Донецьк 2008

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до вивчення теми „Складанний кресленик”

в курсі “Інженерна графіка”

Донецьк 2008

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до вивчення теми „Складанний кресленик”

в курсі „Інженерна графіка”

(для студентів усіх спеціальностей,

які вивчають інженерну графіку)

Розглянуто на засіданні

Кафедри нарисної геометрії

та інженерної графіки.

Протокол № від 2008р.

Затверджено

на засіданні Навчально- видавничої ради ДонНТУ

Протокол № від 2008р.

Донецьк 2008

УДК 515-744(071)

Методичні вказівки до вивчення теми „Складанний кресленик” в курсі

“Інженерна графіка” (Укл.: А. Ф. Коломієць, О. В. Фролов) – Донецьк: ДонНТУ, 2008. - с

Визначені особливості правил виконання і оформлення креслень складанних одиниць у навчальному процесі. Наведені загальні правила виконання і оформлення креслеників складанних одиниць та ескізів деталей, які входять до складу простого виробу. На конкретних прикладах показана методика виконання ескізів деталей, схеми поділу, специфікації та складанного кресленика.

Призначено для студентів всіх спеціальностей, що вивчають “Інженерну графіку”.

Укладачі: А. Ф. Коломієць, проф.,

О. В. Фролов, доц.

Рецензент: М. С. Гармаш, доц.

Відповідальний за випуск Скідан І. А., проф.

© А. Ф. Коломієць, О. В. Фролов

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Загальна інженерна підготовка передбачає вивчення студентами низки стандартів, які встановлюють на виробництвах та в організаціях єдині правила виконання, оформлення та обертання конструкторської документації.

У розділі „Машинобудівне креслення” інженерної графіки і, зокрема, в темі „Складанний кресленик” вивчаються правила і особливості виконання креслень складанних одиниць, ескізів і креслеників деталей (з натури), що входять в ці складанні одиниці; а також специфікації та схеми поділу виробу на складові частини. Передбачається обов’язкове знайомство студентів з нижченаведеними стандартами:

ГОСТ 2.101-68 Виды изделий;

ГОСТ 2.102-68 Виды и комплектность конструкторских документов;

ГОСТ 2.103-68 Стадии разработки;

ГОСТ 2.106-96 Текстовые документы;

ГОСТ 2.109-73 Основные требования к чертежам;

ГОСТ 2.305-68 Изображения – виды, разрезы, сечения;

ГОСТ 2.307-68 Нанесение размеров и предельных отклонений;

ГОСТ 2.711-82 Схема деления изделия на составные части.

Знайомство з названими стандартами дає змогу студентові взнати про вироби машинобудівної та інших галузей промисловості, структуру і стадії проектування майбутнього виробу та перелік необхідної технічної документації. Деякі із цих документів студент виконує в роботі, про яку ітиметься далі.

Виробом називається предмет чи набір предметів, що виготовляються на підприємстві. Розрізняють вироби основного та допоміжного виробництва. Вироби основного виробництва призначені для реалізації (або постачання в порядку кооперації), допоміжного виробництва – для власних потреб підприємства (оснащення, пристрої, штампи, різальні інструменти тощо). Стандарт встановлює такі вироби: деталі, складанні одиниці, комплекси та комплекти. Вироби, які складаються з двох і більше частин, називаються специфікованими.

Складанна одиниця – специфікований виріб, у якому складові частини з’єднуються складанними операціями (згвинчуванням, зварюванням, клепкою, склеюванням та ін.). Характерною ознакою складанної одиниці, як складової частини виробу, є те, що вона складається окремо і приєднується до інших частин виробів без попереднього розбирання.

Деталь – неспецифікована частина виробу. Деталь виготовляється з одного за найменуванням і маркою матеріалу без застосування складанних операцій.

Комплекс– специфікований виріб, який не з’єднується на підприємстві–виготовлювачі складанними операціями. Складові частини призначені для виконання взаємозв’язаних експлуатаційних функцій.

Комплект – два і більше виробів, які не з’єднуються на підприємстві складанними операціями. Це може бути набір виробів, які мають загальне експлуатаційне призначення допоміжного характеру, наприклад, комплект запасних частин, комплект інструментів.

ГОСТ 2.103-68 встановлює 5 стадій розробки конструкторської документації:

- технічне завдання;

- технічна пропозиція;

- ескізний проект;

- технічний проект;

- робоча документація.

На кожній стадії проектування документам присвоюють певну літеру. Наприклад, документам Ескізного проекту присвоюють літеру “Е”, технічного проекту літеру “Т” і т. д.

Стосовно теми, що розглядається, слід зауважити, що на виріб або складанну одиницю на стадії ескізного або технічного проекту розроблюється кресленик загального вигляду, а на стадії розробки робочої документації – схожий конструкторський документ, який називається складанним креслеником.

Кресленик загального вигляду – це конструкторський документ, який визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових частин і пояснює принцип роботи виробу. До кресленика загального вигляду як його продовження може бути розроблений перелік складових частин виробу. Перелік складових частин укладається на аркушах формату А4.

Складанний кресленик – це конструкторський документ, що містить зображення складанної одиниці та інші дані, згідно з якими її складають (виготовляють) і контролюють. Складанний кресленик не є основним конструкторським документом.

Разом зі складанним креслеником розроблюється і специфікація– текстовий конструкторський документ, у якому зазначають склад специфікованого виробу (складанної одиниці, комплексу або комплекту) та розробленої на нього конструкторської документації. Специфікація є основним конструкторським документом.

Крім того, на стадіях ескізного або технічного проекту виготовляється схема поділу виробу на складові частини – конструкторський документ на якому показано склад виробу, входивість його складових частин, їхні взаємозв’язки та призначеність.

Про правила виконання та оформлення цих документів ітиметься далі.

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 211; Нарушение авторских прав

Мы поможем в написании ваших работ!