Типологія особистості

Date: 2015-10-07; view: 585.

Таблиця 4-1.

Демонстративний тип. Демонстративному типу відповідає істероїдний тип у класифікації А.Є.Личка. Клінічною аналогією цього типу є психопатія по істеричному типу. Суттєвою ознакою цього типу є підвищена здатність до витиснення. Демонстративні особи за всіляку ціну намагаються досягти успіху, співчуття, або навіть ненависті, вони не переносять лише відсутність уваги до себе. Так, наприклад, заняття спортом, викликані не намірами тренувати силу, координованість, витривалість, а бажанням привернути до себе увагу. Вони характеризуються вираженим егоцентризмом, схильні перебільшувати свою алкоголізацію – «всіх перепивав».

Під час декомпенсації у демонстративних особистостей виникають неадекватно сильні емоційні реакції. Ці реакції, котрі виникають у відповідь на індивідуально значимі психічні травми або ситуації, короткочасні, звичайно тривають не більше доби і спрямовані на зовнішні перешкоди, які існують реально або в уяві демонстративної особи. Афект може розряджатися агресією на оточення, втечею з афектогенної ситуації або бурхливими сценами. Характерні демонстративні самовільні втечі та демонстративні спроби суїциду для підвищення свого авторитету в очах однолітків, формування іміджу «крутого хлопця». Реакція емансипації виявляється лише у вербальних висловах, реакція групування характеризується вередливими змінами настрою.

Педантичний тип. Цьому типу відповідає психастенічний тип у класифікації. А.Є.Личка, клінічна аналогія – ананкастична психопатія. Характеризується підвищеною інертністю, ригідністю психічних процесів, розумовою жуйкою. Цим особам важко прийняти рішення, вони схильні до сумнівів, до нескінченної перевірки своєї праці. У період загострення акцентуйованих рис характеру зростає почуття тривоги, страхів за стан здоров'я. Гострі афективні реакції дляпедантичного типу не характерні, на передній план виступають тривожна помисливість, пунктуальність та надмірна ретельність.

Ці особливості характеру достатньо чітко проявляються вже у шкільні роки. Домінуючим емоційним станом таких осіб, звичайно слабко розвинених у фізичному відношенні, є страх. Вони побоюються незнайомих людей, нових предметів, темряви. У дорослому віці значна частина цих особистостей формується як формалісти з рисами охайності та педантичності.

Досить часто вони докучають навколишнім своєю любов'ю до порядку й занудством, але часто – це люди з розвиненим почуттям відповідальності, працьовиті, здатні, якщо це вимагають обставини, виявити наполегливість та відвагу. Намагаючись позбавитися від нав'язливих побоювань, особи цього типу схильні до віри у різноманітного роду прикмети, часто вдаються до символічних захисних дій – ритуалів.

Збудливий тип.За класифікацією А.Є. Личка – епілептоїдний, клінічна аналогія – епілептоїдна психопатія. Характеризується станами злостиво – подразливого настрою, підвищеною збудливістю, слабким контролем над потягами та бажаннями.

У період декомпенсації значно зростає агресивність й злостивість, стає важко або неможливо виконувати звичайні обов'язки, існувати в злагоді з оточенням. Як правило, такі ситуації пояснюються самою людиною неадекватно: свою поведінку особа розцінює як нормальну, а причину невдач та неприємностей шукає або в оточенні або у стані свого здоров'я. Особи збудливого типу схильні до протиправної поведінки, алкоголізації. Реакції, які пов'язані зі змінами у рівні статевих гормонів «криза авторитету» і «сексуальна криза» набувають крайніх проявів.

Виникають безпідставні зміни настрою, «якась туга», розвивається невмотивований потяг до зміни оточення. Самовільні втечі можуть бути пов'язані з патологічними змінами потягів у вигляді гіперсексуальності, бажанням напитися «до відключення», садо-мазохістскими діями.

Крадіжки у збудливих акцентуантів мають за мету придбання матеріальних цінностей, але за умови низького рівня тривожності може приваблювати і сам ризик. Цей тип має ряд загальних ознак, таких як емоційна напруженість, нестриманість, гнівливість, конфліктність, агресивність.

Особи, які мають збудливий тип акцентуації, з дитинства дріб'язково акуратні, педантичні, багато уваги приділяють власному здоров'ю. Періоди апатії, нудьги змінюються у них афективними розрядами, які характеризуються агресивністю, спрямованою на оточуючих, та відзначаються своєю силою і тривалістю. Коло захоплень у таких людей обмежується видами спорту, що сприяють розвитку фізичної сили, азартними іграми, колекціонуванням. У групі вони прагнуть всіх підкорити своїй владі, встановити свої порядки. Часто призначаються на командирські посади і в умовах суворо регламентованого дисциплінарного режиму можуть деспотично відноситись до підлеглих, догоджаючи начальству. При цьому створюється уявні благополуччя і хорошої дисципліни, при назріванні конфлікту в групі.

У школі або групі з суворим дисциплінарним режимом такі юнаки схильні до доносів, нашіптування і роблять це не з моральних переконань, а заради того, щоб подивитись, як буде мучитись, «смажитись на сковорідці» жертва його доносу. Інтенсивний статевий потяг, схильність до сексуальних ексцесів у епілептоїдів можуть поєднуватись з садистськими і мазохістськими нахилами. З віком деякі епілептоїди стають завзятими борцями за «правду» і «справедливість». Однак така соціабільність, частіш за все, 6уває однобокою: підкреслено правильні в одному мікросередовищі, (наприклад, в школі, на службі), а в іншому (наприклад, в сім'ї), вони виявляють себелюбство, злостивість і жорстокість.

Осіб, які мають збудливий тип характеру, можна рекомендувати для роботи, що потребує посидючості, акуратності, ретельності у виконанні, але не завжди доцільно призначати їх на керівні посади.

Застрягаючий тип - аналогії в класифікації А.Є.Личка немає, клінічна аналогія – паранояльні розлади у структурі особистості. Ядром застрягаючого типу є занадто висока стійкість афекту. Звертає на себе увагу домінування психотравматичних ідей у свідомості індивіда. Переживання, які виникають як наслідок реальної психічної травми, носять стійкий характер. Сила діючих чинників та особливості даної конституції визначають стійкість афективно забарвлених думок, за змістом найбільш часті ідеї ревнощів, сутяжного та іпохондричного характеру.

При сутяжному стані треба шукати ситуацію «обмеження прав», а ідеям ревнощів передують переживання, пов'язані з реальними проблемами у подружньому житті. Спочатку спостерігаються спроби активно, в основному реальними шляхами, встановити «істину», «досягти зізнання у зраді» та «з'ясувати ступінь ризика для здоров'я». В подальшому, через різноманітні невдачі, незадоволеності, а також нерідко у зв'язку з ускладненнями ситуацій, які є результатом створених цими особистостями конфліктних моментів, все більше і більше зростає афективна напруженість. Афект образи, неприязні починає займати провідне положення в уявленнях, що сприяє розвитку надцінних ідей.

Гіпертимічний тип. Відповідає гіпертимному типу у класифікації А.Є.Личка, клінічної аналогії немає. Гіпертими відрізняються рухливістю, товариськістю, балакучістю, надмірною самостійністю, схильністю до пустощів, люблять знаходитись в колі однолітків, нерідко бувають ініціаторами різного роду пригод. Вони енергійні і заповзятливі, міміка жвава й енергійна, рухи швидкі та цілеспрямовані. Їм завжди і до всього є справа, вони спритні і відверті, з дитячого віку схильні до ризику і авантюри, але погано переносять будь-який режим і дисципліну.

Для них нестерпні монотонність і одноманітність, погано переносять будь-яку надмірну опіку, не терплять нотацій і повчань, бурхливо реагують на заборони і обмеження, але не злопам'ятні, легко вибачають образи. Ініціативність і енергійність часто узгоджуються з мінливістю і поверховістю інтересів, заповзятливість – з відсутністю цілеспрямованості, хороші здібності – з недостатньою витримкою і легковажністю. Через це їх життя складається зі злетів і падінь.

Хороший настрій гармонійно поєднується з прекрасним самопочуттям, високим життєвим тонусом, нерідко квітучим зовнішнім виглядом, у них завжди хороший апетит, здоровий сон. Лише час від часу ця «сонячність» змінюється спалахами гніву, агресії. Причиною служить протидія з боку оточення, інколи приводом може стати усвідомлення занадто явних власних промахів та невдач.

Такі стани частішають в ситуаціях суворого режиму, який дисциплінарно регламентується, і в ситуаціях самітності, коли вони позбавлені товариства і можливості застосувати свою енергію. При важких фізичних навантаженнях, в напруженій ситуації, що вимагає активності, енергії, винахідливості, вони досить довго зберігають сили, однак душевна напруга у поєднанні із змушеним неробством переноситься погано. Реакція емансипації виражена яскраво; прагнення підкорити собі волю гіпертима, пригнітити його активність викликають спалахи роздратування і гніву. Серйозною небезпекою для гіпертимічного типу є швидка алкоголізація, схильність до брехні, а прагнення до різноманітних вражень і контактів може привести в асоціальні групи.

Враховуючи особливості характеру, таких осіб недоцільно використовувати в роботі, яка потребує старанності, ретельного виконання, акуратності. Однак потрібно враховувати, що гіпертими можуть бути лідерами і в середовищі недисциплінованих осіб. В таких випадках суворі адміністративні заходи, покарання не дають позитивного результату, а тільки посилюють реакцію емансипації. Більш ефективними є спроби перевести увагу такої людини на цікаве для неї заняття, де він зможе реалізувати свою енергію, спрямувати свою активність на суспільну роботу.

Афективно-екзальтований тип.Лабільний тип за класифікацією А.Є.Личка, клінічної аналогії немає. Це тип тривоги та щастя. Особи цього типу легко приходять в екстаз від радісних подій та у відчай від сумних. Дві, три «добрі» доби змінюються декількома «поганими»: поганим настроєм, млявістю, занепадом сил або незадовільним самопочуттям. В межах одного періоду можливі короткі переміни настрою, викликані відповідними звістками або подіями. Особи цього типу схильні до самогубств. Під час діяльності їх доцільно призначати в малу групу з позитивним соціально-психологічним кліматом, заохочувати корисну діяльність, але постійно контролювати, не допускаючи поспішних непродуманих дій.

Емотивний тип. Лабільний тип за класифікацією А.Є.Личка, клінічної аналогії немає. Емотивний тип подібний до попереднього, але амплітуда коливань настрою менша, ніж при афективно-екзальтованому типі. Головна риса лабільного типу – це зміни настрою. Настрій змінюється занадто часто та надмірно стрімко, а приводи для цих докорінних перемін бувають незначні: невеличка неприємність сприймається як трагедія, дружня посмішка викликає приплив енергії. Ядром цього типу є інфантилізм, у тому числі й гормональний, як основа, на яку нашаровуються різні варіанти поведінки, найчастіше – невротичні реакції. Майже у всіх в дитинстві просліджується велика кількість інфекційних захворювань: безперервні простудні захворювання, часті ангіни, хронічні пневмонії, ревматизм, пієлонефрити, холецистити.

Особи цього типу схильні до самогубств та не схильні до алкоголізації, вони обмежуються невеличкою кількістю переважно солодких вин.

Дистимічний тип.Аналогії у класифікації А.Є.Личка немає, клінічною аналогією виступають депресивні розлади. Дистимічний типхарактеризується зниженням основного фону настрою, песимізмом, фіксацією на невдачах, чорних сторонах життя. Тяжкі або тривалі психічні травми можуть бути причиною тривалих реактивних станів: неврозів, реактивних депресій. У юнацькому віці депресивні реакції пов'язані переважно зі змінами у рівні статевих гормонів: «кризи ідентичності», «сексуальні кризи», а також епізоди дереалізації і деперсоналізації, які можуть проявлятися у схильності до самогубств. Можливе вживання алкоголю як своєрідного допінгу при субдепресивних та депресивних станах. Залежність у цьому випадку базується на потягу до ейфорії і відрізняється від залежності при алкоголізмі.

Тривожно-боязкий тип. За класифікацією А. Є. Личка – сенситивний тип, клінічної аналогії немає. Особи цього типу характеризуються підвищеним рівнем тривожності, нерішучості, сором'язливості, підвищеною чутливістю, почуттям своєї неповноцінності, страхом перед іспитіами, перевірками. З дитинства виявляються такі риси характеру, як боязкість, такі діти часто бояться темряви, стороняться тварин, страшаться залишитися одні. Вони не грають з жвавими, галасливими дітьми, не люблять надмірно рухливих ігор, ризи0кованих витівок, уникають великих компаній, відчувають сором'язливість серед сторонніх.

Це інколи викликає враження відлюдності й змушує підозрювати властиві шизоїдам аутичні схильності. Надмірна чутливість поєднується у них з високими моральними вимогами до самих себе, з «етичним педантизмом». Під впливом обставин вони легко стають вкрай обережними, підозрілими та відлюдкуватими, за цим лежить почуття «своєї неповноцінності». Цей тип формується відносно пізно, у віці 16-19 років. Домінуючими особливостями тривожно-боязкого типу єпідвищена вразливість і почуття неповноцінності.

Ці риси яскраво виявляються в підвищеній чутливості до різного роду подразників. Вони здригаються при раптовому звукові, не переносять болю, втрачають свідомість при вигляді крові, уникають гострих почуттів, публічних виступів, далекі від прагнення до авантюр та пригод сумнівного характеру, брехати і «викручуватися» не вміють. Реакція емансипації виражена слабко і часто поступається місцем конформності, реакції імітації.

На відміну від шизоїдів, у осібтривожно-боязкого типу добре розвинута інтуїція. В групі надають перевагу одному-двом близьким друзям, з якими діляться своїми заповідними мріями і яким завжди готові прийти на допомогу. Сексуальний потяг завжди пов'язаний з загостреним почуттям власної неповноцінності, непривабливості.

Вони старанно виконують доручену їм роботу, дисципліновані. Покарання, грубі зауваження, глузування переносять надзвичайно болісно, що може стати причиною самогубства. Афект розряджається агресією, яка спрямована на себе, втечею з афектогенної ситуації. Цьому типу притаманне негативне ставлення до алкоголю.

Циклотимічний тип. Циклоїдний тип за класифікацією А.Є.Личка, клінічна аналогія – маніакально-депресивний психоз. Циклотимічний тип поєднує осіб, у яких існує циклічна зміна субдепресивних станів та станів з підвищеним настроєм. До досягнення статевої зрілості такі особистості здаються зовсім нормальними, але у 12-14 років розвивається перша субдепресивна фаза. Часто вона виявляється апатією та подразливістю: з ранку відчувається занепад сил, «все валиться з рук». Те, що раніше давалося легко та просто, тепер вимагає неймовірних зусиль, спілкування починає втомлювати, вони уникають компанії друзів, може розвинутися афективна реакція зі спробами самогубства.

Ця фаза змінюється фазою підвищеного настрою. З часом амплітуда цих фаз зростає, формується акцентуація. Афект може розряджатися агресією, яка спрямована на оточуючих, втечами з афектогенних ситуацій або бурхливими сценами, розвивається криза ідентичності, аутоагресія, спостерігаються спроби самогубства. При докорінній ломці життєвого стереотипу будь-які зміни цього порядку є дуже важкими. Коли циклоїди звикають до будь-яких більш-менш сталих вимог оточення, відношень чи зобов'язань, вони ніби пристосовують їх до своїх особливостей характеру. Цими обставинами пояснюються притаманні циклотимічному типу затяжні субдепресивні реакції.

Астено-невротичний тип.Аналогії у класифікації К.Леонгарда немає, клінічна аналогія – психастенія. Ознаки цього типу: хворобливість, астенія, фіксація на своєму фізичному стані, швидке виснаження, неможливість тривалий час витримувати будь-яке навантаження. Нервово-психічна астенізація, схильність до іпохондрії найбільш характерні для осіб з цим типом акцентуації.

Психастенічні прояви можуть обмежуватися лякливістю, моторною некоординованістю, схильністю до роздумів та «інтелектуальними інтересами», інколи виявляються симптоми нав'язливості, побоювання, жахи. На першому місці стоїть турбота про своє здоров'я. Такі люди дуже уважно прислухаються до своїх відчуттів, вишукуючи симптоми тяжких хвороб. Вони люблять відвідувати лікарів, вживати ліки, приймати лікувальні процедури. Охоче слухають і розмовляють про хвороби, порівнюють симптоми зі своїми відчуттями, читають медичну літературу.

Понижений настрій пов'язують з поганим самопочуттям, важко просинаються вранці, вдень відчувають сонливість і розбитість. Часто без достатнього приводу у них виникають спалахи роздратованості, які одразу змінюються каяттям. Протиправна поведінка і схильність до алкоголізму для астеноневротичного типу не характерні. Під час служби в армії вони добре справляються з роботою за фахом, якщо вона не пов'язана зі значною розумовою, фізичною напругою або з емоційними навантаженнями.

Шизоїдний тип.Аналогії у класифікації К.Леонгарда немає, клінічна аналогія – шизоїдна психопатія. Шизоїдні акцентуації звичайно не викликають важких порушень поведінки. Акцентуація може виявитися, якщо ситуація ставить непосильні для даного типу характеру вимоги, наприклад, швидко встановити широке коло неформальних емоційно насичених контактів. Характерними рисами шизоїдів є: чудернацтво, незвичайність поведінки, відлюдкуватість і відмежування від реального світу, емоційна холодність, їх внутрішній світ наповнений фантазіями і захопленнями, але доступ туди для оточуючих закритий.

Вони з дитинства уникають компаній однолітків, надаючи перевагу самітності, мають погану інтуїцію, не відчувають дійсного відношення до них оточуючих, і це не дає їм можливості правильно реагувати в тих чи інших обставинах. Контакти з оточуючими встановлюють з великими труднощами.

Захоплення відзначаються незвичайністю: це може бути вивчення стародавніх мов, ієрогліфів, читання рідкісних книжок або гра на незвичайних музичних інструментах У одних акцентуантів з шизоїдними характеристиками виявляється аутичність, образливість, надмірна чутливість – сенситивні шизоїди, або схильність до роздумів на абстрактні теми, наполегливість і настирливість в досягненні своїх, часом не зрозумілих іншим, цілей – експансивні шизоїди.

Реакції групування виражені слабко, прагнень до лідерства нема, але завдяки своїй незалежності, оригінальності мислення і поведінки такі особи можуть інколи займати в групі особливе положення. Невідповідність вироблених шизоїдом «схем» і «принципів» з нормами реального життя часто призводить його до думки про «недоцільність» існування. За статистичними даними приблизно 30% всіх підлітків, що закінчили життя самогубством або намагалися здійснити самогубство, мали шизоїдні риси характеру.

Серед шизоїдів немало впевнених у своїй правоті волоцюг і дармоїдів, але п'яниць і алкоголіків серед них, як правило, не буває, тому що почуття сп'яніння не викликає у них «психологічного комфорту». Вони використовують алкоголь як своєрідний допінг, який полегшує контакти. Шизоїди, як правило, важко пристосовуються до зміни умов життєдіяльності, але підкоряються порядку і дисциплінарним вимогам. Однак можлива зовсім несподівана для оточуючих реакція емансипації, яка виявляється в бурхливому реагуванні на найменшу спробу втрутитися без дозволу в їх внутрішній світ. Інколи реакція виявляється в прямолінійних і неадекватних висловленнях проти існуючих соціальних норм.

Правопорушення шизоїди здійснюють звичайно поодинці. При цьому кримінальні акти відзначаються оригінальністю і ретельністю підготовки. Інколи шизоїди здійснюють серйозні правопорушення «в ім'я ідеї», крадіжки «в ім'я справедливості» або з метою поповнити колекцію. Статевий потяг шизоїди часто приховують і в статевому відношенні виглядають холодними, можуть з презирством висловлюватись відносно «ніжностей» закоханих, однак їх внутрішні переживання наповнені фантазіями еротичного характеру. Невміння налагодити контакти з статевим партнером вони можуть компенсувати цинізмом, випадковими статевими зв'язками. У шизоїдів часто виникають сексуальні відхили, наприклад, символічні крадіжки: присвоєння предметів, які належать об'єкту таємної любові.

Нестійкий тип. Немає аналогій ані за класифікацією К.Леонгарда, ані в клініці. Ядро цього типу формується завдяки високій емпатичності і слабким вольовим якостям. Основні риси нестійкого типу – це слабовілля, підвищена навіюваність, неспроможність виробити стійкі форми реагування, відсутність стійких спонукань, потягів, прагнень, психічна незрілість, яка виявляється легковажністю суджень, поспішністю висновків.

Особи, які відносяться до нестійкого типу, легко підпадають під чужий, переважно асоціальний вплив, їх вчинки визначаються суто зовнішніми обставинами. Залежні та безвольні, вони потрапляють у антисоціальні компанії, кидають вчитися або працювати, легко звикають до алкоголю, наркотиків, рано починають статеве життя, легко схиляються до статевих ненормальностей.

Правопорушення здійснюють, щоб «розважитись», машини крадуть, щоб «покататись». Самогубства для них нетипові, але іноді спостерігаються самогубства «за компанію», під впливом сильної особистості. Найстрашніше для таких акцентуантів – самостійність. Залишаючись наодинці з собою, вони не знають, що робити, як діяти, чим себе розважити. Однак у неформальній групі вони грають другорядну роль виконавця чужих бажань. При жорсткому контролі особи з нестійким типом акцентуації справляються зі службовими обов'язками і підкоряються дисциплінарним вимогам.

Конформний тип. Аналогії у Леонгарда і клінічної аналогії немає. Для цього типу характерна постійна готовність підпорядкуватися голосу більшості, шаблонність, банальність, схильність до поведінки за аналогєю. Для осіб з цим типом акцентуації характерна орієнтація на норми та цінності близького оточення, вони не мають своїх поглядів, інтересів, негативно реагують на будь-які зміни. Характерною ознакою цього типу є відносно невисокий рівень інтелекту, хоча вони можуть отримати вищу освіту та часто досить добре виконують свої професійні обов'язки, але виявляються неспроможними діяти в неординарних умовах.

Особи конформного типу не мають власних думок та інтересів, важко сприймають нове і незвичайне, негативно ставляться до будь-яких змін в житті, навіть невеликі зміни в їх безпосередньому оточенні викликають у них негативізм. В роботі і навчанні конформні типи старанно уникають будь-яких нововведень і не відрізняються навіть помірною ініціативністю. Сильною психічною травмою для конформних осіб є ситуація, коли звичайна для них група з якихось причин їх виганяє, що може призвести навіть до розвитку затяжного реактивного стану.

При відсутності ініціативності ці особи характеризуються старанністю, акуратністю, не мають частих протиріч з оточуючими і, за деякими винятками, цей тип акцентуації відносно благополучний в клініко-соціальному прогнозі.

Експлозивний тип. Аналогії у К.Леонгарда і клінічної аналогії немає. Цей тип акцентуації виявляється в загальній підвищеній збудливості, схильності до бурхливих афективних і рухливих реакцій. Основні його прояви: вибуховість і нестриманість. Найменший привід викликає афективні реакції, які супроводжуються вегетосудиною нестійкістю: грою вазомоторів обличчя, розширенням зіниць.

Збудження супроводжується криками, плачем, заїканням, схильністю до агресії і аутоагресії. Експлозивні особистості не переносять самотності, тягнуться до компанії, але, в той же час, погано уживаються, оскільки не терплять заперечень, не виносять критичних зауважень на свою адресу, не можуть більш-менш спокійно поводитися у конфліктній ситуації, одразу втручаються, стаючи звичайно на бік «несправедливо» скривджених. Схильні ігнорувати будь-які порядки і нерідко бувають ініціаторами скандалів і бійок. Крім афективної нестійкості ці особи характеризуються вузькістю інтересів, незрілістю бажань, схильністю до брехливості, балакучості, зосередженістю на сексуальних переживаннях.

Юнаки з експлозивним типом характеру егоїстичні, цинічні, грубі, але, разом з тим, боязкі. Нестійкість емоційних станів і зниження вольової активності сприяють формуванню потягу до алкоголю, наркотиків.