Політичне лідерство як психологічний феномен

Date: 2015-10-07; view: 400.

Окрім феномена "лідерство" у системі політичних відносин, політичного процесу суттєве значення має розгляд лідерства саме як психологічного феномена.

Розглядаючи проблему особи як суб'єкта політики, відомий політолог А. Боднар так диференціював суб'єктів політичного процесу:

• громадяни, які фактично жодною мірою не впливають на політику, політичну життєдіяльність. Таких громадян у кожній країні багато, включаючи не лише байдужих до політики, а й взагалі аполітичних;

• громадяни, які входять до складу громадських організа­цій, навіть кількох, однак таких, що недостатньо активно впливають на політичний процес;

• громадяни, які є членами активно діючих партій, громад­ських організацій та об'єднань;

• громадський, політичний діяч, діяльність якого в політи­ці доволі помітна;

• професійний політик, для якого політична діяльність — це задоволення власних матеріальних, духовних, соціаль­них та інших інтересів і потреб;

• політичний лідер як найвища посадова особа в політичній, суспільній життєдіяльності (президент, прем'єр-міністр, спікер та ін.).

Лідерство— закономірне соціальне явище. Наймасовіше воно у групах. Лідерами є члени групи, здатні організувати її членів для виконання спільного завдання. На відміну від керів­ництва таке лідерство виникає стихійно, воно нестабільне, пов'язане насамперед з особистими відносинами між членами групи. Лідер більше поінформований, ніж інші члени групи, ак­тивний, має організаторські здібності, авторитет.

Окремого розгляду потребує проблема політичного лідерства.