Принципи організації виробничих процесів

Date: 2014-04-05; view: 494.

Юридическая техника –это совокупность средств, приемов и способов, по подготовке и оформлению юридических документов.

1. Нормотворческая (правотворческая) юридическая техника–это совокупность средств, приемов и способов по подготовке и оформлению НПА.

2. Правоприменительная юридическая техника –это совокупность средств, приемов и способов по подготовке и оформлению индивидуальных правоприменительных актов.

Нормативно-правовой акт- юридический документ принимаемый компетентными органами или должностными лицами, содержащий нормы права, обладающий общеобязательным характером, имеющим государственную официальную форму и обеспечивается государственным принуждением. Все НПА делятся на:

- законы;

- подзаконные акты.

Законотворчество

Законотворчество –это деятельность законодательных органов государственной власти, направленное на создание, изменение и отмену законов.

Стадии законотворчества:

1. Подготовительный этап:

- принятие решения о разработке проекта акта;

- подготовка проекта;

- обсуждение, согласование и доработка проекта.

2. Нормотворческий этап (законотворческий):

- внесение проекта на обсуждение законотворческого органа;

- обсуждение проекта;

- принятие и опубликование закона.

Принципи організації виробничих процесів

Організація виробництва являє собою сукупність форм, методів та прийомів доцільного поєднання в часі та просторі засобів вироб­ництва, предметів праці та самої праці, що утворюють конкретну виробничу систему з метою досягнення сформованих цілей, отримання певного кінцевого результату: випуску продукції, виконання робіт, надання послуг.

До універсальних принципів раціональної організації виробництва можна віднести:

– Принцип спеціалізації.

– Принцип пропорційності виробничого процесу.

– Принцип ритмічності.

– Принцип безперервності виробничого процесу.

– принцип надійності виробничої системи.

– Принцип гнучкості виробничої системи.

– Принцип паралельності виробничого процесу.

– Принцип прямоточності (прямолінійності).

– Принцип автоматизації та інші.

Основним завданням використання наукових принципів при організації виробничого процесу є:

– чіткий розподіл праці між окремими його підрозділами на підставі їх спеціалізації;

– раціональне розташування та найбільш повне завантаження і використання обладнання, чіткий розподіл робітників за робочими місцями, забезпечення робочих місць усім необхідним для виконання виробничих задач;

– забезпечення швидкого просування предметів праці в процесі виробництва, для чого використовується оперативне управління виробництвом в просторі та часі, застосування прогресивних технологій та оптимальних маршрутів;

Таким чином раціоналізація виробничого процесу повинна забезпечити планомірне пропорційне здійснення та вдосконалення виробничого процесу, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукту тощо.

Принцип спеціалізації – один з найважливіших принципів організації виробничого процесу, ґрунтується на стандартизації та уніфікації, зокрема забезпеченням створення нових конструкцій машин з мінімальною кількістю оригінальних частин (деталей та вузлів).Види спеціалізації:

– спеціалізація окремих підприємств, яка характеризує спеціалізацію по випуску певних видів продукції (наприклад, приладобудівне підприємство, тракторний завод тощо);

– внутрішньозаводська спеціалізація, яка залежить від програми випуску підприємства і відображає економічно доцільні форми спеціалізації окремих цехів, дільниць та робочих місць.

Головним показником рівня спеціалізації робочого місця вважається коефіцієнт спеціалізації робочих місць, який показує скільки виробничих операцій (робіт) або деталеоперацій виконується за місяць на 1-му робочому місці:

, (4.1)

С – кількість робочих місць;

О – обсяг деталеоперацій

Форми спеціалізації цехів і дільниць:

1. Технологічна спеціалізація – окремі дільниці (мікродільниці) традиційно спеціалізуються на виконанні окремих технологічних операцій (наприклад, мікродільниця свердлильної обробки).

При даній формі спеціалізації відбувається “групове” розташування обладнання, внаслідок чого дана форма спеціалізації характеризується такими перевагами:

– сприяє використанню раціональних, прогресивних технологічних процесів та методів виробництва;

– сприяє раціональному найбільш повному завантаженню наявного обладнання за рахунок використання універсального обладнання;

– забезпечує високу гнучкість виробництва при освоєнні товарних інновацій, розширення товарно-номенклатурних груп, якщо вони виготовляються без істотних змін в технологічному процесі.

Серед основних недоліків даної форми спеціалізації слід відмітити:

– ускладнене оперативне управління виробництвом внаслідок високого коефіцієнта спеціалізації (Кс – 8-40), що вимагає частішої переналадки обладнання в порівнянні із предметною формою спеціалізації;

– обмежується відповідальність менеджерів технічного та адміністративного рівня частиною окремих виробничих процесів.

2. Предметна форма спеціалізації – окремі дільниці цеху спеціалізуються вже на виготовленні окремих виробів.

Серед основних переваг даної форми спеціалізації виділяють:

– спрощене оперативне планування і управління;

– підвищена відповідальність менеджера за результати діяльності підрозділу з точки зору якості продукції та термінів виготовлення.

Проте, основним недоліком даної форми спеціалізації слід вважати недостатню гнучкість виробничого процесу та обмежену можливість швидкої реакції на зміни кон'юнктури ринку.

Таблиця 2.1 - Порівняльний техніко-економічний аналіз предметної та технологічної форми спеціалізації

Порівняльний техніко-економічний аналіз предметної та технологічної форми спеціалізації дозволяє побачити суттєві переваги предметної форми організації, що обумовлено: