Контури системи освіти XXI ст.

Date: 2015-10-07; view: 482.

Умови існування людства на початку XXI ст. потребують переходу до нової стратегії розвитку суспільства на основі знань і високоефективних технологій. Тому формування перспективної системи освіти, яка відповідає цій меті, є однією з найважливіших проблем розвитку світового співтовариства.

На жаль, зв'язок між станом освіти і рівнем добробуту нації, можливостями її подальшого соціально-економічного розвитку нині усвідомлений ще не повною мірою. Свідченням цього є недостатня увага до проблем освіти, а також досить низький рівень фінансування сфери освіти, характерний для багатьох країн.

Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації

При формулюванні викликів нового тисячоліття необхідно виходи-ти з тих не нових протиріч, що стануть головними проблемами XXI ст. При цьому використані висновки Доповіді Міжнародної комісії з освіти XXI ст. «Освіта: прихований скарб», яка була представлена ЮНЕСКО. В результаті аналізу протиріч дійшли висновку, що глобальний процес формування нового високоавтоматизованого інформаційного середовища суспільства створює безпрецедентні можливості для розвитку людини, ефективнішого вирішення багатьох її професійних, економічних, соціальних і побутових проблем. Однак використовувати ці можливості зможуть лише ті члени суспільства, що матимуть необхідні знання й уміння орієнтуватися в новому інформаційному просторі [818].

Однією з принципово важливих і конструктивних ідей у стратегії підвищення інтелектуального потенціалу нації є ідея випереджаючої освіти(рис. 6.1). Суть її полягає не тільки в тому, щоб забезпечити пріоритетний розвиток системи освіти на тлі інших соціально-економічних чинників, але, головним чином, у тому, щоб вчасно підготувати людей до майбутнього.

Для практичної реалізації випереджаючої освіти необхідно змінити пріоритети сучасної підтримуючої освіти так, як це прийнято в системі вищої освіти.

Як головні напрями переходу до освітньої парадигми початку XXI ст. автори розглядають:

— фундаменталізацію освіти на всіх її рівнях;

— реалізацію концепції випереджаючої освіти, орієнтованої на умови існування людини в інформаційній цивілізації;

— формування системи освіти як безупинної освіти протягом усього життя;

— впровадження методів інноваційної і розвиваючої освіти на основі використання перспективних інформаційних технологій;

— підвищення доступності якісної освіти через розвиток системи дистанційного навчання і засобів інформаційної підтримки навчального процесу сучасними інформаційними і телекомунікаційними технологіями [818].

У всіх ланках перспективної системи освіти слід приділяти підвищену увагу проблемам використання інформації як нового ресурсу розвитку суспільства і перспективних інформаційних технологій, що є каталізатором цього розвитку (табл. 6.2).

Освітні інформаційні технології.Нові інформаційні технології дозволяють вирішувати низку принципово нових дидактичних завдань, їх застосування забезпечує підвищення якості освіти і, у певному разі, пряму економічну ефективність впровадження освітніх інформаційних технологій.

Використання універсальних інформаційних технологій і засобів інформатики (текстових редакторів і процесорів електронних таблиць; графічних редакторів і засобів анімації; систем управління базами даних; технологій створення і роботи з гіпертекстами; мультимедіа-тех-

нології; технологій і засобів розробки експертних систем, ПС-техно-логій) та їх сполучень забезпечує істотне підвищення дидактичної цінності й ефективності розробки освітніх інформаційних технологій. Характерною ознакою сучасних освітніх інформаційних технологій є прагнення до використання нових технічних можливостей, наданих персональними комп'ютерами. Однак при цьому істотно загальмувалися розробка і вирішення методичних проблем застосування інформаційних технологій, про що неодноразово згадували учасники XI Міжнародного конгресу ЮНЕСКО «Освіта та інформатика». Тому пріоритетним стає перенесення акценту саме на дидактичну сторону застосування освітніх інформаційних технологій.

Таблиця 6.2. Структура сучасних проблем освіти та основні шляхи їх вирішення

Таблиця 6.2. Структура сучасних проблем освіти та основні шляхи їх вирішення

Найважливішими напрямами інформатизації освіти є:

— реалізація віртуального інформаційно-освітнього середовища на рівні навчального закладу, що передбачає виконання комплексу робіт зі створення і забезпечення технології його функціонування;

— системна інтеграція інформаційних технологій в освіті, яка підтримує процеси навчання, наукових досліджень та організаційного управління;

— побудова і розвиток єдиного освітнього інформаційного простору. Власне кажучи, йдеться про вирішення проблеми якісної зміни у

стані всього інформаційного середовища, оточуючого систему освіти, про створення нових можливостей як для випереджаючої, розвиваючої освіти кожної особистості, так і для зростання сукупного суспільного інтелекту.

Важливою та ефективною умовою прогресу будь-якого суспільства було і є створення та розширення єдиного інтерактивного інформаційного простору. Основні цілі побудови єдиного інформаційного простору в освіті пов'язані зі створенням принципово нових можливостей для пізнавальної творчої діяльності людини. Це може бути досягнуто завдяки сучасному інформаційному і технічному оснащенню всіх основних видів діяльності в освіті: навчальної, педагогічної, науково-дослідної, організаційно-управлінської, експертної та ін. Для досягнення зазначеної мети сформульовані пріоритетні завдання побудови єдиного інформаційного простору в освіті.

Інформаційні і комунікаційні технології надають викладачам і фахівцям різних країн можливості поширювати свої знання, погляди, ідеї на широку транснаціональну аудиторію, наукові центри і навчальні заклади. Необхідне більш широке використання цих технологій у ме-

Глава 6

жах освіти дорослих, особливо для безупинної підготовки викладачів. Рух у цьому напрямі — реальний крок до розширення сфери активного впливу науки й освіти на світовий науково-технічний прогрес, до інтернаціоналізації і глобалізації науки й освіти без збитку для національних інтересів сторін, що беруть участь у цих процесах.

Застосування інформаційних технологій в освіті не виключає можливих негативних наслідків, пов'язаних з активним вторгненням у внутрішній світ людини штучних, ілюзорних вражень від екранних віртуальних сюжетів. Викликає не менше занепокоєння небезпека навмисного маніпулювання свідомістю людини, а також зневажання контролем припустимих і безпечних режимів роботи з комп'ютером. З цієї причини актуальними є дослідження у сфері психолого-педа-гогічного впливу і медичних наслідків застосування інформаційних технологій на фізичне і психічне здоров'я учнів, пріоритетного створення системи охорони здоров'я при використанні інформаційних і комунікаційних технологій.

З урахуванням неоднакових можливостей різних країн у розробці і використанні нових інформаційних технологій для освітніх цілей необхідно створити робочі групи, насамперед у державах — членах ЮНЕСКО, для визначення пріоритетних напрямів впровадження в системи навчання і підготовки фахівців тих освітніх технологій, що максимально відповідають ресурсам та інфраструктурі тієї чи іншої держави.

Основні напрями розвитку інформаційних технологій.Єдиний інтерактивний інформаційний простір має бути доступним для широкого кола користувачів, незалежно від національної приналежності. У зв'язку з цим виникає проблема спрощення процедур спілкування в такому просторі, процедур доступу до інформації для будь-якого колективного чи індивідуального користувача, необхідність уведення єдиного кодування семантичних характеристик інформації для забезпечення всім користувачам її семантичної адекватності на будь-якому національному й етнічному рівні. Таке кодування веде, у свою чергу, до необхідності створення міжнародної штучної допоміжної мови-посередника. Завдання детермінованого кодування семантики інформації повинні вирішувати не тільки технічні фахівці в галузі інформатики, але і професійні лінгвісти та філологи.

Один із підходів до вирішення проблеми використання телекомунікаційних систем для цілей освіти полягає в застосуванні вже існуючих і перспективних систем телекомунікації незалежно від їх приналежності. Наймогутнішою і найдинамічнішою телекомунікаційною мережею можна назвати Інтернет. На сьогодні у мережі «Інтернет» працює приблизно 150 млн осіб. І з кожним роком кількість користувачів збільшуватиметься.

Однією з актуальних проблем розвитку і підвищення ефективності системи освіти є проблема її безупинного забезпечення новою науково-технічною і науково-методичною інформацією. Гострота ситуації у вирішенні даної проблеми визначається неприйнятністю відставання

Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації

системи освіти від стрімкого розвитку науки й техніки. Необхідні спеціальні заходи додаткової інформаційної підтримки системи освіти для зменшення цього відставання, особливо у сфері використання результатів фундаментальних досліджень.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є можливе створення під егідою ЮНЕСКО мережі спеціалізованих науково-інформаційних центрів, орієнтованих на вирішення завдань інформаційного забезпечення системи освіти необхідною для її ефективного функціонування науково-технічною, навчально-методичною і нормативною інформацією.

Ці пріоритети рекомендовані до реалізації Генеральною конференцією ЮНЕСКО і таким представницьким міжнародним форумом, як Конгрес ЮНЕСКО, і враховані в Доповіді Міжнародної комісії з освіти для XXI ст. [540].

Однією з ключових ідей Доповіді Міжнародної комісії з освіти для XXI ст. «Освіта: прихований скарб»є розвиток освіти як засобу досягнення злагоди між людьми. Вона має сформувати уміння «жити всім разом, подібно мешканцям одного села, яким повинна стати наша планета в ім'я блага майбутніх поколінь». Сприяння перетворенню світу в «глобальне село» і особиста участь у такому перетворенні — це одне з найважливіших завдань, що постане перед сферою освіти в найближчому майбутньому. Інтеграція освіти на національному і світовому рівнях — створення загальносвітового освітнього простору — дозволить системам освіти підготувати нові покоління людства до вирішення глобальних проблем і гідно відповісти на виклики XXI ст.

Однією з найважливіших передумов і разом з тим могутнім прискорювачем інтеграційних процесів є обмін інформацією про національні системи освіти, їх особливості та потенціал, послуги конкретних навчальних закладів. Особливе значення при цьому має надійність, оперативність і наочність інформації. Домогтися цих якостей інформаційного обміну дозволяє сполучення можливостей, що відкриваються новітніми геоінформаційними і телекомунікаційними технологіями, з широким міжнародним співробітництвом у сфері інформаційно-довідкового й інформаційно-аналітичного забезпечення систем освіти на основі стандартів опису освіти, які розробляються ЮНЕСКО.

Технології і програмне забезпечення геоінформаційних систем — це найбільш динамічно зростаючі інформаційні технології. Це пояснюється такими причинами, як універсальність і велика наочність картографічного представлення просторово розподілених даних; практично необмежені можливості, надані графічними інтерфейсами сучасних операційних систем; вихід ПС-технологій із традиційних меж та інтеграція в них комплексу завдань (експертні системи, графічні інтерфейси до традиційних баз даних).

З іншого боку, інтенсивний розвиток глобальних мереж (Інтернет та ін.) дозволяє брати участь в інформаційному обміні необмеженій кількості країн, організацій і фізичних осіб на широких демократичних засадах.

Глава 6

f±: ,- Нарешті, важливо зазначити, що традиційні форми обміну інфор-'Щ№ мацією про системи освіти (видання довідників, звітів) і навіть така сучасна форма, як видання баз даних на магнітних чи оптичних носіях, в умовах формування загальносвітового освітнього простору виявляються зовсім недостатніми через такі причини:

— мала доступність для широкої громадськості і фахівців через обмеженість тиражу;

— втрата оперативності через високу інерційність видавничого циклу;

— практична неможливість оглядати й аналізувати весь масив наявної інформації через особливості її представлення.

Створення геоінформаційної системи у вигляді розподіленої гіпер-медіа бази даних по освітній статистиці, освітніх установах і послугах із доступом до них із глобальних мереж дозволило б перебороти ці недоліки. У зв'язку з цим до програми робіт Інституту інформаційних технологій в освіті ЮНЕСКО, який створюється, пропонується включити міжнародний проект «Геоінформаційна система ЮНЕСКО «Освітня карта світу» (ГІС ОКС). Розробка і подальша експлуатація ГІС ОКС дозволить досягти таких цілей:

— сприяння реалізації прав людини на освіту за допомогою організації максимально широкого, зручного й оперативного доступу до інформації про системи освіти, навчальні заклади і освітні послуги;

— формування у світі загального освітнього простору на основі вільного поширення інформації;

— підвищення якості управлінських рішень у сфері освіти на основі надання фахівцям релевантної, надійної та оперативної інформації в найбільш наочній і легко доступній для огляду картографічній формі;

— удосконалення міжнародного співробітництва в галузі освіти і більш точна координація діяльності на користь пріоритетних цільових груп і особливих груп країн на основі поглиблених наукових досліджень стану освіти, тенденцій її розвитку, побудови науково обґрунтованих прогнозів за допомогою ГІС;

— розвиток академічної мобільності вчених, викладачів, учнів. Створення ГІС дозволить перейти до реалізації великомасштабного

міжнародного співробітництва по таких напрямах:

— розробка національних і регіональних прогнозів розвитку систем освіти;

— вироблення рекомендацій з міжнародних стандартів освіти;

— вироблення пропозицій з пріоритетних напрямів міжнародного співробітництва у сфері освіти і науки;

— розробка спеціалізованих галузевих зрізів освітньої карти світу з додатковим інформаційним насиченням;

— розвиток дистанційної освіти на основі ПС-технологій.

На національному рівні створення ГІС ОКС дозволить розробляти освітні карти регіонів і адміністративних одиниць країни з вирішенням аналогічних завдань.

Стан і розвиток дистанційної освіти у світі.Дистанційна освіта (ДО) загальновизнана як освіта XXI століття, освіта для інформаційної < цивілізації [10; 11]. її особливістю є академічна мобільність, основана на впровадженні сучасних технологій, і організація навчання протягом усього життя: навчання — підвищення кваліфікації — перекваліфікація — набуття додаткової освіти.

Хто ж є родоначальником дистанційної освіти? З історії відомо, що Христос, збираючи учнів і навчаючи їх вірі, своєму вченню, з метою поширення віри давав апостолам, зокрема апостолові Павлу, записувати лекції, і вони поширювали їх серед священиків і просили читати їх у церковних приходах. Тому питання: хто є родоначальником дистанційної освіти (ДО) — США, Англія чи інші країни (а такі дискусії відбувалися останнім часом) — можна вважати закритим: дистанційна освіта відома з давніх часів і за своєю суттю інтернаціональна [816].

Якщо говорити про ДО як про філософію, методологію, то можна зазначити, що здавна у людей було прагнення організувати навчання на відстані, навчання не лише в аудиторії у присутності лектора. В основі розвитку такого навчання лежить принцип поділу вузу і студента (рис. 6.3). Далі виділяються два напрями: перший (форма асинхронного навчання) — це студент, що перебуває на відстані. Цей напрям історично оформився як заочна освіта. Другий напрям (синхронне навчання, або дистанційне навчання в сучасному розумінні) — клас, навчання в якому відбувається при синхронній взаємодії між тьютором і групою студентів. Як бачимо, синхронне та асинхронне навчання принципово розрізняються, але вони взаємозалежні і доповнюють одне одного.

Глава 6

Дистанційна освіта, базуючись на нових технологіях, використовує весь досвід, накопичений у сфері заочної освіти. І якщо в сучасній практиці заочної освіти, у навчанні з використанням листування зберігаються відомі особливості асинхронного навчання, то в практику ДО прийшли нові інформаційні і комунікаційні технології, в тому числі електронна пошта, відеоконференція та ін. Ці технології в поєднанні з теорією і практикою ДО переходять у нову якість, стають «середовищем знань» (knowledge-media).

Нові інформаційні технології стали каталізатором бурхливого розвитку навчальних закладів нового типу, які за західною термінологією одержали назву мега-університети. У таблиці 6.4 наведено основні параметри мега-університетів [818]. Видно, що мега-університети працюють індустріальними методами. Закордонні мега-університети користуються підвищеною увагою з боку своїх політиків і державних

Таблиця 6.4. Основні дані мега-університетів

Інтеросвітні аспекти глобально-культурологічних проблем цивілізації

діячів, оскільки сотні тисяч молодих активних людей представляють чималу політичну силу. Якщо не брати до уваги Китай, де із 100 зарахованих 77 одержують дипломи (що здається сумнівним), то простежується така тенденція: лише 10—20 % студентів мега-університетів набувають вищу освіту, інші 80 % задовольняють свої потреби в навчанні, одержуючи сертифікати або проміжні документи.

Кілька слів про технології, які застосовуються в мега-університетах, про так зване середовище знань — knowledge-media. Середовище знань створюється завдяки поєднанню інформаційних і комунікаційних технологій. Важливим є створення аудиторій будь-якого масштабу, віртуальних режимів, доступності навчання для більшості жителів планети. Ці університети стають відкритими середовищами знань; за оцінками фахівців, це буде найефективніша освіта в XXI ст.

Економіка ДО: світовий досвід і тенденції.Необхідно зрозуміти, з яких причин, за яких умов ДО стає найпривабливішою в економічному плані. За даними вчених, ДО дешевше традиційної освіти як мінімум на 10—20 %; ця економія особливо відчутна при масовому прагненні населення до набуття вищої освіти. Важливе питання — якість навчання. Нині відбуваються дискусії про якість навчання в класичних університетах і мега-університетах (де розвивають ДО). Питання якості навчання в кожному конкретному випадку зважується окремо, але система ДО, і з цим погоджуються всі експерти, пропонує студентам більшу розмаїтість варіантів навчання.

До питання про рентабельність ДО. Розглянемо зміну вартості навчання в координатах: час — витрати — кількість студентів (рис. 6.5). На першому етапі необхідно займатися інвестиціями. Що стосується вартості освіти залежно від кількості студентів, то, порівнюючи класичне (очне) і дистанційне навчання, ми бачимо, що для очного навчання це лінійна залежність зі зламом: спочатку потрібно зробити інвестиції — побудувати будинки, споруди, створити необхідні умови, а далі вартість зростає лінійно залежно від кількості студентів. При дистанційному навчанні при, можливо, трохи завеликих початкових інвестиціях далі витрати при збільшенні кількості студентів практично не зростають.

З огляду на світові тенденції у формуванні інформаційних співтовариств і зацікавленість включення у цей процес держав — членів ЮНЕСКО і народів, що потребують підтримки у їх прагненні до прогресу в межах сталого розвитку, а також беручи до уваги академічну мобільність дистанційної освіти, пропонується зусиллями міжнародних творчих колективів, які створює Інститут ЮНЕСКО з інформаційних технологій в освіті:

- проаналізувати і виявити в пріоритетних для ЮНЕСКО регіонах світу потреби в розширенні освітніх послуг;

— розробити питання про можливі шляхи і форми впровадження на їх території дистанційної освіти на основі кооперації держав світового співтовариства;

— відповідно до досвіду організації ДО в різних країнах, провести експертні оцінки різних моделей ДО з метою вироблення рекомендацій з використання в країнах, що не мають свого досвіду ДО, моделей, які б відповідали умовам їх соціально-культурного та економіко-технічного розвитку [578].

Для цього силами міжнародного колективу необхідно розпочати дослідження з широкого кола актуальних проблем стану і прогностичного розвитку ДО у світі.

Дослідження повинні мати фундаментальний і прикладний характер, охоплювати три кола проблем:

- аналіз стану ДО у світі - центри ДО, банки даних, моделі і концепції ДО;

— перспективи розвитку ДО — основні тенденції розвитку національних і регіональних систем ДО та їх інтеграція в єдину світову систему ДО;

- моделі поширення ДО в країнах і регіонах, що мають потреби в освітніх послугах.

Деякі теорії ДО.Виділяються чотири теорії дистанційної освіти, серед яких найоптимальнішою представляється теорія інтегрованих моделей ДО [1098]. У табл. 6.6 наведено деякі з них.

Найважливішою ланкою у функціонуванні ДО є організація самостійної роботи студентів. Така робота може складатися з п'яти етапів, кожний з яких має свою специфіку змісту та організації (рис. 6.7)

Таблиця 6.6. Теорії дистанційного навчання

Ефективність ДО складається з трьох показників:

— розширення доступу до освітніх послуг для всіх громадян, що бажають набути освіту;

— визнання дипломів ДО;

— економічна ефективність (освітні послуги ДО майже в два рази дешевше традиційних форм освіти).

Визнаючи, що потребою інформаційної цивілізації є створення відкритого світового освітнього простору, доцільно під егідою ЮНЕСКО приступити до вирішення таких завдань:

— сформувати банк комплектів дистанційного навчання, дистанційних освітніх програм;

— розробити різноманітні програми і комплекти дистанційної освіти, що враховують національні особливості споживачів — країн, що відчувають потреби в освітніх послугах;

— виробити уніфіковану багатомовну систему освітніх термінів;

— створити умови вільного використання країнами світового співтовариства освітніх послуг нових інформаційних технологій освіти.

Розвиток принципово нового напряму в освіті не може не зіткнутися із серйозними проблемами. Основними з них є такі: проблема еквівалентності курсів і визнання рівнів дистанційної освіти класичними університетами; взаємного визнання дипломів, сертифікатів, програм навчання. Особливо гостро остання проблема постає при експорті (імпорті) освіти. Проблема відмінності аналогічних курсів існує в різних навчальних закладах або на подібних спеціальностях навіть одного Університету. Це може викликати певні труднощі при реалізації трьох-рівневої моделі підготовки в ДО.

Участь у відкритому інформаційно-освітньому просторі породжує мовну проблему при експорті (імпорті) освіти. Ми ще не перетворилися на одне суспільство — «землян», тому необхідне вироблення пріоритетів у ситуаціях, коли національні інтереси і культурні традиції мо-

жуть істотно розрізнятися. Це стосується, передусім, багатьох гуманітарних дисциплін. Для навчально-консультаційних пунктів будь-якого рівня існує проблема комунікацій і стандартів і різниця в часі на великих територіях.