І ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

Date: 2015-10-07; view: 460.

ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ, ЗАСАДИ ІСНУВАННЯ

ВЛАДА ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ АТРИБУТ

Розділ 5

Об'ємнішого, ширшого поняття, ніж "влада", немає не лише в політичних науках, політології, а й у буденному житті.

Суспільство тому й називають суспільством, що воноє об'єднанням людей шляхом їх взаємодії та обміну. До перших двох складових додається третя — влада.

Про владу кажуть, її відчувають, коли одна людина бере верх над іншою, коли виконуються воля і розпорядження першої. Тому й визначень поняття "влада" багато. Г. Гегель: "Влада — це привласнення чужої волі". Б. Рассел: "Влада може бути виз­начена як реалізація окреслених цілей". Е. Хемінгуей: "Жит­тя — це гра, кінцевою метою якої є влада". Подібні висловлювання з'являються тому, що влада є скрізь, де існують усталені об'єднання людей: у сім'ї, виробничому колективі, різ­них закладах тощо.

Відтак влада взагалі — це здатність і можливість здійснюва­ти власну волю, впливати на діяльність, поведінку, життя лю­дей через авторитет, право, насилля та інші засоби.

Саме завдяки владі визначаються межі, території держави і реалізуються особисті та загальні інтереси людей. Важливою функцією влади є також встановлення загальнообов'язкових норм суспільного життя і контроль за їх дотриманням.

До визначення влади існує кілька підходів. Так, позитивіст­сько-соціологічний підхід (М. Вебер) обґрунтовує точку зору, що в основу влади покладено визнання асиметричності відносин між суб'єктами. Іншими словами, одна людина об'єктивно може впливати і впливає на іншу людину, має владу над нею. Влада визначається не лише можливістю однієї людини впливати на іншу, а й можливістю, здатністю змінювати відносини між людьми. Концентрованим відтворенням влади є відносини між

людьми. Водночас концентрованим відтворенням влади є відно­сини панування. Вони наявні насамперед у суспільствах, де не розвинені інтереси і культура прийняття рішень, що задоволь­няють більшість, але певною мірою не задовольняють меншість. У вітчизняній літературі поняття "влада" трактують так:

• відносини командування і підпорядкуванняв суспільній групі, державі, суспільстві;

• вольовий елемент,що виражається у здатності одних нав'язувати свою волю іншим за допомогою різних ва­желів — примусу, переконання, підпорядкування;

• інститут,тобто відповідно організована установа, спромож­на забезпечувати певну єдність дій, усталений суспільний порядок.

Наведемо ще й визначення поняття "влада": це організована сила, яка забезпечує здатність, право і можливість певних со­ціальних спільнот підпорядковувати своїй волі підвладних, примушувати їх до певних дій, розпоряджатися поведінкою і навіть власним життям людей.

Влада завжди має певну базу— засади, підвалини. Вирізня­ють соціальну, економічну, політичну, духовну бази влади. Се­ред цих засад провідну роль відіграє соціальна, позаяк будь-яка влада утримується насамперед завдяки масовій підтримці гро­мадян, довірі людей, вмінню відтворювати і обстоювати інтере­си громадян.

Влада не існує сама собою. їй потрібне певне життєзабезпе­чення. Життєзабезпечення влади— це певна система засобів, що забезпечують збереження і функціонування певної влади, а також створення ефективної вертикалі влади, силових струк­тур, різних конкретних органів, що забезпечують безпеку вла­ди, наявність продуманих планів, заходів, кроків, що сприяють застосуванню цієї влади в особливих (надзвичайних, екстре­мальних) умовах, ситуаціях тощо.

Якщо в суспільстві високий рівень визнання влади, її суб'єктів (президента, парламенту, уряду, органів влади), за­конів, рішень, акцій, — це свідчить про авторитет влади.

Коли існує авторитет влади, то її суб'єкти мають щонайбіль­ші можливості впливу на громадян, населення країни, їх по­ведінку, діяльність, що, врешті-решт, сприяє як індивідуально­му успіху людини в житті, так і розквіту держави.

Велику роль у підтримці, зміцненні авторитету влади, конк­ретних її носіїв, представників відіграє діяльність засобів масо­вої інформації, аналітичних служб, які можуть або підвищувати авторитет, імідж влади, або ж, навпаки, дискредитувати, зни­жувати її авторитет.

Авторитет влади є предметом постійних закидів, критики з боку опозиції, яка будь-що намагається довести, що влада не є такою, на яку очікують громадяни, яка їм потрібна. Здебільшо­го це відбувається тоді, коли опозиція далека від конструктив­ної критики і діяльності, коли основна її мета полягає у знижен­ні ролі влади, а то й її заміні.

Часто вживають таке поняття, як "деморалізаціявлади". Йдеться про зниження порядку, дисципліни, організованості й керованості в суспільстві, зниження моралі, моральний розлад, розбещеність серед правлячих фігур, тобто про все, що ставить під питання існування влади. Опозиційні, антинародні, анти­державні сили в державі та поза нею доволі часто в боротьбі з владою і за владу вживають найрізноманітніших засобів, аби де­моралізувати владу, максимально послабити її вплив на суспіль­ні, політичні процеси.

З деморалізацією влади пов'язана і її дискредитація. Дискре­дитація влади— це дії, які підривають авторитет влади з боку громадян, а також зловживання владою або службовим станови­щем, що пов'язано з владою. З деморалізацією, дискредитацією влади тісно пов'язана, багато в чому зумовлюється нею криза влади.

Криза влади— це різкий, крутий поворот у розвитку влади, складний перехідний стан; різке загострення ускладнень у діяльності того чи іншого носія влади чи органа влади, що пот­ребує кадрових змін: на рівні уряду — зміна кабінету міністрів або його частини, на рівні парламенту — його розпуску і переоб­рання. Криза влади потребує уважного аналізу, дослідження її причин, перебігу і наслідків, вжиття рішучих заходів або ж за­лишення влади. У владній практиці можливо, але дуже важко передбачити можливу кризу влади, вміти попередити її, стрима­ти і перебороти.

Владу поділяють на політичну і неполітичну.

Політична влада— це здатність суб'єкта здійснювати власну волю за допомогою відповідних правових і політичних норм (за-

конів, інших нормативних документів), спираючись на приму­шення і спеціальний апарат примушення. При цьому вищою формою політичної влади є державна, позаяк лише вона має мо­нополію на видання законів, обов'язкових для всіх. До того ж держава забезпечує дотримання законів за допомогою силових структур, правоохоронних установ тощо.

Неполітична владабазується виключно на авторитеті. Це — батьківська влада у сім'ї, влада старійших, що була притаманна докласовому суспільству, влада духовно сильнішої особи над ду­ховно слабшою, влада неофіційного (неформального) лідера у групі, колективі.

Складність феномена влади, постійна підвищена увага до влади як суспільного, соціального явища зумовили появу спе­ціальної науки, яка дістала назву "кратологія",тобто наука про владу.

Влада завжди є ареною найгострішої боротьби між усіма, хто її бажав і бажає,хто її мав і має, позаяк у кожному суспільстві існує величезне розмаїття інтересів, запитів і потреб. Власне ка­жучи, влада є особливим видом суспільних відносин, які нази­ваються відносинами влади.

Влада — це здатність і можливість здійснювати власну волю, вирішально впливати на діяльність, поведінку людей за допомо­гою певних засобів, зокрема авторитету, права, примусу, на­сильства [138, с. 56-57].

Залежно від спеціальних структур, які здійснюють, реалізу­ють владу, розрізняють законодавчу владу, судову, апарату, лі­дерів масових рухів, державну, партійну та ін.

Тепер окремо і детальніше розглянемо феномен "політична влада", хоча стосовно неї багато що з наведеного раніше сто­сується безпосередньо.

Коли розглядається політична влада, то йдеться насамперед про здатність будь-якого суб'єкта здійснювати власну волю в певних соціально-політичних взаємодіях [38, с. 7].

Владане просто одна з об'єктивних умов існування суспільс­тва, розвитку політичної життєдіяльності. Вона є сполучною ланкою політичної системи суспільства,позаяк зумовлює існу­вання і взаємодію всіх суб'єктів політичного процесу, відобра­жає і захищає основні інтереси та сукупну волю політичних суб'єктів.

З огляду на багатоаспектність феномена влади з'явилося ба­гато спеціальних термінів і понять, зокрема автократія, бюрок­ратія, аристократія, демократія, меритократія, партократія, охлократія, технократія, монархія, олігархія, що, по суті, пере­творює владу на одну з центральних категорій політики.

Головними щодо сучасних концепцій політичної влади є пи­тання джерел і засад влади; моделі відтворення і концентрації влади.

Першоджерелом влади і її носієм є людина, група людей.Так, у ст. 5 Конституції України зазначається, що носієм суве­ренітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Це означає, що конституційний лад у державі може змінити виключно на­род.

Політична влада завжди має суспільний характер.Вона ви­являється через функціонування певних структур, а також не­можлива без використання сили, моральності, політичного впливу на людей, спирання на звичаї, традиції тощо.

Для більшості суб'єктів влади особливе значення має інтерес окремої людини (особи), групи людей, нації, народу. Такий інте­рес визначається, враховується і максимально використовуєть­ся в політичній діяльності.

Основою або джерелом влади є засоби, які використовуються для впливу на об'єкти влади з метою досягнення певних резуль­татів.

Ресурсами, потенціалом влади є ті потенційні засади влади, тобто засоби, які ще можуть бути використані або використову­ються, але недостатньо.

Владане просто важливий атрибут політичної системи. Це — найголовніша з багатьох потреб людини.Практично немає тих, хто не прагнув би досягти влади і слави. При цьому зажити сла­ви легко, якщо маєш владу, і навпаки.

За визначенням А. Адлера, "потяг до особистої влади є не що інше, як конкретизація бажання стати досконалішим" [154,т. 2, с. 234].

Бажання влади виникає, як правило, у двох основних фор­мах:

• експлікативне(від фр. ехріісііе — чітко окреслене) — при­таманне не всім, а лише лідерам;

• імплікативне(від фр. ітріісііе — приховане, нечітко ок­
реслене) — властиве тим, хто йде разом з лідером, за ним,
сподіваючись, що в разі його перемоги, перемоги його гру­
пи і їм, образно кажучи, перепаде частка влади.

Влада, у тому числі й політична, здійснюється і виявляється завдяки таким ознакам і функціям:

• примушення (безпосереднє або опосередковане);

• приваблювання (обіцянки, спонуки, підкупи);

• блокування (створення перепон для конкурента в боротьбі за владу);

• "створення вимог" (штучне формування потреб, які може задовольнити лише агент влади, тобто своєрідний політич­ний маркетинг);

• "розтягування сітки влади" (включення додаткових дже­рел залежності суб'єкта влади);

• шантаж (погрози);

• підказки (привнесення в масову свідомість вигідних і пот­рібних владі сентенцій, позицій, стереотипів);

• інформаційний прямий і побічний контроль (за допомогою різних побажань, рекомендацій, помсти).

Окремо слід розглянути зміст і форми прояву політичної вла­ди в суспільстві.

Політична влада— це здатність і можливість визначально впливати на політичну діяльність і політичну поведінку людей та їх об'єднань різними засобами — волею, авторитетом, права­ми, насильством; центральні, організаційні та регулятивно-кон­трольні засади політики [138,с. 261].

Політична влада має дві форми вираження: державну та гро­мадську.

Державні форми вираження політичної влади:

• законодавча;

• виконавча;

• судова.

Громадські форми вираження політичної влади:

• політичних партій;

• громадських організацій, об'єднань, союзів;

• неформальних рухів.