Акцентуації і психопатії

Date: 2015-10-07; view: 456.

Пытанні для самаправеркі.

1. Назавіце асноўныя святы летне-восеньскага цыклу.

2. Дайце агульную характарыстыку беларускаму святу “Купалля”.

3. Назавіце традыцыйныя і новыя элементы купальскага свята.

4. Назавіце структуру і характэрныя асаблівасці свята “Дажынкі”.

5. Дайце характарыстыку свята “Зажынкі”.

6. Дайце характарыстыку свята “Багач”.

7. Назавіце традыцыйныя і новыя элементы беларускага кірмаша.

8. Пералічце забавы і пацехі беларускага кірмаша.

1. Соціально-психологічна адаптація

Соціально-психологічна адаптація – це процес пристосування людини до соціального середовища. Цей процес вбирає в себе всі можливості реагування людини на всіх рівнях функціонування організму. Стабільність всього організму в цілому істотно вища, ніж стабільність окремих його рівнів, тому, що на різних етапах вони взаємно компенсують можливі порушення у кожній з підсистем.

Два перші з них утворюють загальнобіологічний рівень саморегуляції, забезпечують стабільність внутрішнього середовища організму, підтримують автономність основних життєвих процесів. В. Кенон у своїй книзі «Мудрість тіла» визначає терміном «гомеостаз» сукупність механізмів перших двох рівнів, які підтримують постійність умов внутрішнього середовища організму та протидіють змінам. До цих механізмів він відносить температуру тіла, рівень цукру та іонів у крові, артеріальний тиск та інші біологічні показники.

Формування основних параметрів біохімічного та соматичного рівнів у людини закінчується у перші два роки життя. У подальшому ці показники не мають тенденції до різких змін, хоча в критичні вікові періоди (статеве дозрівання, інволюція) можуть відбуватися достатньо виражені зміни у функціональній активності різноманітних біологічних механізмів. Саме індивідуальні варіанти гомеостатичних реакцій значною мірою визначають особливості функціонування механізмів, що формують темперамент людини, а також його патологічні варіанти. Порушення функціонування на цих двох рівнях може привести до розладів психічної діяльності

Третій, більш високий рівень, визначає інстинктивні форми поведінки, які є функцією спінальних, стовбурових та підкоркових відділів центральної нервової системи.

Четвертий – соціально-психологічний – рівень розвивається у процесі життя людини під впливом його особистих потреб та вольової активності. Включення того чи іншого рівня реагування визначає зростання вагомості вегетативних реакцій і, відповідно, зниження ролі поведінкових актів, чи навпаки, зростання ролі останніх та зменшення значення вегетативних компонентів. Вибір того або іншого типу реагування залежить від типологічних і конституційних особливостей людини, а також від характеру впливу. Адже, як відомо, вегетативні аспекти адаптації для деяких факторів несуттєві. Організм постійно підтримує процеси життєдіяльності, тобто створює бар'єр психічної адаптації.

Бар'єр психічної адаптації – «неврівноваженість» між організмом та навколишнім середовищем.

Під впливом навантажень та обов'язкової у цих випадках емоційної напруги поступово формуються більш широкі межі адаптаційного бар¢єру. Емоційно-стресові реакції певною мірою гартують людину, тобто формують стійкість до емоційних стресів. Людина використовує всі резервні можливості, організм вчиться функціонувати на нових рівнях.

Відсутність періодів напруженої психічної активності, навпаки, веде до зниження адаптивних можливостей людини, нездатності переборювати труднощі. Але тривале або швидке напруження функціональної активності призводить до надмірного навантаження. У такому випадку розвиваються так звані передневротичні стани, проявом яких є: неспокій, незначна тривожна напруженість, підвищена чутливість до звичайних подразників, загальмованість, метушливість, безсоння.

Такі зміни носять тимчасовий і частковий характер, але тривала та занадто велика напруга призводить, як правило, до розвитку станів неповної – часткової адаптаці (рис.1).