Психологічні аспекти формування політичної культури
Date: 2015-10-07; view: 540.
Особливості формування політичної культури мало вивчені, позаяк, власне, і поняття "політична культура" надто складне, неоднозначне і навіть багато в чому суперечливе.
Те, що називають нині політичною культурою, свого часу було предметом особливої уваги Платона, Аристотеля, Ш. Мон-теск'є, Н. Макіавеллі, К. Маркса, К. Мангейма та багатьох інших учених. Великий інтерес до проблеми політичної культури виявляють і сучасні вчені.
Існує кілька основних підходів до трактування поняття "політична культура" фахівцями.
Перший. Політичною культурою вважають систему цінностей соціуму та його громадян, систему політичних інститутів і відповідних способів колективної та індивідуальної політичної діяльності.
Другий. Політична культура — це певна сукупність переконань, поглядів, орієнтацій та зразків поведінки.
Третій. Політична культура — це процес формування та реалізації певних сил таких соціальних суб'єктів, як класи, групи, особистості у процесі їх суспільно-політичної діяльності.
Четвертий. Політична культура— це об'єктивне відображення і реалізація у процесі протиборства корінних класових інтересів, політичних принципів і гасел, які проголошуються політичними партіями, окремими політиками, державою.
П'ятий. Вважають, що політична культура характеризується як система переконань, ідей, уявлень, установок, моделей поведінки, що склалися історично.
За таких різнобічних трактувань поняття "політична культура" важко простежити наявність єдиних або часто повторюваних елементів, що її утворюють. Найімовірніше, слід вважати,
що значною мірою всі ці елементи можна зарахувати до феномена "політична культура".
Існує кілька видів типології, а ще більше типів політичної культури, позаяк надто різними видаються підстави для такої типологізації.
Так, американські політологи, зокрема С. Верба, вирізняють три типи політичної культури: патріархальну, підданську та активістську.
Патріархальна культурахарактеризується відсутністю інтересу до політичного життя, розподілу і чіткого визначення політичних ролей у суспільстві.
Підданська культурапов'язана з доволі сильною орієнтацією на політичну систему, її діяльність, функціонування.
Активістська культурахарактеризується помітним інтересом громадян до діяльності держави, різних суб'єктів політичного процесу, їх високою громадсько-політичною активністю.
Загалом дещо спрощено розрізняють два основних підходи до визначення змісту поняття "політична культура", які, проте, часто об'єднують в одне.
Згідно з першим підходом політичну культуру розглядають як сукупність (систему) певних політичних знань, тверджень, духовних цінностей, принципів і способів політичної діяльності, політичного досвіду і традицій, а також відповідних політичних інститутів.
Відповідно до другого підходу в політичній культурі вбачають процес, спосіб, конкретні форми реалізації сутнісних сил людини, її знань, суспільно-політичних утверджень.
За структурою політична культура є поєднанням політичної свідомості та політичних знань, які, у свою чергу, мають власну структуру та особливості.З огляду на викладене можна схарактеризувати власне поняття "політична культура".
Доволі вдале таке визначення: політична культура — це зумовлений історичними, соціально-економічними і політичними умовами якісний склад політичного життя суспільства, що відображає рівень засвоєння суб'єктом — суспільством, групою, особою — відповідних політичних відносин, способів діяльності, норм і цінностей, ступінь соціокультурного розвитку людини та ступінь її активності в перетворенні політичної, соціальної дійсності.
Українські вчені В. Мирончук і В. Храмов трактують політичну культуру як уміння бачити себе і політичний світ в єдності. В їхньому розумінні політична культура — це культура політичного мислення і політичної діяльності, ступінь цивілізованості характеру та способів функціонування політичних інститутів, організації всього життя в суспільстві [104,с. 276].
Оптимальне і найточніше, на наш погляд, таке визначення: політична культура — це сукупність індивідуальних позицій і орієнтацій учасників системи, політичного процесу; суб'єктивна сфера, що лежить в основі політичних дій і надає їм відповідного значення.
Політична культура охоплює такі аспекти, пов'язані зі знаннями, соціальною практикою, психологічними та іншими особливостями людини:
• знання політики, фактів, зацікавленість ними;
• оцінювання певних політичних явищ, оцінні судження щодо того, як має здійснюватися влада;
• емоційний аспект політичних позицій (наприклад, патріотизм, любов до батьківщини);
• визнання в певному суспільстві зразків політичної поведінки, що визначають, як можна і як слід діяти.
Політична культура є окремою підсистемою у глобальній культурі.Вона тісно пов'язана з усіма її складовими — економічною, релігійною, правовою, організаційною та іншими культурами.
По суті, політична культура — багатовимірне явище з власним корінням, історичними та психологічними засадами і особливостями, генезою.
Політична культура — складова політичної системи суспільства. При цьому політична культура впродовж певного історичного періоду модифікує, реально впливає на зміну політичної системи. Це означає, що політичну культуру завжди можна визначати і схарактеризувати відповідно до рівня розвитку політичної життєдіяльності, того стану суспільства, політичних відносин, які існують у суспільстві.
Слід розрізняти політичну культуру суспільства, суспільної групи і окремої особистості. Найвдалішу типологізацію політичної культури суспільства здійснив український політолог В.Бебик [18].Він так типологізував її:
| <== previous lecture | | | next lecture ==> |
| Психологічні аспекти формування і особливості функціонування політичної еліти | | | Тип політичної культури |