Система міжнародних відносин після закінчення “холодної війни”. Новий світовий порядок.

Date: 2015-10-07; view: 442.

У 90-і рр.. ХХ ст.., згідно вислову, американського політолога Ч. Краутхамера, настав момент однополярності – єдиною світовою державою залишилися США. Як Ви пам'ятаєте, проти такого стану завжди виступали прихильники “теорії балансу сил” (наприклад: Г. Кісінджер). Однак тоді ж сформувалася така точка зору, що США теж вийшли ослабленими з гонки оззброєнь і зростання економічного потенціалу країн ЄС, Японії, Китаю – веде до формування нової багатополярної системи світу.

Якими є думки про Новий світовий порядок ?

1. політичні ідеалісти – економічний лібералізм, який є характерний майже для всіх країн світу має наслідком пріоритет миру над можливістю війни – оптимістичний висновок: ліберальна економіка веде до усунення міжнародних конфліктів; зростання ролей регіональних економічних центрів на взірець ЄС; демократія буде гарантом миру.

2. С. Гантінгтон – конфлікт цивілізаційних цінностей зруйнує систему МВ на багато конфліктуючих систем;

3. реалісти – світ рухається до багатополярного світу.

До основних специфічних особливостей сучасних МВ належать наступні:

1. розширення різноманнітя світу за рахунок зростання кількості суб'єктів МВ (держави, міжнародні організації, рухи, ТНК, окремі особи). Все більше визнається міжнародно-правова суб'єктність індивіда. Так, наприклад, міжнародні норми, які безпосередньо стосуються індивіда (принцип поваги прав людини) повинні визнаватися і реалізовуватися державою. Окрім того, деякі національні політичні лідери діють, одночасно, і як лідери міжнародної політики.

2. зростання впливу МВ на внутрішньополітичний розвиток країн. Це пов'язано із загостренням екологічних та сировинних проблем, порушенням соціальної рівноваги, міжнародними конфліктами в різних регіонах світу, зростанням відповідальності розвинутих країн за соціально-економічне становище відсталих держав. Окрема країна не може подолати негативні наслідки природних катаклізмів, які спричинені порушенням екологічного балансу;

3. “розмиття” значення державний суверенітет (субрегіональна, регіональна, локальна ідентичність, вірність окремим інститутам “громадянського суспільства”);

4. набуття народами, етнічними групами, які не мають державності або відділені від своєї метрополії суб'єктності міжнародного права (Наприклад: албанці Косова, босняки-мусульмани).

5. зростання інтеграційних тенденцій у світі та посилення процесу глобалізації;

6. криза європоцентризму, теорії модернізації, незважаючи на те, що багато авторів стверджують, що світ рухається до “одно полярного світу”, єдиної цивілізації (А. Тойнбі). Водночас, С. Гантінгтон – про майбутні між цивілізаційні конфлікти;

7. світ розділений на дві зони – зону добробуту і демократії і зону війни, розвитку і анархії (М. Зінгер і А. Вілдавський). Френсіс Фукуяма передбачив, зо світ увійде у ХХІ ст. розділеним на дві частини – розвинутий “центр” і навіки відсталу “периферію”. “Робити історію” можуть лише країни “центру”. “Периферія” повинна постачати у “центр” сировину, людські ресурси.

8. сучасні МВ характеризуються перехідним станом, коли процес становлення нового світового порядку включає в себе, одночасно, процеси розширення співробітництва на основі спільних інтересів, так і суперництва і навіть протистояння окремих держав;

9. поширення локальних міжнародних конфліктів;

10. перехід світу від жорсткої біполярності до одно-, чи багатополярного світу.