Політика має певні особливості, структуру, класифікацію та функції.

• забезпечення та стимулювання інноваційного, поступаль­ного розвитку суспільства;

• управління суспільними процесами;

• урівноваження, узгодження та взаємодія суб'єктів полі­тичного процесу, усунення суперечностей між ними;

• прояв інтересів і потреб усіх соціальних груп та верств на­селення;

• стабілізація соціального стану особистості, її соціалізація, саморозвиток і самореалізація.

Окремо слід розглянути особливості політичної життєдіяль­ності, її зв'язок з економікою, а також специфіку політичних процесів та політичні технології, завдяки яким ці процеси відбуваються.

Вирізняють чотири основних рівні політики,які характери­зуються певними особливостями, закономірностями і конкрет­ними суб'єктами.

1. Геополітичний. Охоплює відносини, діяльність окремих держав, міжнародних організацій, що створюються здебільшого для координації політики на міжконтинентальному, міждер­жавному рівні. Безпосередні суб'єкти: політики — керівники держав, окремих гілок влади, політики — лідери провідних політичних партій, громадських об'єднань, представники економічної, творчої, духовної еліти та ін.

2. Державний. Основою такої політики є організація публічної влади, діяльність державних структур різних рівнів (центральний, регіональний), організація місцевого самовря­дування.

3. Структурний. Йдеться про політику таких суб'єктів політичного процесу, як партії, об'єднання, рухи, окремі авторитетні соціальні формування.

4. Особистісний. На цьому рівні здійснюється політика, пов'язана з діяльністю окремих індивідів, громадян, політичних діячів, лідерів нижчого рівня (насамперед регіонального).

Найбільше учасників політичних процесів припадає на третій і четвертий рівні.

Серед ознак та проявів важливе значення в політиці мають символи.Вони відтворюють, фіксують характер, особливості нації, народу, держави,є ідейними або ідейно-образними структурами.

Символи мають велике значення в житті людей взагалі. Саме за допомогою символів люди спілкуються, взаємодіють [159,с. 135-136].

До основних політичних символівналежать конституції, прапори, емблеми, свята, відмітні знаки.

Політичні символи складаються з певних знакових систем, які безпосередньо або опосередковано беруть участь у політич­ному процесі, політичній діяльності.Позаяк такі символи най­більшою мірою необхідні для впливу на широкі людські маси, вони, як правило, лаконічні, однозначні, виразні, прості та до­ступні для сприйняття.

Політичні символи використовують для пробудження у лю­дей певних почуттів, спонукання до певних дій.

Політичні символиподіляють на такі:

• мовні(політична риторика, документи, лозунги, формули політичної мови);

• зображувальні(плакат, картина політичного характеру, карикатура, політичний портрет, театральна п'єса, літера­турний та музичний твори, кінофільм, гімн, траурний марш.

Символи розрізняють:

• неприховані(прості й очевидні за значенням);

• приховані(мають прихований зміст);

• нейтральні(набувають політичного значення згідно із си­туацією).

Політичні символи мають величезне значення для ствер­дження державності. Державними символами з давніх-давен були клейноди, знамена, корогви, жезли, булави таін.

До основних елементів державної символіки, що є відмітни­ми її ознаками з-поміж інших держав, свідченням держави, на­лежать герб, прапор, гімн.

Герб держави— це відмітний знак держави, офіційно прий­нята емблема. Герб розміщують як зображення на прапорах де­ржави, монетах, печатках, офіційних паперах.

Державний гімн— це урочиста пісня, що офіційно визнана символом державної єдності.

Державний прапор— це офіційний відмітний знак держави у вигляді полотнища певних розмірів, кольорів (можливо, з якимись зображеннями). Його обов'язково встановлюють на будівлях урядових установ, під час виступів найвищих посадо­вих осіб держави, піднімають на честь видатних подій у житті держави, окремих осіб (спортивні та інші перемоги громадян де­ржави). Прапор супроводжує вищих посадових та повноважних представників держави під час їх перебування в інших країнах.