Проблеми співіснування суперкультур

Date: 2015-10-07; view: 419.

Яким чином усі ці настільки різні культури можуть співіснувати на нашій невеликій планеті, де все взаємозалежне, — велика загадка. Зрозуміло, що кожна культура має самостійно розвиватися, шануючи свої корені й традиції, але одночасно еволюціонуючи до цінностей і поглядів, що дозволяють її прихильникам жити в гармонії з іншими культурами і природою. Така основна вимога. Сутичка між культурами набагато небезпечніша для світу в глобальному співтоваристві, ніж збройний конфлікт між будь-якими націями-державами.

Якщо не відбудеться позитивних зрушень, співтовариства, що належать до західної культурної сфери, опиняться на межі катастрофи, яка назріває у відношеннях з ісламською, православною християнською, китайською, латинською та іншими культурами, де дотримуються відмінних від західно-християнських цінностей і поглядів [1069]. Переконливим прикладом, що підтверджує реалістичність такого сценарію, може служити балканська «гаряча точка». Коли в XV ст. Оттоманська імперія вторглася до Боснії, то додатково до двох культур, що існували на Балканах після поділу Римської імперії при Константині — римо-католицької і греко-православної — додалася третя, тобто іслам. Відтоді між цими трьома культурами час від часу відбуваються сутички. Після розпаду Югославії, свого часу об'єднаної Й. Тіто під прапорами ко-

Співіснування культур і поліетносфвра в добу цивілізаційної глобалізації

мунізму, взаємна нетерпимість цих трьох культур призвела до громадянських та міжетнічних війн у 90-х pp. XX ст.

Для позитивного розвитку світових культур важливим є ефективніше та відповідальніше використання сформованих нині інформаційних і комунікаційних систем. Останні можуть поєднати між собою людей у межах даної культури так само, як і людей, що належать до різних культур. Однак на шляху вільного потоку інформації у межах усієї земної кулі існують перешкоди, які не так просто подолати. Міжнародна мережа свободи слова та обміну думок (IFEX) одержує щорічно від журналістів більше 1500 скарг і випускає понад 1000 тривожних повідомлень; понад 500 скарг на насильницькі дії стосовно корпунктів, включаючи захоплення помешкань, підпали і вибухи бомб, тимчасове припинення видань, заборони, цензуру, фінансовий тиск і сваволю з боку правоохоронних органів [1070]. Слід мати на увазі, що ці скарги — лише верхівка айсберга, про значно більшу частину переслідувань журналісти не повідомляють із побоювання репресивних дій з боку місцевої влади.

Доступ простих людей до засобів масової інформації і свобода слова, що дозволяє журналістам повідомляти про долі, турботи, надії і тривоги пересічних громадян, мають вирішальне значення для встановлення кращого взаєморозуміння між народами і культурами. Виявити й ефективно охопити єдність у різноманітті культур можна тільки у разі, якщо народи будуть знати один про одного, створювати те, що їх об'єднує, виявляти шляхи співробітництва для досягнення спільних цілей. Народам і культурам необхідно вийти за межі стадії однієї лише толерантності, якщо така існує, і піднятися до стадії активного і доброчинного взаємного співробітництва. Щоб такий перехід відбувся, необхідне розуміння, породжене контактами і досягнуте за допомогою комунікації. Подібне співробітництво могло б підняти сучасний світ з рівня існування на новий, вищий рівень співіснування, для якого характерні відношення участі. У свою чергу, це могло б прокласти шлях до глобального інтеріснування [14; 23; 121; 217; 221; 259; 475-477; 510; 543—547; 1071—1080] і формування нової поліетносфери [524].

Інтеріснування припускає відношення активної участі замість пасивних, чисто толерантних відношень. Інтеріснування закликає не просто жити пліч-о-пліч, а активно співпрацювати. Всередині соціальних груп інтеріснування мало місце завжди; навіть у традиційних суспільствах життя взаємозалежне і будується на досягненні спільних цілей. Однак стосунки між різними групами рідко ґрунтувалися на визнанні спільних інтересів. У часи зародження культур інші племена були несуттєві для існування групи, а коли так, група була в більшості випадків байдужа до інших співтовариств або, якщо ті виявляли загрозу, ставилася до чужинців вороже. І лише з виникненням хліборобства і скотарства, коли люди перейшли до осілого способу життя, сусідні племена почали об'єднуватися, створюючи міста і села. Пізніше ці поселення інтегру-

Глава 10

валися в більш широкі соціальні та політичні системи. Деякі з таких систем (наприклад, Давній Вавилон і Єгипет, а також класичні імперії Індії, Персії і Китаю) існували тисячоліття.

Згодом міста-держави, царства, князівства стали практикувати деякі форми інтеріснування в межах цілих регіонів або континентів. Але інтеріснування ніколи не охоплювало всю земну кулю. Навіть Pax Roma-па, об'єднавший у свій час народи всіх відомих тоді континентів, спирався значною мірою на міць Риму, а не на спільні інтереси багатьох народів.

У сучасному світі регіональна, економічна, соціальна та політична інтеграція діють як рушійні сили, що підштовхують суверенні нації-держави до більш широких форм інтеріснування. Прикладом може бути Європа. У таких різних сферах, як економіка, фінанси, захист навколишнього середовища, розвиток технології та національної оборони, держави — члени Європейського Союзу неухильно, хоча і не без коливань, просуваються до ери інтеріснування.

На порозі нового тисячоліття прийшов час надати інтеріснуванню в регіональному масштабі, що ми маємо сьогодні, нового, глобального виміру. Інтеріснування охопило всю планету: кожна держава-нація і кожне регіональне співтовариство відчули залежність від інших держав і співтовариств як у плані свого економічного та екологічного добробуту, так і територіальної безпеки. У всіх зазначених сферах існує повна гармонія інтересів. Отже, відносини між окремими націями, так само як і між групами, інтегрованими в регіональному масштабі, повинні перейнятися логікою взаємної участі, а не логікою пасивної та індиферентної толерантності.

Логіка інтеріснування — це виі я, вониі ми.Вона замінює логіку егоїзму і винятковості, що визнає тільки «я або ви», «ми або вони». Логіка участі має передусім «залучаючий» характер; гру з нульовою сумою між суперниками («Я виграю, ви програєте») вона заміняє на гру з позитивною сумою («Я виграю, ви виграєте»). Доки кожний із гравців бачить свій інтерес у поразці іншого, перемога одного означатиме програш іншого (сума виграшів одного і програшів іншого дорівнюватиме нулю). Але коли гравці відчують себе партнерами, мета яких — вищі цілі, вони усвідомлять, що їхні інтереси збігаються, почнуть грати в гру, в якій сума виграшів і програшів позитивна: виграш одного означає виграш іншого.

Ігри з позитивною сумою існують навіть у таких традиційно консервативних сферах, як банківська справа. Мікрокредити, розмір яких досягає іноді лише п'ятьох доларів, вже допомогли 8 млн сімей у різних країнах світу. Очікується, що до 2005 р. позичками зможуть скористатися до 100 млн сімей. Піонерами створення мікрокредитів були такі організації, як Гремін Банк у Бангладеш та Асоціація жінок, що розпочали власну справу в Індії. З 1996 р. Гремін Банк видає позичку терміном на один рік у розмірі 120 доларів для започаткування власної справи: придбання корови або швейної машинки. На сьогодні 99 %

Співіснування культур і поліетносфера в добу цивілізаційної глобалізації

виданих позичок повернуті. Створюється група однотипних позичальників, яка вивчає план повернення позичок і бере на себе відповідальність за їхнє ефективне використання. Група сама вибирає своїх членів, вивчає і схвалює їхні проекти і навіть може допомогти у погашенні позички. Така група на практиці реалізує гру з позитивною сумою — інтеріснування [1070].

Більшість ігор з позитивною сумою зустрічається в міжнародній сфері. Головні з них — мир і безпека, планування сім'ї, економічний розвиток і здорове навколишнє середовище. Грати в такі ігри означає знищувати ядерну, біологічну, хімічну зброю, а також найбільш смертоносні види звичайного озброєння і створювати спільну систему збереження миру на земній кулі, зменшувати народжуваність у регіонах, де вона надмірна, використовувати спільно корисні ремесла, технології і капітал із біднішими або менш розвиненими партнерами, направляти інвестиції в такі галузі, як освіта, зв'язок і розвиток людських ресурсів, а також на будівництво економічної і соціальної інфраструктур, дотримуватися балансів і порогів, життєво важливих для цілісності природи.

Із властивою інтеріснуванню логікою активної участі воно створює основу для використання взаємозбагачуючих додаткових аспектів у розмаїтості культурних сприйняттів. Різні культури можуть співпрацювати на взаємовигідних основах, підтримуючи і розвиваючи в цілому той багатокультурний світ, частиною якого є кожна культура.

Працювати на благо системи, частиною якої всі ми є, — у наших спільних інтересах. Це відображено в терміні «інтеріснування». «Inter» латиною означає «між», «серед», a «esse» означає «існувати», «бути». Складаючи латинські слова разом, одержуємо «interesse» — корінь сучасного слова «інтерес». Це дозволяє нам знову звернутися до джерел і переконатися, що логіка інтеріснування визначає найглибші та найважливіші наші інтереси в культурно диверсифікованому, але соціально, економічно та екологічно взаємозалежному світі.

У наш час нетерпимість самогубна, але однієї лише толерантності недостатньо. Перехід від співіснування великих держав до культурного інтеріснування — одна з найнагальніших вимог сучасності.

Більшість філософів і мислителів нашого століття вважають головним чинником формування культур (хоча говорять — цивілізацій) рельєфно позначену територію спільного проживання і культурно-ментальну спільність народів, що складають ту або іншу культуру. Саме чинник унікального простору того або іншого континенту визначає загальну історичну долю і ментальність народів, які формуються у співдружність етносів та їх культур. У кожній із них переважає вплив однієї або декількох ознак культурно-історичних типів, що перебувають у розвитку відповідно до висвітлених теорій А. Тойнбі, М. Данилевсь-кого, П. Сорокіна, Л. Гумільова та ін. Спираючись на їхню наукову спадщину, можна на межі тисячоліть виділити — за географічно-континентальними і культурно-ментальними критеріями — новий порядок

Глава 10

таких семи суперкультур (але не цивілізацій): 1) євро-американська (Західна і Центральна Європа, Північна Америка, Австралія, Нова Зеландія); 2) латиноамериканська (Південна та Центральна Америка); 3) євразійська (Східна Європа, Північна Азія); 4) китайсько-японська (Південна і Східна Азія); 5) індуїстська (Південна Азія); 6) ісламська (Північна Африка, Західна і Центральна Азія); 7) африканська (Центральна і Південна Африка).

Ми вважаємо, що в XXI ст. результатом співіснування суперкультур буде нова конфігурація світового порядку, нове співвідношення сил, нова геополітична, економічна, цивілізаційна картина світу. З позицій осмислення нелінійності розвитку історичного процесу XXI ст. — це точка біфуркації світового порядку, який настає. Йдеться про влив на світ п'яти чинників: зверхність сили, глобалізація світової економіки, хаос, пошук самоідентифікації, нерівність.