Приклад розрахунку освітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку

Визначити висоту підвіски світильників і потужність лампи для забезпечення необхідного освітлення монтажного відділення фотограметичного цеху:

довжина цеху А = 60 м;

ширина В = 18 м;

висота Н = 4,2 м;

висота робочої поверхні h_р = 0,8 м.

Для освітлення прийнято світильник типу НП.

Мінімальна освітленість лампи розжарювання за нормами Е = 100 лк;

коефіцієнт відбиття:

стелі ρ_стелі = 79%,

стін ρ_стін = 50%.

Напруга в електромережі 220 В.

Розрахунок. Визначимо віддаль Н_о від стелі до робочої поверхні:

Н_о = Н – h_р = 4,2 – 0,8 = 3,4 м.

Визначаємо віддаль h_с від стелі до світильника:

h_с = 0,2 * Н_о = 0,2 * 3,4 = 0,68 м.

Можлива висота підвіски світильника над освітлювальною поверхнею:

Н_р = Н_о – h_с = 3,4 – 0,68 = 2,72 м.

Висота підвіски світильника над підлогою відповідно:

Н_р + h_р = 2,72 + 0,8 = 3,52 м.

Найменша висота підвіски над підлогою світильника типу НП повинна бути 3м. Розрахункова висота у нашому випадку відповідає цим вимогам.

Для досягнення найбільшої рівномірності освітлення приймаємо відношення L/Н_р = 1,4.

Тоді відстань між центрами світильників буде:

L = 1,4 * Н_р = 1,4 * 2,72 = 3,8 м.

Необхідна кількість ламп:

n = S / L² = 60 * 18 / 3,82 = 75,

де S – площа цеху, м².

76 ламп (чотири ряди по 19 штук).

Показник приміщення:

І = А * В / Н_р * (А + В) = 60 * 18 / 2,75 * (60 + 18) = 5,1,

при і = 5,1, ρ_стелі = 70%, ρ_стін = 50%, коефіцієнт використання η = 0,52 (див. табл. 7)

Світловий потік однієї лампи F буде рівний:

F = Е * S * Z * k / n * η = 100 * 1080 * 1,1 * 1,8 / 76 * 0,52 = 5346 лм.

За таблицею 3, знайшовши значення світлового потоку, вибираємо лампу потужністю 300 Вт, яка має світловий потік 4500 лм.

Таблиця 8

Значення індексів приміщення і при а = А / В<3

Примітка: прочерки означають, що значення і знаходяться за межами 0,5-5,0.

Крапковий метод розрахунку освітлення адміністративних споруд і приміщень використовується значно рідше, ніж визначення освітлення за допомогою коефіцієнта використання світлового потоку і його спрощених способів.

Він використовується для розрахунку локалізованого освітлення і при перевірочних розрахунках освітлення в конкретних місцях освітлювальної поверхні. Крапковий метод дозволяє точно враховувати освітленість, яка створюється світловим потоком, відбитим від стін і стелі.

Крапкові джерела. Пряма складова освітлення:

Е_пр = Ф^, * μ * е / 1000К, (4)

де μ = 1,05…1,1 – коефіцієнт, який враховує додаткове освітлення в заданому місці від віддалених світильників, не врахованих при визначні е е;

е – умовне освітлення, створене на поверхні в певному місці від світильника з лампою 1000 лм, лк;

К – коефіцієнт запасу.

Значення е, як правило, береться з графіка просторових ізолюксів умовного горизонтального освітлення світильників (рис. 1). При відсутності ізолюксів для даного світильника розрахунок проводиться за просторовими ізолюксами умовного горизонтального освітлення з силою світла світильника 100 кд. При цьому

е = е₁₀₀ * I_а / 100, (5)

де I_а – сила світла світильника, кД.

Світлові лінії. Пряма складова освітлення:

Е_пр = Ф^, * μ * ε/ 1000kh, (4)

де Ф^, - питомий світловий потік, лм/м;

ε – відносне освітлення, тобто освітлення при 1000 лм/м і h = 1 м.

Значення ε береться, як правило, з графіка лінійних ізолюксів (рис. 1). При відсутності для даного світильника лінійного ізолюкса (але при відомому світлорозподіленні світильника) визначення умовного горизонтального освітлення для сили світла 100 кд, а потім із залежності I_а і ε₀ знаходять ε.

За формулами (5) і (6) визначається пряма складова освітленості, на основі якої можна знайти повне освітлення, необхідне при визначенні освітлення світильників, які направляють більше 20% світлового потоку у верхню напівсферу:

Е = Е_пр * η /η₀= Е_пр * μ, (7)

де μ = η / η₀ - коефіцієнт, який враховує вплив відбитого світла;

η – коефіцієнт використання світлового потоку для заданих і, ρ_n, ρ_с, ρ_р, η₀ - те ж саме, при цьому ж і, але для “чорного” приміщення при

ρ_n = ρ_с = ρ_р > 0.

Таблиця 9

Значення індексу переміщення і при а = А / В > 3

Рекомендована література

1. Гігієнічна класифікація охорони праці за показниками шкідливості та безпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. МОЗ України. – К., 1998.

2. Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. – К., 1998.

3. Науково-практичний коментар до Закону України “Про охорону праці”. – К., 1997.

4. Бедрій Я.І. Охорона праці, Л., ЕККО, 1997.- 340 с.

5. Жидецький В.Ц., Основи охорони праці. Підручник. – Львів.: Афіша, 2002.- 320с.

6. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях. – К.: Норматив, 1993.

7. Титова Г.Н. Сборник производственных ситуаций и деловых игр по курсу «Охрана труда». – Л.: Химия, 1988.

8. ССТП

9. ОНТП 24-86

10. ГОСТ 12.1.007-91

11. СНиП 2.01.02-85

12. ПУЕ і ДНАОП 0.00-1.32

13 ССБП

14. СНиП II-2-80

15. ГОСТ 2874-82

16. СНиП 2.04.05-91

17. СНиП 2.09.04-87

18. СН -245-79

19. БНІП 11-4-79

Загальні вимоги безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт.

Механізація найбільш важких та трудомістких робіт, до яких, в першу чергу належать вантажно-розвантажувальні роботи, є одним з найважливіших завдань охорони праці. Разом з тим, на ще досить значною є частка вантажно-розвантажувальних робіт, що виконуються вручну. Аналіз виробничого травматизму, пов’язаного з виконанням вантажно-розвантажувальних робіт свідчить, що найбільш високий його рівень там, де такі роботи виконуються вручну. Тому максимальна механізація таких робіт не лише полегшує працю працівників, але й робить її більш безпечною.

Безпека при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт значно залежить від групи, класу, та категорії вантажу. В залежності від небезпеки, яка виникає під час навантажування, транспортування та розвантажування всі вантажі поділяються на чотири групи: 1 – малонебезпечні (будматеріали, продукти харчування тощо); 2 – небезпечні за своїми розмірами; 3 – пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт, бітум і т.п.); 4 – небезпечні за своїми властивостями (пожежо- та вибухонебезпечні, отруйні, токсичні, радіоактивні речовини тощо). При вантажно-розвантажувальних робіт з вантажами третьої та четвертої груп необхідно використовувати засоби індивідуального захисту.

Вантажі, які є небезпечними за своїми властивостями відповідно до ГОСТ 19433-81 підрозділяються на дев’ять класів: 1 – вибухові речовини; 2 – стиснені, зріджені та розріджені гази під тиском; 3 – легкозаймисті рідини, суміші рідин, які виділяють легкозаймисті пари, температура спалаху яких становить 61^оС і ничже; 4 – легкозаймисті речовини та матеріали, які здатні займатися внаслідок тертя, нагрівання, поглинання вологи, самочинних хімічний перетворень; 5 – окиснювальні речовини, які легко виділяють кисень; 6 – отруйні та інфекційні речовини; 7 – радіоактивні речовини; 8 – їдкі та корозійно активні речовини; 9 – речовини з відносно низькою небезпекою, однак при перевезенні та зберіганні яких необхідно дотримуватись певних вимог безпеки. На упаковці з небезпечними вантажами, крім стандартного маркування, необхідно нанести знак небезпеки. Цей знак має форму квадрату, окантованого чорною рамкою, що повернений на кут і поділений на два однакових трикутники. У верхньому трикутнику наносять символ небезпеки, а у нижньому роблять напис про небезпечність вантажу та номер класу.

За масою одного місця вантажі поділяються на три категорії: 1 – масою менше ніж 80 кг; а також сипкі, дрібноштучні, і такі, що перевозяться навалюванням; 2- масою від 80 до 500 кг; 3 – масою понад 500 кг.

Відповідними нормативними актами регламентовані граничні норми підіймання та переміщення важких речей (вантажів) одним працівником вручну: для мужчин старших 18 років – 50 кг (допускається перенесення вантажу вагою до 80 кг на відстань по горизонталі не більшу ніж 25 м за умови, що вантаж піднімають на спину і знімають інші вантажники); для жінок, старших 18 років – 10 кг при чергуванні з іншою роботою та 7 кг при постійній роботі з вантажами протягом зміни; для юнаків та дівчат 16-17 років при короткочасній роботі відповідно 14 кг та 7 кг, а 17-18 років – 16 кг та 8 кг.

При вазі вантажів понад 50 кг, а також при підійманні вантажів на висоту понад 3м обов’язково необхідно застосовувати механізований спосіб проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використовуючи при цьому механічні пристосування та підіймально-транспортні механізми. Проведено таких робіт передує складання карт технологічних процесів на вантажно-розвантажувальні роботи, визначення маршрутів руху транспортних засобів у місцях проведення таких робіт і т.п.

Майданчики для проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні мати рівне та тверде покриття з ухилом не більше ніж 5^о, а також природне та штучне освітлення. у місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт необхідно встановити знаки безпеки, відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно проводити під керівництвом відповідальної особи. призначеної в установленому порядку. Така особа перевіряє до початку роботи і під час роботи справність підіймально-транспортних машин та механізмів, такелажного та іншого інвентарю, інструктує працівників, пояснює послідовність виконання операцій, слідкує, щоб у зоні проведення робіт не було сторонніх осіб тощо. При виникненні небезпечних ситуацій особа, що відповідає за проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинна негайно вжити запобіжних заходів, а якщо необхідно – припинити роботи до усунення небезпеки.

До роботи з підіймально-таранспортними механізмами та пристроями допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікаційній комісії і одержали посвідчення.

Підвищені вимоги безпеки регламентуються для вантажно-розвантажувальних робіт та транспортування небезпечних вантажів. Такі роботи належить проводити у спеціально відведених місцях з дотриманням відповідних вимог безпеки. При пошкодженні тари небезпечного вантажу, відсутності маркування та попереджувальних написів на ній, а також при метеорологічних умовах, що впливають на фізико-хімічні властивості вантажу (наприклад підвищують його токсичність), забороняється проводити вантажно-розвантажувальні роботи. Небезпечні вантажі не допускається перевозити на транспортних засобах, які для цього не пристосовані. Легкозаймисті рідини належить транспортувати спеціалізованими транспортними засобами, які мають відповідні написи та заземлення у вигляді металевого ланцюга із загостренням на кінці. Балони, наповнені стисненим, зрідженим або розчиненим газом необхідно перевозити на підресореному транспортному засобі поперек кузова у закріпленому положення допускається лише у спеціальних контейнерах. Легкозаймисті рідини та балони з газом необхідно перевозити транспортними засобами, які обладнані іскрогасниками на вихлопних трубах.

Для забезпечення безпеки важливе значення має також дотримання встановлених правил складування вантажів. Так, кошики з бутилями агресивних речовин розміщують у складах лише в один ряд, барабани з карбідом кальцію – не більше двох ярусів. Якщо немає відповідних застережень, то вантажі у стандартній тарі, за звичай, складають у штабелі. Відношення висоти штабеля до довжини найменшої сторони тари, що штабелюється не повинна бути більше ніж 6 – для нерозбірної тари, та 4 – для складаної тари. Ширина штабеля не повинна бути меншою ніж його висота. Навантаження на нижню тару не повинно перевищувати допустимих значень. Відстань між рядами штабелів визначається із врахуванням можливості встановлення тари у штабель та її зняття за допомогою вантажозахоплювальних пристроїв застосовуваних засобів механізації та забезпечення необхідних протипожежних розривів. Між рядами штабелів повинні бути проходи шириною не менше ніж 1,25 м, а ширина основного проходу – не менше 3,0 м.

Основні причини нещасних випадків при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт.

Вантажно-розвантажувальні роботи можна умовно підрозділити на три групи:

- ручні роботи щодо підіймання та переміщення вантажу;

- підіймання та перевезення вантажу за допомогою механічних пристосувань (лебідок, блоків, домкратів, візків. спусків);

- піднімання та перевезення вантажів за допомогою спеціальних машин та механізмів (кранів, ліфтів, автонавантажувачів, конвеєрів, авто- та електрокарів).

Для кожної групи вантажно-розвантажувальних робіт характерні свої небезпеки, що можуть призвести до нещасних випадків.

Основні причини нещасних випадків при ручних вантажно-розвантажувальних роботах.

При ручних роботах щодо підіймання та переміщення вантажу нещасні випадки, за звичай, стаються внаслідок невідповідності місця та умов роботи вимогам з охорони праці. Тому необхідно, щоб місце виконання вантажно-розвантажувальних робіт було достатньо освітлене, ширина проходів відповідала нормі, підлога та платформи були рівними, неслизькими, не мали щілин, вибоїн, набитих планок та цвяхів. Часто травмування робітників стаються при перенесенні вантажів у неміцній чи пошкодженій тарі (з задирками, цвяхами та обв’язувальним дротом, що стирчать тощо), а також у жорсткій тарі без захисних рукавиць. Відсутність спеціальної підготовки та необхідних навичок при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт також є частою причиною нещасних випадків. Порушення правил складування вантажів може призвести до травмування робітників. При частих підійманнях та перенесеннях вантажів на значні відстані можливе фізичне перевантаження організму робітника. При підійманні вантажу, вага якого перевищує допустиму норму, вантаж може придавити робітника.

Основні причини нещасних випадків при роботі з механічними пристосуваннями.

При таких роботах, за звичай, нещасні випадки стаються внаслідок падіння вантажу. У блоках можливе зісковзування каната чи ланцюга та заклинювання їх між блоком і його корпусом. При цьому вантаж може впасти та травмувати

робітника. Часті випадки травмування рук при встановленні каната чи ланцюга, що зісковзнув на місце.

При роботі з талями можливе зісковзування каната або ланцюга, поломка осей чи катків, і, як наслідок, падіння вантажу. В пневматичних талях падіння вантажу можливе при поломках чи неправильному регулюванні засобів пневматики.

При роботі з домкратами та лебідками можливі спрацювання та поломка шестерень, храповиків, гвинтів та інших деталей, що може спричинити падіння вантажу. При використанні домкратів падіння вантажу може також статися внаслідок невірної установки домкрата чи самовільного переміщення вантажу при поганій його фіксації.

Спуски використовують вагу вантажу для переміщення його вниз по похилій площині. Неправильний вибір кута нахилу та відсутність захисних бортів можуть спричинити зісковзування вантажу і травмування ним людей, що знаходяться поруч.

Основні причини нещасних випадків при роботі з підіймально-транспортними машинами та механізмами.

Найчастіше нещасні випадки та аварії при роботі з підіймально-транспортними машинами стаються внаслідок неправильної організації робіт і відсутності належного контролю, помилок або невідповідності виконуваній роботі підіймально-транспортних механізмів та машин, відсутності або несправності запобіжних пристосувань, зачепленні вантажем при його підійманні, переміщенні чи опусканні людей, устаткування, споруд, ліній електропередач тощо.

Більшість машин та механізмів, призначених для підіймання та переміщення вантажів оснащені електроприводами, тому часто причинами нещасних випадків та аварій є порушення вимог електрообладнання вимог електробезпеки. При роботі кранів найчастіше випадки падіння вантажів і спричинені цім, нещасні випадки стаються із-за недостатньої міцності канатів та ланцюгів і незадовільної роботи гальмівних пристроїв. Падіння вантажу може також статися при поганому зачепленні вантажу, його неправильному стропуванні, застосуванні канатів, що не відповідають прикладеним навантаженням. Причиною аварій та нещасних випадків може бути також подача невірних знаків кранівнику недосвідченим робітником.

Причиною аварії ліфта чи підіймача може стати їх перевантаженням, несправність дверей, запобіжних чи блокувальних пристроїв.

При роботі на автонавантажувачах, електро- та автокарах причиною аварії та травматизму в більшості випадків є перевищення допустимої швидкості руху, великі габарити вантажу та його невірне укладання.

Основною небезпекою при роботі на конвеєрі є можливість доторкання працівника до його рухомих частин. При роботі стрічкового конвеєра можливий розрив стрічки та падіння вантажів, що знаходяться на ній.

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 796; Нарушение авторских прав

Мы поможем в написании ваших работ!