Тема 3. Міжнародні і національні стандарти по управлінню проектами

1. Про­фесійні міжнародні і національні кваліфікаційні стандарти для керівників і фахівців по управлінню інноваційними проектами.

Всеохоплюючих систем міжнародних стандартів по PM немає й, на думку авторів, бути не може. Це зв'язано як із принциповою неможливістю комплексної стандартизації діяльності в соціальних системах, так і з недоцільністю розробки стандартів по широкому колу питань.

Більше того, стандарти завжди виявляються "ціпком про два кінці". З одного боку, вони нормують проектну діяльність, тобто відповідають на запитання "як правильно робити". З іншого боку, границі стандартизації проектної діяльності - по визначенню унікальної - сильно залежать від типів і видів проектів, перебувають у дуже великому інтервалі й трудноопределимы в середовищі, що змінюється.

Окремі аспекти регулюються міжнародними стандартами. Так, основними міжнародними стандартами по менеджменті якості й керуванню конфігурацією в проектах є ISO 9000:2000, 10005, 10006, 10007 і інші, які в ряді країн прийняті й у вигляді національних стандартів.

В області керування системами також використовується ряд міжнародних стандартів, які визначають норми й правила по керуванню процесами в проектах технічних систем, процесами життєвого циклу системи, проектування й т.п. Приклади таких стандартів: ISO/IEC 12207, Information Technology - Software Life Cycle Processes (1995); ISO/IEC TR 15271, Information Technology - Guide for ISO/IEC 12207 (1998); ISO/IEC 15288 CD2, Life Cycle Management - System Life Cycle Processes (2000) і ін.

Крім міжнародних нормативних документів і стандартів у ряді країн розроблені й використовуються національні системи стандартів і вимог. Вони носять приватний характер і регламентують окремі аспекти PM.

Однієї з найбільш представницьких, історично сформованих і комплексних національних систем стандартів є Британські стандарти по PM. Їхня ретроспектива допомагає зрозуміти підходи до побудови й розвитку національної системи стандартів по PM.

Перші національні стандарти по PM з'явилися у Великобританії в 1981 році як комплекс стандартів по використанню мережних технологій для керування проектами (у нашій країні відомі як методи сіткового планування й керування). Перші три стандарти, уведені в 1981 році, були присвячені безпосередньо питанням застосування мережних методів, методів проектних оцінок, застосуванню обчислювальної техніки, а також аналізу ресурсів і контролю витрат у проектах.

В 1984 році до складу комплексу стандартів уводиться Посібник з використання процедур керування, планування, контролю й звітності. Перші три стандарти, уведені в 1981 році, стали частинами 2, 3 і 4, а останній (1984) - частиною 1. У такий спосіб стандарти, що визначають застосування сіткового планування й керування в області менеджменту проектів, з'явилися істотно раніше, ніж основний стандарт, що споконвічно розглядався в якості, що визначає процедури PM. Глоссарий термінів, використовуваних у сітковому плануванні проектів, з'явився лише в 1987 році. Подібна послідовність введення перших Британських стандартів по PM відповідала ступеню пророблення різних аспектів PM в одній із самих розвинених щодо цього країн.

"Друга черга" Британських стандартів по PM була уведена в 1992 році й була відновленням перших трьох стандартів 1981 року.

В 2000 році були уведені перші три стандарти принципово нового комплексу стандартів по PM. На мал. 1 показані зв'язки, що визначають відносини спадкоємності історичних і діючих стандартів. Суцільними лініями зі стрілками позначені відносини безумовного безпосереднього предшествования (наведені в тексті стандартів), а пунктирними лініями зі стрілками - відносини умовного предшествования, що відображають відповідність предметних аспектів PM, певних історичними й актуальними стандартами.

Професійні міжнародні й національні кваліфікаційні стандарти

Професійна компетентність

Компетентність менеджерів проектів і фахівців в області PM визначається наступними компонентами: знання; досвід; уміння й навички; етика; професійний спосіб мислення; професійний образ дій, включаючи використання методів і коштів PM.

Вимоги, норми й стандарти, які дозволяють говорити про професійну заможність менеджера проекту і якості його роботи із проекту, для різних компонентів установлюються в різному виді.

Визначення професійної компетентності відбувається за допомогою сертифікаційних випробувань і в різних країнах проводиться по-різному. Скажемо, міжнародна сертифікація IPMA передбачає 4 рівні компетентності й проводиться асессорами, уповноваженими IPMA. Процедура випробувань триває від одного до трьох днів, залежно від рівня домагань кандидата, і передбачає його обов'язкову особисту участь. У такий же спосіб вибудовуються системи сертифікації в країнах, що прийняли стандарт IPMA у якості базового. В Австралії AIPM передбачає 7 рівнів компетентності, і оцінка проводиться в кілька етапів. PMI (США) передбачає один рівень компетентності, а іспит проводиться протягом декількох годин одного дня. З 2000 року сертифікаційні випробування не вимагають особистої присутності кандидата й здійснюються за допомогою дистанційної здачі іспитів через Internet в уповноваженій організації. Для допуску до іспиту треба пройти відбір на підставі відправлених раніше документів; основний критерій відбору - наявність достатнього досвіду професійної діяльності по PM.

Жодна із систем сертифікаційних випробувань не вільна від недоліків. Головне ж їхнє розходження укладається в концептуальному підході до проекту. При перевазі процессного підходу найбільш адекватна модель PMI, при верховенстві системного підходу - модель AIPM, якщо ж в основу покладений "менеджерський" підхід, доцільне використання моделі IPMA, APM, GPM і ін.

IPMA щорічно видає спеціальний збірник [3], у якому інформує про стан питання по сертифікації, останніх змінах, приводить списки всіх сертифікованих менеджерів проектів по міжнародних і національних стандартах, офіційних міжнародних і національних асессоров і проч.

Зводи знань

Вимоги до знань визначаються так званими "Зводами знань" (Body of Knowledge). Вони утворять систему вимог до знань, досвіду, майстерності менеджерів проектів і фахівців з PM.

Зводи знань підтримуються й розвиваються міжнародними й національними професійними асоціаціями. У цей час асоціації більш ніж в 20 країнах мають офіційні національні Body of Knowledge on Project Management (PM Bo) і національні системи сертифікації. Ці Зводи знань представлені у вигляді національних систем вимог до професійної компетентності або національних стандартів по окремих питаннях PM.

В області PM міжнародним нормативним документом, що визначає систему міжнародних вимог до компетентності менеджерів проектів, є ICB IPMA. На його основі провадиться розробка національних систем вимог до компетентності фахівців у країнах, що є членами IPMA. Національні системи вимог повинні відповідати ICB IPMA і офіційно затверджуватися (ратифікуватися) відповідними вповноваженими органами IPMA.

Ряд не вхідних в IPMA країн (у тому числі США, Австралія і Японія) має власні Зводи знань і системи сертифікації.

Міжнародний Звід знань

International Competence Baseline (ICB) - офіційний міжнародний Звід знань в області PM, що підтримується й розвивається IPMA. Для 32 країн-членів IPMA він є основою для розробки національних Зводів знань; у цей час затверджені національні Зводи знань, що відповідають ICB, мають 16 країн.

ICB визначає області кваліфікації й компетентності в PM, а також принципи оцінки кандидата на одержання сертифіката. ICB містить 42 елемента (28 основних і 14 додаткових), що визначають області вимог до знань, майстерності й професійному досвіду в менеджменті проектів.

ICB виданий на англійській, німецькій і французькій мовах. Основою для нього послужило кілька національних розробок: Body of Knowledge of APM (Великобританія); Beurteilungsstruktur, VZPM (Швейцарія); PM-Kanon, PM-ZERT/GPM (Німеччина); Criteres d'analyse, AFITEP (Франція).

Кожна вхідна в IPMA національна асоціація відповідальна за розробку й затвердження власних Національних вимог по компетентності (National Competence Baseline - NCB) з посиланням на ICB і відповідно до його, а також з урахуванням національних особливостей і культури. Національні вимоги оцінюються спеціальним Комітетом IPMA на відповідність ICB і основним критеріям сертифікації відповідно до стандарту EN 45013 [4].

Національні Зводи знань

ICB є основою для розробки й використання як національні системи вимог і стандартів національних Зводів знань у країнах, які входять в IPMA. Національні Зводи знань і процедури сертифікації є й у ряді країн, що не є членами IPMA, зокрема, у США, Австралії, Південній Кореї й у деяких інших країнах.

З національних стандартів найпоширенішим документом в області PM, використовуваним фахівцями багатьох країн, є PMI PMBOK Guide. З 1999 року PMI PMBOK є національним стандартом США як "Глоссарий термінів і скорочень" в області PM. Третя редакція PMBOK Guide, датована 2000 роком (попередні видання - 1987-й і 1996-й), підтверджений як стандарт ANSI у березні 2001 року.

Популярність PMBOK PMI пояснюється простотою подання частини знань PM у процессном виді й активній політиці PMI по поширенню свого підходу за межами США. Багато фахівців використовують цей стандарт як основу для своєї діяльності й тому щиро вважають його "де-факто" міжнародним.

Однак, як відзначають самі розроблювачі PMBOK, "... жоден документ не може вмістити в себе всю суму знань". Методична простота PMBOK PMI досягнута за рахунок опису спрощеної моделі PM у процессном виді, що використовується для керування одним відособленим проектом. Те, що важко або неможливо представити у вигляді процесів (наприклад, стратегічний менеджмент проектів, менеджмент по проектах, мультипроектное керування й багато чого іншого), у цьому документі належного відбиття не знайшло.

Корпоративні стандарти й норми

Бажання мати галузеві й корпоративні стандарти по керуванню проектами для багатьох підприємств прийняло усвідомлений характер. Однак слід зазначити, що їхня розробка й впровадження засновані на комплексному й гармонічному використанні обох видів розглянутих стандартів (стандарти, що визначають процеси PM, і стандарти, що визначають кваліфікаційні вимоги до фахівців).

Використання для створення й впровадження корпоративних стандартів PM тільки одного типу стандартів не може привести до успіху через неминучий конфлікт між коштами PM і рівнем професійної компетентності й культури менеджерів і фахівців.

Так, "технократический" підхід (тобто упор на процеси й методи PM) без зміни організаційної й професійної культури менеджерів і персоналу - і без використання відповідних кваліфікаційних стандартів - може привести до того, що реальний рівень компетентності менеджерів і фахівців буде неадекватний необхідному для впровадження стандарту.

Вітчизняні розробки корпоративних стандартів підприємств по керуванню проектами [5, 6] поки найбільше широко здійснюються в рамках Ит-Компаній і, в основному, сполучать елементи процессного й системного підходів.

Застосовність стандартів на практиці

У рамках моделі сучасного PM можна з достатньою точністю визначити області застосовності різного виду стандартів.

Разом з тим, границі застосовності тих або інших стандартів досить умовні й залежать від конкретних проектів і їхніх команд. Часто строге виконання всіх стандартів лише "утяжеляет" проект, вимагаючи значно більшого часу й трудозатрат і, відповідно, збільшуючи вартість проекту, але при цьому не робить належного позитивного впливу на кінцеві результати. Однак, якщо команда добре підготовлена й інтегрована в контекст проекту, то використання інтерфейсів у проекті й інструментів, обумовлених за допомогою стандартів, норм і регламентів, стає просто одним із проявів її високого професіоналізму.

З іншого боку, якщо проект досить великої й у ньому зацікавлене велика кількість різнорідних учасників, то стандарти служать захистом від "самодіяльності", конфлікту інтересів, необґрунтованих рішень і некваліфікованої роботи. В остаточному підсумку, додаткові витрати на розробку, впровадження й використання корпоративних стандартів по PM компенсуються економією часу, зниженням ризиків, кращою координацією діяльності учасників і т.п.

У цей час глобалізація стандартизації в області PM веде до уніфікації вимог до компетентності менеджерів і фахівців, а також до вироблення стандартів на уніфіковану термінологію й практику. Це сприяє формуванню єдиної професійної мови й розумінню взаємозалежних робіт в організаційно розподілених проектних командах .

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 214; Нарушение авторских прав

Мы поможем в написании ваших работ!