Осінній етюд

Date: 2015-10-07; view: 3782.

Text 10.

Surrender by Britain on beef ban

Text 9.

The Government faced the anger of farmers last night after bowing to pressure from Europe to slaughter tens of thousands more cattle in an attempt to win agreement on a framework for a step-by-step lifting of the worldwide ban on British beef. Twenty-four hours earlier Douglas Hogg, the Agricultural Minister, described as “quite untrue” reports that an increased cattle cull was being considered.

He said that it was “not on the table” in the negotiations with the Brussels. Yesterday he denied that there had been a “cave in”, arguing that the Government had tried to respond to sensible proposals.

Farmers leaders and Opposition politicians accused the Government of a “climb-down” after it emerged that the European Commission's latest proposals for lifting the ban did not contain any firm date – although the Government expects an easing of the ban by the autumn. Robin Cook, Labour's foreign affairs spokesman, said the Government had settled for a “piece of paper that contains no dates and no guarantees” and “surrendered” to the demands for an extra cull”.

The Daily Telegraph

Вже стояла пополудня пора. Повітря давно посухішало, й запахи в повітрі також посохли. Павутинка бабиного літа пропливла наче химерний літальний засіб із незнаної цивілізації осені, й на ньому пролетіли невидимі посланці осені, її причаєні інопланетяни.

Поміж зів'ялої, похнюпленої трави снувалась до лісу стежечка. Дерева стояли де звільна, де пнулись по сторчкуватих схилах. Стежечка вив'юнилась до велетенського кряжистого дуба на чистій, поснованій низькою травою галяві, звідки інші дерева начебто зумисне повідступали не те що в оторопілому, а в спокійному захопленні перед цим велетнем придніпровського лісу.

І чим ближче я підходив до врочистого велетня, тим він більшав у моїх очах, виростав у височінь, ширшав, розпросторювався кроною. Велич його також побільшувалась, водночас начебто грізнішаючи. І коли я опинився зовсім близько, так, що зміг долонею торкнутись чорно-червоної, репаної, твердої кори, тоді дуб затулив од мене не тільки прив'ялу блакить неба, а й частину довколишнього лісу. Він мовби прийняв мене в свої обійми.

І коли я стояв під могутнім віковим дубом, я начебто переродився. Я дивився не тільки своїми очима, а й чужими, я сприймав світ не тільки своєю душею, а й чужою, з якою моя душа була нерозривно споріднена.

Є.Гуцало