Психологія масової свідомості та громадської думки

Date: 2015-10-07; view: 641.

До певного часу головна увага при розгляді будь-яких про­блем політики приділялася вождям, лідерам, політично актив­ним особистостям. Значно пізніше, особливо в часи великих еко­номічних, суспільних зворушень — розвитку промисловості, соціальних протестів, революцій філософи, історики дедалі ґрунтовніше досліджувати проблему ролі мас в історії.Най­першим глибоко розглянув цю проблему Г. Лебон у працях "Психологія народів і мас", "Психологія натовпу", "Психологія соціалізму". Ці проблеми вивчали також італієць С. Сігеле ("Злочинний натовп"), француз Г. Тард ("Соціальна логіка") та інші вчені.

Здебільшого в натовпі, масі перші їх дослідники вбачали ве­лику загрозу індивідуальності (Г. Лебон), наявність і розвиток неорганізованої активності, агресивність, безвідповідальність, анархічність. Пізніше (середина XX — початок XXI ст.) у масі, масових рухах вчені помітили й багато позитивних аспектів політичної участі громадян у суспільних процесах та розвитку демократії.

Як відомо, вирізняють малі, великі соціальні групи і так звану масу.

Крім поділу груп на великі та малі їх поділяють на первинні та вторинні, формальні та неформальні, референтні та ін.

До первинних групналежать сім'я, малі сусідські та приятельські групи, яким властиві "тепліші", ніж в інших групах, контакти, відносини, взаємодія.

Вторинні групи— це формалізовані структурні спільноти, створені на офіційних засадах: колективи підприємств, установ, військові, поліцейські підрозділи тощо. У таких групах відно­сини не такі "теплі" й меншою мірою емоційні, проте форма-лізованіші та організованіші, що підтримується певними, у тому числі й писаними зобов'язаннями. Іншими словами, формальні

групи характеризуються відносинами між членами групи, що зумовлюються офіційними нормами: законами, статутами, інструкціями, наказами, штатним розписом.

Неформальні групи— це групи, де відносини, контакти між людьми регулюються взаємними симпатіями, певними нормами, що склалися стихійно, або нормами неофіційних інститутів (дружба).

Референтні групи— це групи, з якими людина ідентифікує себе, вважаючи їх певним еталоном, взірцем поведінки, критерієм діяльності. З такою групою людина порівнює власні вчинки, дії, статус, свідомість, смаки тощо. За великим рахун­ком референтна група орієнтує людину на конкретний шлях соціалізації, вибір відповідних життєвих альтернатив. Люди завжди намагаються належати, увійти в референтну групу, позаяк саме за її допомогою вони оптимально самореалізуються, самовдосконалюються.

Під малою групою розуміють нечисленну спільноту людей, які перебувають у найбезпосереднішому психологічному контак­ті [127, с. 284].

Незважаючи на те що малі групи істотно різняться, їх най­частіше класифікують за такими ознаками: часом існування; ступенем тісноти контактів між членами групи; специфікою цілей, які ставить перед собою група; демографічними ознаками (вік членів групи, стать, професія та ін.).

Малими групами є сім'я, невеликий трудовий колектив, сту­дентська, учнівська групи, тимчасові творчі, виробничі та інші колективи.Кожна з таких груп утворюється на основі певних цінностей, інтересів, орієнтацій.

Суспільні відносини в малих групах мають форму безпосеред­ніх особистих контактів. Орієнтовно малі групи налічують до семи осіб.

Малі групи бувають первинні (сім'я, група друзів, сусіди) і вторинні (безпосередніх контактів члени такої групи не мають).

Малі групи можна також класифікувати як формальні та не­формальні, де є членство, і референтні (люди приймають норми таких груп, але реально в такі групи не включені).

Розрізняють два види великих соціальних груп: ті, що виник­ли стихійно, випадково (натовп, публіка, аудиторія), і власне

сталіші соціальні групи (класи, нації, жінки, молодь, професій­ні групи та ін.).

Специфічними регуляторами поведінки людей у великих со­ціальних групах на відміну від малих є звичаї, традиції, мо­раль.

Маса— це велика кількість людей, які певний час безпосе­редньо контактують (наприклад, пікет, маніфестація, мітинг, демонстрація). До поняття "маса" близькі, хоча й не тотожні, поняття "натовп", "юрба", "публіка". Разом з тим і масу, і на­товп утворюють відчужені людські індивіди, що мають особисті інтереси, які найчастіше не збігаються з інтересами інших лю­дей. Отже, це "тимчасова спільнота" людей, об'єднання яких випадкове, стихійне, короткочасне і нестабільне.

"Прагнення до збільшення, — на думку Е. Канетті, — це пер­ша й основна властивість маси. Вона захоплює будь-кого, хто пе­ребуває в межах її досяжності... Природна маса— це відкрита маса: її збільшення нічим не обмежене. Будинків, дверей, за­мків вона не визнає, все, що зачинене — підозріле для неї. Від­крита маса існує доти, поки збільшується. її розпад починається щойно вона перестає збільшуватись" [76, с. 185]. Плинність, мінливість, нестійкість — ось основні риси маси.

Чи не найдокладніше характеризує масу Г. Лебон. На його погляд, маса нічого не робить навмисне; не здатна до тривалого бажання; між бажанням і його здійсненням не допускає жодно­го часового відстрочення; не має поняття про неможливість будь-чого; схильна до крайнощів, не має жодних вагань, хвилю­вань; збуджується лише через надмірне роздратування; підвлад­на магії слова; ніколи не прагне Істини; не може обійтися без вождя [97,с. 171-172].Саме тому політики, громадські діячі популістського, авантюрного характеру постійно апелюють до маси, посилаються на неї, її настрої, спекулюють на таких на­строях у власних інтересах.

Попри всі розбіжності в індивідуальній психології маса, на­товп все-таки тимчасово утворюють певну спільність, яка має щось на зразок "колективної душі".

Маса, натовп небезпечні для окремого громадянина тим, що людина в них втрачає власні риси і властивості, індивідуаль­ність, неповторність, почуття відповідальності за все, що робить. Тут діє психологія непереборної сили, здатної на те, на що окре-

ма особа ніколи не наважиться. Масі притаманні тваринні, на­самперед біологічні інстинкти, а тому часто вона скоює дії, які важко піддаються свідомому осмисленню і поцінуванню. За виз­наченням Е. Канетті та 3. Фрейда, у масі, натовпі навіть інтелі­гентна людина стає варваром.

Вважаючи масу, натовп деструктивною, руйнівною силою, Г. Лебон зауважував, що натовп поділяється на два типи: гете­рогенний (різнорідний) — невиразний, вуличний (зібрання лю­дей у суді, театрі, на вулиці) та гомогенний (однорідний) — сек­ти, класи, касти. На думку Г. Лебона, велику владу над натовпом мають божевільні, галюцинати, епілептики, яких він часто оби­рає або тимчасово визнає вождями. Однак таких вождів натовп так само швидко позбувається, змінює. Саме яскраво виражені бездарність, екзальтованість, психічна невиваженість, а не ро­зумна та освічена людина найчастіше є ідеалом натовпу. Осві­ченість, талант лідерові натовпу скоріше заважає, ніж допома­гає. А от вміння психологічно впливати на інших йому вкрай потрібне.

Маса, натовп вірять словам і закликам лідерів, вождів і під­коряються їм, ситуативно, підсвідомо виконують їх накази і тому здатні на нелюдські, далекі від етичних, гуманних дії та вчинки.

Психологію маси, натовпу активно використовують у полі­тичній боротьбі різноманітні опозиційні, деструктивні сили. Приклади цього є в будь-яких країнах, у тому числі постко­муністичних, у тому числі в Україні. Найнебезпечніше при цьо­му те, що кожний член маси, натовпу цілковито впевнений у безкарності своїх дій. Ним керує енергія деструктивізму, свавіл­ля, агресії, що становить елементарну загрозу як для інших лю­дей, так і для суспільства загалом.

Маса має специфічні психологічні особливості. Отже, йдеть­ся про психологію масової свідомості.

Масова свідомість — один з видів суспільної свідомості, най-реальніша форма її практичного існування та втілення.Це особливий, специфічний вид свідомості суспільства, властивий величезній кількості людей ("масі", "масам") [140, с. 166].

В"ідеалі" масова свідомість мала б дорівнювати сумі свідо­мостей окремих індивідів, соціальних груп. Однак об'єктивно це неможливо і не буває, а тому йдеться про масову свідомість як

збіг (поєднання або перехрещення) основних, найбільш значу­щих компонентів певної кількості різноманітних (великих і ма­лих) груп суспільства.

Масова свідомість має специфічні ознаки. Це якості, що від­повідають певній масі людей у конкретний час. Іншими слова­ми, у масовій свідомості сконцентровані знання, уявлення, цін­ності, норми, які поділяє певна сукупність індивідів. Вони формуються у процесі спілкування, спільного сприйняття со­ціально-політичної інформації, визначення ставлення до неї.

Поняття "маси", як зазначалося, надто мінливе, ситуативне, а тому й суб'єкт масової свідомості не є сталим, цілісним і ціле­спрямованим утворенням. Отже, масову свідомість слід розгля­дати в контексті максимально визначеної "маси", часу, ситуації, позаяк типологізувати її надто складно, а часом неможливо.

За всієї суперечливості та неузгодженості стосовно типологі-зації масової свідомості все-таки можна вирізнити такі основні її типи: ліберально-технократичний, ліберально-реформістський, лібертаристський, традиціоналістський, неоконсервативний, ра-дикал-лібертаристський, радикал-ескапистський, правопопу-лістський, радикал-демократичний, радикал-бунтарський, ра-дикал-романтичний і радикал-соціалістичний.

Феномен маси надто важливий, коли йдеться, як зауважува­лося, про втрату в ній індивідом власної індивідуальності. У масі людина забуває про власну відповідальність, необхідність зва­жати на погляди інших. Вона сліпо підкоряється загальним інс­тинктам, діє під їх впливом.

Людина, яка є частиною натовпу, практично втрачає індиві­дуальність,думає та діє під впливом своєрідної колективної пси­хології, інстинктів, втрачаючи індивідуальну відповідальність. Це відбувається, очевидно, тому, що маса має певне, часто штуч­не відображення сили, агресивності, здатності щось радикально змінити. Тому людина в натовпі часто виявляє далеко не най­кращі свої риси, демонструє поведінку, яка за інших обставин, ситуації їй абсолютно невластива. "Натовпом, — зауважує А. Кравченко, — керують пристрасті скоріше погані, ніж добрі. Можна висловитися по-іншому: натовп — простір почуттів, при­страстей, емоцій, одинокість— простір розуму і зібраності" [154, с. 184].

На думку окремих фахівців, сучасна людина — це здебільшо­го й є людина-маса. Вона має надто мало індивідуального, особ­ливого, а ще точніше — не має певних можливостей для прояву цього особливого. Тому вона видається своєрідною одновимір-ною людиною.

Маса — явище не випадкове. Існують певні об'єктивні причи­ни, механізми її появи, утворення та існування відповідний час.

Можливе стихійне і свідоме утворення маси.Особливо небез­печна ситуація, коли масу утворюють штучно, вдаючись до різ­них маніпуляцій, політичного популізму, фразеології тощо. Це неважко зробити, позаяк масова свідомість громадян все ж ма­лорухома, доволі негнучка, важко піддається переорієнтації, зміні. Так, у 1999 р. під час різних опитувань громадської дум­ки респондентам було поставлено таке запитання: "Від яких особливостей масової свідомості слід позбавитись українцям на­самперед?" Найбільше було таких відповідей: від апатії та бай­дужості до майбутнього своєї країни — 46 %; від побоювання змін — 26 % . Найімовірніше звинувачення в байдужості до май­бутнього своєї країни корелюються з тим, що, за даними іншого опитування, 32 % респондентів зазначили: вони не почуваються громадянами незалежної держави Україна, а 15 % не змогли відповісти на це запитання.

Екстремалізація масової політичної свідомості може виявля­тись як у формі цілеспрямованої політичної діяльності організо­ваних груп населення, так і у вигляді так званої протестної по­ведінки. Окремі автори, розглядаючи феномен масової свідомості, вважають, що центральною проблемою тут є співвід­ношення політичної та національної самосвідомості. На їх дум­ку, у структурі політичної самосвідомості важливе значення має саме соціально-психологічний компонент, який домінує у про­цесі трансформації політичної самосвідомості в національну.

Стосовно маси (натовпу) може йтися про масову, у тому числі масову політичну самосвідомість як своєрідне суб'єктивне відоб­раження масовим суб'єктом політичного буття, політичних від­носин і всіх пов'язаних з ними явищ [155, с. 28].

Психологія маси, натовпу в різні часи ефективно викорис­товувалась і використовується з метою підтвердити беззасте­режну віру та поклоніння полководцям, вождям, монархам, виконання жахливих акцій, спрямованих на знищення сотень

тисяч іновірців, людей інших поглядів, віри, раси, як то було за часів сталінізму, фашизму тощо.