Кожна людина живе, діє, розвивається у групі, колективі.

Date: 2015-10-07; view: 448.

Група — це будь-яке об'єднання людей незалежно від того, які зв'язки і відносини між ними існують. Групи поділяють на малі, великі, умовні, офіційні, реальні, неофіційні та референт­ні. Особливості таких груп вивчає і пояснює психологія.

Колектив — це група людей, які не лише об'єднані спільною діяльністю, а й мають єдині цілі такої діяльності, підпорядко­вані цілям суспільства.

Політична діяльність, якою б вона не була індивідуалізова­ною, здійснюється у групі, колективі. Це може бути група чи ко­лектив, де політик або громадський діяч працює професійно, або й так звана неформальна група чи колектив однодумців, сорат­ників по партії, громадській організації тощо. Такі групи і ко­лективи, як правило, мобільні, їх кількість і якість, особливості міжособистісних відносин, лідерство тощо можуть змінюва­тися.

Отже, саме у психологічному плані становить інтерес склад­на проблема взаємовідносин політичного лідера і групи, маси. Іноді її розуміють і трактують як проблему "героя" і "натовпу". У різні часи і за різних соціально-політичних умов цю проблему трактували по-різному. Так, багато років тиражувалася відома теорія про роль "народних мас" в історії, що була надто далекою від реальності в так званому соціалістичному суспільстві — ко­лишньому СРСР, інших країнах соціалістичного табору. Однак і

нині однозначних визначень характеру відносин між лідером і масами як у вітчизняній, так і в зарубіжній політології, психо­логії, соціології, особливо з огляду на психологічні особливості таких аспектів, не існує. Тут важливо враховувати проблему групового егоїзму, демагогії, популізму, підігравання маси і в такий спосіб сприяння її соціальній дезорієнтації, особливо те, що масі часто притаманне колективне безсвідоме.

З діяльністю політичного лідера тісно пов'язані такі діамет­рально протилежні якості, як активність і пасивність.Часто вони змінюють одна одну, але тут важливо звернути увагу ось на що. Політична пасивність окремої людини — звичайне явище, але воно стає загрозливим, коли дістає масового поширення, тобто охоплює класи або окремі соціальні групи і верстви насе­лення. Якщо значна кількість людей відмовляється брати участь у таких масових акціях доленосної ваги, як вибори, референду­ми, інші важливі політичні дії, то це свідчить про їх недорозви­неність, брак політичної культури або індиферентність, байдуже ставлення до владних державних структур.

Разом з тим політична пасивність може бути і позитивною, коли відмова брати участь у політичних діях є формою протесту проти політичного гноблення, загрози безпеці людини та ін.

Щодо політичного лідера слід ураховувати дві особливі об­ставини: лідер є тим, чим є насправді; лідер є таким, яким його уявляє і сприймає оточення.

У різні історичні періоди політичному лідерові поклонялися, боялися його чи просто шанували відповідно до того, як його сприймали. При цьому слід зважати не так на якісь особливі об­ставини, що спонукали відповідно реагувати на конкретну осо­бу, як на природу культу лідера загалом.

Відповідний імідж, культ лідера може виявлятися у впливі на оточення через деякі доволі складні об'єктивні обставини. Так, культ лідера може бути створений, нав'язаний більшості пасивних громадян згори шляхом маніпулювання громадською думкою, інтенсивної і дієвої пропаганди. Це не становить труд­нощів саме тоді, коли в суспільстві низька політична культура, слабка активність громадян, неефективно впроваджуються де­мократичні норми громадського життя.

Культ політичного лідера різного рівня часто з'являється ніби "знизу", з ініціативи мас. Найчастіше такі явища спостері-

гаються під час кризових ситуацій у суспільстві, особливо на пе­рехідних етапах його розвитку. Згадаймо, як багато наших спів­громадян претендували на роль "месії" — спасителя країни, її "найперспективнішого" розвитку і поступу до суверенної, де­мократичної держави у перші роки після краху тоталітарної системи, проголошення незалежної України. Поступово люди розібралися в сутнісних характеристиках багатьох лідерів. Со­тні імен політичних лідерів, які ще зовсім недавно були дуже популярні, зараз забуті.

Найяскравішим і найстійкішим у громадсько-політичному житті виявляється культ, імідж політичного лідера, який з'явився і утвердився в результаті його виняткових вроджених, а згодом розвинених особистісних якостей і рис завдяки сильній волі, наполегливості, саморозвитку і самовдосконаленню. Таких лідерів називають харизматичними, їм більше, ніж іншим, сим­патизують і довіряють.

Варто наголосити, що в чистому вигляді політичних лідерів практично не буває.Портрет будь-якого лідера з часом "рету­шується", від нього відкидається все, що невигідне. Так, не можна стверджувати, що такі політичні лідери, як М. Робесп'єр, В. Ленін, А. Гітлер, У. Черчілль, Й. Сталін чи інші своїм надав-торитетом і популярністю завдячують не лише певним вродже­ним, природним якостям. Крім таких якостей потрібні були ще й зусилля пропаганди, і активно сформована громадська думка, і багато іншого.