Механізм утворення й будова цементованого шару.

Date: 2014-03-11; view: 423.

Лекція 4. НАВУГЛЕЦЮВАННЯ СТАЛІ

Контрольные вопросы

1. Раскройте содержание понятия «Интернет».

2. Какова роль сети Интернет в организации информационных процессов?

3. Охарактеризуйте правовые ресурсы сети Интернет.

4. Сформулируйте основные проблемы, связанные с использованием сети Интернет и требующие своего законодательного разрешения.

5. В чем суть понятий «электронное государство» и «электронное правительство»?

6. Раскройте основные положения Концепции электронного государства.

[1] Маковский А.Л., Новиков Д.Б., Силкина А.В., Симбирцев А.Н. Общая схема системы классификации правовых актов / материал подготовлен АО "Консультант Плюс" по заказу Российского фонда правовых реформ

[2] Д.А. Медведев. Стенограмма выступления на II Общероссийском гражданском форуме 22.01.2008, www.rost.ru.

[3] http://podrobnosti.ua/internet/2011/01/26/

[4] http://whoyougle.ru/texts/top-internet-countries/

Дифузія вуглецю в сталь можлива тільки, якщо вуглець перебуває в атомарному стані. Атомарний вуглець адсорбується поверхнею сталі й дифундує в глибину металу. Енергія активації дифузії вуглецю в α-залізі досягає 17-20, а в γ-залізі 31-32 ккал/( г·атом), тому дифузія в фериті протікає легше, ніж в аустеніті. Однак навуглецювання при температурах існування фериту (нижче точки А₁) не ведуть внаслідок малої розчинності вуглецю в α-залізі.

Навуглецювання, як правило, проводять при температурах вище точки Ас₃ (920—950°С), коли стійкий аустеніт, що розчиняє в більших кількостях вуглець. При навуглецювання сталі атоми вуглецю дифундують у гратці γ-заліза. По досягненні межі насичення аустеніту вуглецем, обумовленого лінією SE на діаграмі Fе-Fe₃С, на поверхні може утворитися суцільний шар цементиту.

У реальних умовах навуглецювання утворення на поверхні шару цементиту спостерігається вкрай рідко. Звичайно при температурі навуглецювання (вище точки. Ас₃) дифузійний шар складається тільки з аустеніту, а після повільного охолодження — із продуктів його розпаду — фериту й цементиту. Концентрація вуглецю при цьому не досягає границі насичення при даній температурі.

Цементований шар має змінну концентрацію вуглецю за глибиною. У зв'язку із цим після повільного охолодження в структурі цементованого шару можна розрізнити (від поверхні до серцевини) три зони (мал. 134, в): заевтектоїдну, що складається з перліту й вторинного цементиту; що утворює сітку по колишньому зерну аустеніту; евтектоїдну (2), що складається з одного пластинчастого перліту, і доевтектоїдну зону (3) - з перліту й фериту. Кількість фериту в цій зоні безупинно зростає в міру наближення до серцевини.

За технічну глибину цементованого шару звичайно приймають суму заевтектоїдної, евтектоїдної і половини перехідної (доевтектоїдної) зон Іноді за технічну товщину шару приймають частину шару зі структурою після гартування: мартенсит (95%) + залишковий аустеніт.

Досвід показує, що товщина цементованого шару для деталей, виготовлених зі сталі з ≤ 0,17% С, становить 15% від найменшої товщини або діаметра навуглецьованого перетину. При вмісті в сталі вуглецю > 0,17 % товщину шару зменшують до 5 – 9 %, а для виробів, що працюють на зношування, що не випробовують більших питомих навантаженнях, до 3 – 4% від найменшої товщини або діаметра навуглецьованого перетину. Найчастіше товщина шару 0,5-2,0 мм.

Концентрація вуглецю в поверхневому шарі повинна становити 0,8 – 1,0 %- Для одержання максимального опору контактної втоми кількість вуглецю може бути підвищена до 1,1 —1,2 %. Вища концентрація вуглецю викликає погіршення механічних властивостей навуглецьованого виробу. Граничний вміст вуглецю на поверхні, обумовлене лінією SE, тим більше, чим вище температура насичення. З підвищенням температури збільшується за даний відрізок часу товщина шару.