Фонаційне дихання

Запалити свічку й повільно дути на її полум'я так, щоб воно "лягло", видихнути повітря з легенів до решти.

Вдих - руки "в замку" підняті над головою, ноги - на ширині плечей. Видих - "р-р-раз!" Різкий рух руками вниз із нахилом спини, ніби розру­буємо дерево.

Вдих - підняти руки, голову вгору. Видих - "ух!" - опустити руки, на­хилити тулуб.

2. Голос. Властивості голосу

Голос - це сукупність різних щодо висоти, сили і тембру звуків, які видає людина (або тварина, що дихає легенями) за допомогою голосового апа­рата. Голос - це дієвий компонент звукового мовлення. Вдихаючи і види­хаючи повітря у процесі говоріння, людина змушує голосові зв'язки зми­катися і розмикатися. Унаслідок цього з'являється голос. Таким чином, він стимулюється інтелектом мовця, його емоціями (бажанням говорити), волею. Голос є результатом складної фізіологічної і психічної діяльності людського організму.

Сам голос - слабкий. Щоб голос зазвучав, його необхідно посилити. Це здійснюється резонаторами (посилювачами): грудною кліткою, підне­бінням, зубами, носовою порожниною, кістками обличчя, лобними пазу­хами. Ротову порожнину і ніс називають верхніми резонаторами, а дихальне горло, бронхи, легені - нижніми, грудними резонаторами. Звучання голо­су, його сила залежить від будови резонаторів, від того, в якому вони фізич- ному стані, а також від того, чи правильно спрямовуються звуки голосу в резонатори. Від цього ж залежать і тембр голосу, тобто його якість, яка відрізняє даного мовця від будь-кого іншого. Тембр залежить не від основ­ної тональності голосу, а від додаткових, супровідних тонів, т. зв. обер­тонів, які зумовлюються будовою гортані, ротової і носової порожнини мовця.

Основні властивості голосу такі:

1. Повнозвучність, тобто невимушена, вільна звучність, на противагу крикливості або напруженій звучності.

2. Милозвучність, тобто чистота і свіжість тембру (без сторонніх при­звуків: хрипіння, сипіння, скованості та ін.), вроджена краса звуків.

3. Мелодійність - здатність голосу відхилятися за певними законами вгору, вниз, встановлюватися на середньому рівні, знову підвищуватись і падати тощо.

4. Злетність - здатність голосу зберігати свою звучність у великому приміщенні, коли мовець не напружується, щоб подолати голосом значну відстань; здатність голосу виділятися на фоні інших звуків.

Основні гігієнічні вимоги до голосу такі:

1. Не можна напружувати голосові зв'язки чи змушувати їх працюва­ти без відпочинку понад критичну для голосу часову межу - голосові зв'яз­ки зношуються, виснажуються.

2. Кожну зміну голосових властивостей, зокрема зміни регістрів, тем­пу, сили звучання, треба здійснювати невимушено, без напруження (у та­кий спосіб збережемо працездатність органів голосотворсння) і непомітно для слухачів, що дає змогу домогтися переконливості, органічності нашо­го сприйняття і сприйняття нас слухачем.

3. Треба дбати про скоординовану роботу органів дихання і резона­торних порожнин, що можливе за умови їх фізичного здоров'я, - від цієї скоординованості залежить краса й сила голосу.

4. Не варто домагатися видозмін від голосу, який перебуває в стані фізіологічної перебудови (зокрема, у школярів 11-14 років).