатність швидко переорієнтовуватись. Необхідний капітал надходить від великих корпорацій, приватних фондів, держави на вигідних умовах. Організаційні форми венчурного бізнесу: ризикові підприємства, венчурні відділи корпорацій, венчурні фонди.

Система стимулювання інновацій — заходи, форми і засоби мотивації працівників до інноваційної творчості. Використовуються прямі та непрямі методи стимулювання.

Стагнація — застій у виробництві, економіці.

Стратегічне планування — управлінський процес створення і підтримки відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями й шансами у сфері маркетингу.

Творчість — процес створення наукових, духовних та матеріальних цінностей.

Теорія — форма організації наукових знань, які дають цілісне уявлення про закономірності та зв’язки об’єкта. Наприклад, спосіб ведення господарства. Теорія нововведень ще достатньою мірою не розроблена.

Техніка — це предметно втілений і суспільно закріплений спосіб виготовлення чого-небудь. Наукові знання — це спосіб розуміння того, як це виготовляти.

Технологічний прорив — принципово нове вирішення проблеми нетрадиційним шляхом. Наприклад, теорія відносності, ядерна енергетика.

Технологічний розрив — періоди переходу від однієї технології до іншої на основі нових знань, різниці між стратегіями у сфері науково-технічного потенціалу.

Технологія — розробка продукту, його виробництво, кваліфікація та фах працюючих, тобто усі чинники, які визначають рівень технологічного розвитку.

Технопарк — компактно розміщений на підготовленій території комплекс дослідних інститутів, ВНЗ, лабораторій, наукових центрів, дослідних заводів та виробничих підприємств з розвиненою інфраструктурою. В основу парків покладено ідею територіального поєднання наукової думки та матеріальної бази.

Технополіс — це модель технопарку. Розвиваються на базі невеликих міст (населених пунктів), цілеспрямовано орієнтованих на розміщення в них науково-виробничих комплексів упроваджувальних венчурних організацій, що утворюють ядро, навколо якого формуються комерційні житлові та сервісні структури.

Фундаментальні дослідження (ФД) — розробка гіпотез, концепцій, теорій у певних галузях наукової діяльності, які є основою для створення нових або вдосконалення існуючих виробів, матеріалів, технологій. Наукові ідеї не вмирають і не викидаються на звалище, вони продовжують своє життя в комплексі з новими ідеями або у вигляді основи для розробки нових принципів і концепцій. Наприклад, відкриття, зроблені Фарадеєм, Максвеллом, Резерфордом і Кюрі, Лобачевським і Ейнштейном, продовжують служити науці та виробництву.

Рекомендована література

1. Агарков С.А., Кузнецова Е.С., Грязнова М.О. Инновационный менеджмент и государственная инновационная політика. / учебное пособие. Агарков С.А., Кузнецова Е.С., Грязнова М.О. – М.: Издательство "Академия Естествознания", 2011. – 242 с.

2. Бутнік-Сіверський О.Б. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Наук.-практ. вид.: У 4 т. Т. 4. Оцінка інтелектуальної власності. Бухгалтерський облік та оподаткування / О.Б. Бутнік-Сіверський, О.П. Гавриленко, С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.І. Жуков, Т.Г. Захарченко, В.В. Клявлін, П.П. Крайнєв, Ю.К. Лапшов ; Акад. прав. наук України, Держ. патент. відомство України. — К.: Вид. Дім "Ін Юре", 1999. — 350 с. — Бібліогр.: 107 назв. — укp.

3. Геєц В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України - Харків: Константа, 2006. – 272 с.

4. Геєц В.М. Інноваційно-технологічний розвиток економіки Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т. / За ред. акад. HAH України В.М. Геєця, акад. HAH України В.П. Семиноженка, чл.-кор. HAH України Б.Є. Кваснюка. — К.: Фенікс, 2007.T. 2: Інноваційно-технологічний розвиток економіки / За ред. акад. HAH України В.М. Гейця, акад. HAH України В.П. Семиноженка, чл.-кор. HAH України Б.Є. Кваснюка. — К.: Фенікс, 2007. — 1000 с.

5. Гриньова В.М., Соціально – економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: Монографія. – Харків: ВД ”ІНЖЕК”, 2006. – 290с.

6. Микитюк П.П.Інноваційний менеджмент : Навчальний посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - 295 с.

7. Казанцева Л.К., Миндели Л. Э.Основы инновационного менеджмента. Теория и практика: Учебник / Л.С.Барютин и др.; под ред. А.К. Казанцева, Л.Э. Миндели. 2-е изд. перераб. и доп. — М.: ЗАО «Издательство «Эконо­мика», 2004. - 518 с.

8. Краснокутська Н. В.Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 504 с.

9. Ильенкова С.Д.Инновационный менеджмент. Учебник / Под ред. С. Д. Ильенковой, – М.: Юнити, 1997 г. – 318 с.

10. Ілляшенко С.М. Інноваційний менеджмент : Підручник. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2010. - 334 с.

11. Ілляшенко С. М. Проблеми і перспективи ринково-орієнтованого управління інноваційним розвитком : монографія / за ред. д.е.н., професора С.М. Ілляшенка. – Суми : ТОВ «Друкарський дім «Папірус», 2011. – 644 с.

12. Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу : монографія / за ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. – Суми : Університетська книга, 2008. – 615 с.

13. Медынский В. Г. Инновационный менеджмент : учебник / В. Г. Медынский. – М. : ИНФРА_М, 2002. – 295 с.

14. Мельник Л. Г. Методология развития : монография / Л. Г. Мельник. –Сумы: Университетская книга, 2005. – 602 с.

15. Мельник Л. Г. Экономика и информация: экономика информации и информация в экономике : энциклопедический словарь / Л. Г. Мельник. – Сумы : Университетская книга, 2005. – 384 с.

16. Проект ЄС. Інновації в Україні: Європейский досвід та рекомендації для України. - Том 3. – Інновації в Україні: пропозиції до політичних заходів Остаточний варіант (Проект від 19.10.2011). – К.: Фенікс, 2011. – 76 с. – (Проект ЄС «Вдосконалення стратегій, політики та регулювання інновацій в Україні»)

17. Кондратьева Е.В. Национальная инновационная система: теоретическая концепция. - Интернет ресурс: http://www.schumpeter.ru/article.php?book=concept&id=4

18. Корнух О.В. «Інтелектуальний капітал – основа інноватизації, еффективності і корпоративної стратегії підприємства» / А. М. Турило, О.В. Корнух ; ДВНЗ «Криворізький національний університет». – Кривий Ріг : Видавничий дім, 2012. – 228с.

19. Оганезова А.В. Мотивационный механизм управления инновационной сферой: Монография.– Харьков: ЧПИ ” Новое слово “, 2007.

20. Пашута М.Т. Інновації: понятійно-термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання : навч. посіб. / М.Т. Пашута, О.М. Шкільнюк. - К. : ЦНЛ, 2005. - 117 с.

21. Провайдинг інновацій : підручник / М. П. Денисенко, А. П. Гречан,М. В. Гаман та ін. ; за ред. проф. М. П. Денисенка. – К. : Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 448 с.

22. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент / Р. А. Фатхутдинов. – СПб. : Питер, 2002. – 400 с.

23. Фатхутдинов Р. А. Производственный менеджмент / Р. А. Фатхутдинов. – М. : Дашков и Ко, 2002. – 464 с.

24. Трансфер технологій: форми і методи ефективного здійснення / М.А. Йохна, П.Г. Іжевський, В.В. Стадник. - Хмельницький: ХНУ, 2007. - 164 с

25. Федулова Л.І. Інтелектуальна власність у національній інноваційній системі: наук.-аналіт. доп. / Л.І. Федулова, Г.О. Андрощук, В.К. Хаустов ; Ін-т економіки та прогнозування НАН України. — К., 2010. — 216 с. — укp.

26. Чухно А.А. Твори: У 3-х т. Т. 2. Інформаційна постіндустріальна економіка: теорія і практика/ А.А. Чухно ; НАН України. Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, Н.- д. фін. ін-т при М-ві фінансів України. — К., 2006. — 512 с. — Бібліогр.: с. 502-510. — укp.

27. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер ; пер.с англ. – М. : Прогресс, 1992. – 456 с.

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 270; Нарушение авторских прав

Мы поможем в написании ваших работ!