Рицарський ідеал середньовіччя

Усюди, де рицарський ідеал сповідували у найчистішому вигляді, особливий наголос робили на його аскетичному елементі. У період розквіту він природно поєднувався з ідеалом чернецтва – у духовних рицарських орденах часів хрестових походів. Але мірою того, як дійсність знову і знову викривала його в неправді, він усе більш переміщався в царину фантазії, щоб зберегти там риси шляхетної аскези, які рідко бували помітні в реальному житті. Мандрівний лицар, подібно до тамплієра, вільний від земних уз і бідний...

Зв'язок рицарського ідеалу з високими цінностями релігійної свідомості – жалем, справедливістю, вірністю – жодним чином не є чимось штучним і поверховим. Але не цей зв'язок сприяє перетворенню рицарства на якусь прекрасну форму, на тип життя. І навіть безпосереднє укорінення рицарства у військовій мужності не змогло б його підняти до такого ступеня, якби жіноча любов не була тим палаючим жаром, що вносив живе тепло в цю складну єдність почуттів та ідеї.

Глибокі риси аскетичності, мужньої самопожертви, властиві рицарському ідеалу, головним чином пов'язані з еротичною основою цього підходу до життя і, можливо, є всього-навсього моральною заміною незадоволеного бажання. Звичайно, любовне бажання знаходить форму і стиль не тільки в літературі й образотворчому мистецтві. Потреба додати любові шляхетних рис форми і стилю знаходить широкі можливості для їх реалізації у самому житті: у придворному етикеті, у світських іграх і розвагах, у жартах і військових вправах. Тут також любов постійно сублімується і романтизується: життя наслідує в цьому літературу, але й остання зрештою черпає усе з життя. Рицарський аспект любові все-таки у своїй основі виникає не в літературі, а в житті, в основу якого закладено заданий мотив лицаря і його дами серця.

Лицар і його дама серця – це первинний і незмінний романтичний мотив, що виникає і виникатиме завжди й усюди. Це найбезпосередніший перехід чуттєвого потягу в моральну чи майже моральну самовідданість, що природно випливає з необхідності за присутності своєї дами виявляти мужність, піддаватися небезпеці, демонструвати силу, терпіти страждання – честолюбство, знайоме кожному шістнадцятирічному юнакові. Прояв і задоволення бажання, що здаються недосяжними, замінюються подвигом в ім'я любові. І тим самим смерть негайно ж стає альтернативою такого задоволення, забезпечуючи, так би мовити, звільнення обох сторін.

Томлива мрія про подвиг в ім'я любові, що переповнює серце і сп'янює, росте і поширюється рясною порослю. Первісна проста тема незабаром уже починає піддаватися ретельній розробці – внаслідок духовної потреби в усе новому і новому її втіленні. Та й сама пристрасть додає більш сильних барв цим мріям з їх любовними стражданнями і зрадами. Подвиг має полягати у звільненні дами від жахливої небезпеки, що загрожує їй. Так до первісного мотиву додається стимул ще більш дієвий. Спочатку справа обмежується основним персонажем, героєм, що жадає перетерпіти страждання заради своєї дами; але незабаром уже це сполучається з бажанням визволити з лиха жертву страждання. А може, у своїй основі такий порятунок завжди зводиться до охорони дівочої цнотливості, до захисту від стороннього зазіхання, для того щоб залишити за собою врятований трофей? У всякому випадку, із усього цього виникає чудовий мотив, що поєднує рицарство та еротику: юний герой, що рятує безневинну діву. Супротивником його може бути якийсь щиросердий дракон, але сексуальний елемент і тут безпосередньо присутній.

Звільнення діви – найбільш первинний і романтичний мотив, що не втрачає своєї свіжості. У літературі через занадто часте повторення цього мотиву якийсь час його уникають, зате він постійно з'являється в нових обладунках – скажімо, у романтичній атмосфері ковбойських фільмів.

Важко встановити, якою мірою в цьому уявленні про героя-коханця виявляється чоловічий і якою мірою – жіночий погляд на любов. Чи був образ залицяльника і чи було це тим, до чого прагнув чоловік, чи ж саме бажання жінки знаходило тут своє втілення? Очевидно, все-таки перше. Взагалі при зображенні любові переважають винятково чоловічі погляди, у всякому випадку аж до новітніх часів. Погляд жінки на любов залишається усе ще неясним і прихованим, це набагато інтимніша і глибша таємниця. Жіноча любов не має потреби в романтичній сублімації, в піднесенні до рівня романтичного героїзму, тому що за своїм характером жінка невіддільна від материнства, любов її вже піднесена сама по собі, і тут немає необхідності вдаватися до мрій про відвагу і жертовність – всупереч себелюбності й еротиці. У літературі погляд жінки на любов здебільшого відсутній не тільки тому, що творцями цієї літератури були чоловіки, але також і тому, що для жінки сприйняття любові через літературу є набагато меншою необхідністю, ніж для чоловіка.

Образ шляхетного лицаря, що страждає заради своєї коханої, – насамперед суто чоловіче уявлення про те, яким чоловік хоче сам себе бачити. Мрію про себе як про визволителя він переживає ще більш напружено, якщо виступає інкогніто і стає відомим лише після здійснення подвигу. У цій таємничості безперечно ховається також романтичний мотив, обумовлений жіночими уявленнями про любов. В апофеозі сили і мужності, уособлених у вигляді вершника, що летить на коні, потреба жінки в шануванні сили зливається з гордістю і фізичними якостями чоловіка.

Суспільство епохи Середньовіччя з юнацькою ненаситністю культивувало ці примітивно-романтичні мотиви. Важливе місце в Середньовіччі приділялось турнірам, які характеризуються як драматичним, так і яскраво вираженим еротичним змістом. Спорт у всі часи містить у собі драматичний і еротичний елементи: змагання з веслування і футбольні змагання наших днів мають набагато більше емоційне забарвлення середньовічних турнірів, ніж це усвідомлюють і самі спортсмени, і глядачі. Але якщо сучасний спорт повернувся до природньої, майже грецької, простоти, середньовічний, і у всякому разі пізньосередньовічний турнір – це спорт, перевантажений прикрасами, обтяжений важким декором, де драматичний і романтичний елементи підкреслюються настільки явно, що він безпосередньо виконує функцію драми.

Час пізнього Середньовіччя – один з тих завершальних періодів, коли культурне життя вищих прошарків суспільства майже цілком зводиться до світських забав. Дійсність сповнена пристрастей, важка і жорстока; її зводять до прекрасної мрії про рицарський ідеал, і життя будується, як гра. У гру вступають в образі Ланселота; це грандіозний самообман, але його болісна неправдоподібність пом'якшується тим, що і проблиск насмішки дозволяє позбутися власної неправди. В усій рицарській культурі XV сторіччя панує хитка рівновага між легким глузуванням і сентиментальною серйозністю. Яскраво виражений еротичний характер турніру вимагав кривавої шаленості. За своїми мотивами турнір найбільше нагадує змагання з давньоіндійського епосу: центральним мотивом Махабхарати також є битва за жінку.

(Хейзинга Й. Осень средневековья. – М.: Наука, 1988. – С. 81 – 89).

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеев М. Литература средневековой Англии и Шотландии. – М., 1984.

2. Андреев М.Л. Средневековая европейская драма. Происхождение и становление. – М., 1989.

3. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы. – М., 1975.

4. Античное наследие в культуре Возрождения: Сб. статей. – М., 1982.

5. Артамонов С.Д. Франсуа Рабле. – М., 1964.

6. Баткин Л.М. Данте и его время. – М., 1965.

7. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса. – М., 1965.

8. Бахтин М.М. Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Возрождения. – М., 1990.

9. Брагина Л.М. Итальянский гуманизм. Этические учения XIV – XV веков. – М., 1977.

10. Вентадорн де Бернарт. Песни. – М., 1979.

11. Війон Ф. Життя i твори / Пер., передмова i примітки С. Гординського. – Мюнхен, 1971.

12. Виппер Ю.А. Поэзия Плеяды. – М., 1976.

13. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина. – М., 1984.

14. Гаспаров М.Л. Любовный учебник и любовный письмовник //Жизнеописания трубадуров. Жан де Нострдам. Жизнеописания древних и наиславнейших провансальских пиитов, во времена графов провансских процветших. – М.: «Наука», 1993. – С. 571 – 572.

15. Гинзбург Л. Лирика вагантов. – М., 1970.

16. Голенищев-Кутузов И.Н. Творчество Данте и мировая культура. – М., 1971.

17. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. – М., 1972.

18. Гуревич А.Я. Проблемы средневековой народной культуры. – М., 1981.

19. Державин К.Н. Сервантес: жизнь и творчество. – М., 1978.

20. Емохонова Л.Г. Мировая художественная литература. – М., 1999.

21. Емохонова Л.Г., Горфинкель Л.Х. Философия Возрождения. – М., 1980.

22. Жизнеописания трубадуров. – М., 1993.

23. Жирмунский В.М. История западноевропейской литературы. Средние Века и Возрождение. – М., 1999.

24. Жирмунский В.М. Народный героический эпос: Сравнительно-исторические очерки. – М.-Л., 1962.

25. Западноевропейская средневековая словесность / Под ред. Л.Г.Андреева. – М., 1985.

26. Из истории культуры средних веков и Возрождения. – М., 1976.

27. История зарубежного театра. – М.: «Просвещение», 1981.

28. Капеллан Андрей. О любви // Жизнеописания трубадуров. Жан де Нострдам. Жизнеописания древних и наиславнейших провансальских пиитов, во времена графов провансских процветших.– М.: «Наука», 1993. – С. 383 – 401.

29. Ковалева Т.В. Литература Средних Веков и Возрождения. – Минск: «Университетское издательство», 1988.

30. Кретьен де Труа. Эрек и Энида. Клижес. – М., 1980.

31. Культура эпохи Возрождения и Реформации: Сб. статей. – М., 1981.

32. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1992.

33. Лирика средневековой Франции. – М., 1991.

34. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1978.

35. Малые жанры старофранцузской прозы. – М., 1995.

36. Маршак С. Английские и шотландские баллады. – М., 1973.

37. Мейлах М. Б. Язык трубадуров. – М., 1975.

38. Мелетинский Е.М. Введение в историческую поэтику эпоса и романа. – М., 1986.

39. Мелетинский Е.М. Историческая поэтика новеллы. – М., 1990.

40. Мелетинский Е.М. Средневековый роман. Происхождение и классические формы. – М., 1983.

41. Менендес Пидаль Рамон. Избранные произведения. – М., 1961.

42. Михайлов А.Д. Старофранцузская городская повесть «фаблио» и вопросы специфики средневековой пародии и сатиры. – М.,1986.

43. Михайлов А.Д. Французский рыцарский роман и вопросы типологии жанра в средневековой литературе. – М., 1986.

44. Мэлори Т. Смерть Артура: В 3 кн. – М., 1991.

45. Немилов А.Н. Немецкие гуманисты XV века. – Л., 1979.

46. Песни трубадуров. – М., 1979.

47. Плавкин З.И. Лопе де Вега. – М.-Л., 1960.

48. Поэзия вагантов. – М., 1975.

49. Поэзия трубадуров. Поэзия миннезингеров. Поэзия вагантов. – М., 1979.

50. Пуришев Б.И. Литература эпохи Возрождения. – М., 1996.

51. Пуришев Б.И. Очерки немецкой литературы XV–XVII веков. – М., 1975.

52. Романсеро. – М., 1970.

53. Скандинавская баллада. – Л., 1978.

54. Смирнов А.А. Средневековая литература Испании. – Л., 1969.

55.Собуцкий М. Средневековые притчеобразные нарративы: общечеловеческое знание о структурах возможных событий // Рациональность и семиотика дискурса. – К., 1994.

56. Средневековый роман и повесть. – М., 1974.

57. Средневековые французские фарсы. – М., 1981.

58. Фаблио. Старофранцузские новеллы. – М., 1971.

59. Фавос Жан. Франсуа Вийон. – М., 1991.

60. Фарсы об адвокате Патлене. – М., 1951.

61. Хейзинга Й. Осень средневековья. Исследование форм жизни, уклада и форм мышления в XIV–XV вв. во Франции и Нидерландах. – М., 1988.

62. Хойслер А. Германский героический эпос и сказание о Нибелунгах. – М., 1960.

63. Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література від античності до початку ХІХ сторіччя. Історико-естетичний нарис. – К.: «Видавничий дім «КМ Академія», 2004.

64. Шайтанов И.О. История зарубежной литературы. Эпоха Возрождения: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 2 тт. – М.: «Гуманит. изд. центр ВЛАДОС», 2001.

65. Штейн А.Л. История испанской литературы (средние века и Возрождение). – М., 1976.

ЗМІСТ

Передмова............................................................................................................4

Розподіл навчального часу.................................................................................5

Питання для самоконтролю та обов’язкова література...................................9

Практичні заняття.............................................................................................20

Загальні тести для самоконтролю....................................................................30

Контрольні питання. підготовка до заліку.....................................................42

Список обов`язкових для читання художніх творів з курсу.........................56

Тематика рефератів...........................................................................................58

Питання до заліку..............................................................................................60

Теоретико-термінологічнии матеріал. Словник.............................................62

Додатки. Додаток № 1. Трактат Андрія Капелана «Про кохання» як «підручник» куртуазної поведінки .................................................................67

Додаток № 2. Рицарський ідеал середньовіччя..............................................71

Список літератури.............................................................................................75

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 283; Нарушение авторских прав

Мы поможем в написании ваших работ!