Росії XIX- початку XX ст

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1. Активізація архівного руху наприкінці 60-х рр. ХІХ ст.

2. Зростання інтересу до архівів. І та ІІ Археологічні з’їзди.

3. Петербурзький Археологічний інститут – перша науково-навчальна установа, що займалася професійною підготовкою архівістів.

4. Діяльність губернських учених архівних комісій.

Мета: ознайомитися з історією розвитку архівної справи в Україні 19 початку 20 ст.

Література: Калагура Я.С. Архівознавство. Підручник, с. 50-55.

Студент повинен знати:

1. Історію розвитку архівів Україні в контексті проектів архівних реформ у Росії 19 – початку 20 ст.

План вивчення:

1. Прочитати текст.

2. З'ясувати основні питання тексту.

3. 3асвоїти прочитане.

4. Перейти до заключного етапу засвоєння і опрацювання - записів.

Питання для самоперевірки:

1. Спроба організації архівної справи.

2. Діяльність губернських учених архівних комісій.

3. Центральні губернські архіви.

Матеріали до самостійної роботи

Перша спроба реорганізації архівної справи, яка б усувала монополію відомств на документи, мала місце ще на початку XIX ст. 1820 р. барон Г. Розенкампф передав до Державної ради план щодо поліпшення упорядкування архівів. В його основі була ідея централізації архівів Москви і Петербурга, об'єднання їх у єдиний державний архів. Передбачалося створити для управління об'єднаними архівними фондами Головне управління архівами, яке б підпорядковувалося Державній раді. Йшлося й про необхідність фахової підготовки архівістів.

Активізація архівного руху наприкінці 60-х років ХІХ ст., усвідомлення необхідності реформування архівної справи зумовлювалися, о одного боку,загрозливим розмахом нищення документів, з другого – зростання інтересу до архіву у зв’язку з розвитком історичної науки і потребами суспільного життя. Новий проект архівної реформи запропонував начальник МАМЮ М.Калачов. На першому Археологічному з'їзді у Москві (1869) він зродив доповідь про катастрофічний стан архівів у Росії і загибель архівних документів. Другий Археологічний з'їзд (1871) розглянув і схвалив пропозиції М. Калачова щодо реформування архівної справи. Архіви, на думку вченого, мали поділятися на поточні, довідкові при кожній установі й центральні історичні. Останні передбачалося створити при центральних міністерствах та інших вищих урядових установах, а також у кожній губернії. Допускалася можливість створення единого (головного) центрального архіву. М. Калачов пропонував створити в Петербурзі Головну архівну комісію, яка б відала всіма архівами Росії і визначала порядок розбирання і знищення архівних матеріалів.

Для детального опрацювання реформи та її втілення 1873 р, при Міністерстві народної освіти під головуванням М. Калачова було створено комісію, яка проіснувала до 1885 р. До основних напрямів її діяльності належали врегулювання питань знищення архівних документів, вироблення правил їх зберігання, обстеження за спеціальними анкетами архівів, розгляд питань, пов'язаних зі створенням центральних історичних архівів у провінції, вивчення досвіду архівного будівництва за кордоном, підготовка спеціалістів для роботи в архівах. Важливим результатом діяльності комісії М. Калачова було створення в Петербурзі Археологічного інституту як першої науково-навчальної установи, що займалася професійною підготовкою архівістів.

Після смерті М. Калачова ідеї централізації обстоював автор нового проекту архівної реформи І. Андрієвський. Це був план обмеженої централізації, що залишав поза сферою реформ найбільші історичні архіви Росії. Автор прагнув провести центра­лізацію за допомогою Археологічного інституту та губернських учених архівних комісій. Проект І. Андрієвського був нереальним, враховуючи неспроможність архівних комісій провести ґрунтовні перетворення в архівній галузі.

Однак ідею реформування архівної справи підтримало Московське археологічне товариство, яке 1898 р. доручило своєму членові, начальнику МАМЮ Д. Самоквасову провести анкету­вання центральних і провінційних архівів. Надіслані до Москви відповіді на анкети давали невтішну картину архівної справи. Нова хвиля нищення архівів переконувала в необхідності про­ведення архівної реформи, проект якої Д. Самоквасов висунув у доповіді Московському археологічному товариству (опублікована 1899 р. під назвою "Централизация государственных архивов Западной Европы в святи с архивной реформой в Росии"). Він передбачав централізацію архівної справи, створення особливого (вищого) центрального органу. Окрім архівів центральних урядових установ, у центрах учбових округів, куди входило кілька губерній, мали створюватися центральні архіви давніх актів на зразок Київського, Віденського і Вітебського архівів. За проектом такі архіви зосереджували б документи місцевих урядових і громадських установ до 1800 р. (їх Д. Самоквасов назвав обласними). Діловодство губернських, повітових і волосних установ після 1800 р. відкладалося в губернських архівах, створених у кожній губернії.

Діяльність губернських учених архівних комісій

З ініціативи Археологічного інституту до архівної роботи залучались наукові сили в провінції. Результатом такої діяльності була організація губернських учених архівних комісій. За задумом М. Калачова, губернські учені архівні комісії мали функціонувати у містах, де передбачалося створити місцеві центральні історичні архіви. До обов'язків архівних комісій, які виникли після урядового закону 1884 р., входило розбирання справ і документів, призначених до знищення в губернських і повітових архівах різних відомств; виділення з них матеріалів, важливих в історичному відношенні, складання описів і покажчиків, передання документів на зберігання до місцевих історичних архівів.

При деяких учених архівних комісіях (їх налічувалося близь­ко 40) створювали історичні архіви. Архівні комісії були у віданні губернатора і, відповідно, Міністерства внутрішніх справ. По науковій лінії архівні комісії підпорядковувалися Археологічному інститутові. Склад комісій формувався (за погодженням директора Археологічного інституту та місцевих губернаторів) з чиновників, і приватних осіб, які могли бути корисними своїми знаннями і бажанням допомогти архівній справі. Одні з перших комісії було створено в Україні, зокрема Таврійську учену ар­хівну комісію(1887). 1896 р. започаткувала роботу учена архівна комісія в Чернігові, а 1898р. - в Херсоні; але через брак кадрів остання так і не змогла розгорнути свою діяльність, проіснувавши лише доІ910 р. 1903 р. було засновано комісії в Полтаві та Катеринославі, 1914 р_. створено архівну комісію в Києві, 1915 р. -Харкові. Періодичні видання комісій ("Труды"Чернігівської і Полтавської, "Летопись" Катеринославської, "Известия" Тав­рійської) широко висвітлювали питання з історії архівної спра­ви, публікували документи історї краю. Наукову цінність має видане Полтавською ученою архівною комісією 1915 р. «Описание архивов Полтавской губернии» І.Павловського. Деякі комісії налагодили збирання та опрацювання архівних документів. Великий за обсягом історичний архів зібрала Чернігівська учена архівна комісія. Полтавська учена архівна комісія через відсутність приміщення не змогла організувати свій історичний архів. У складі губернських учених архівних комісій працювали відомі історики, краєзнавці, фахівці-архівісти: О.Лазаревський, П. Дорошенко (Чернігів), І.Павловський, Л.Падалка (Полтава), В. Біднов, Я Новицький, В. Пічет, Д.Яворницький (Катеринослав), І. Каманін, М. Петров, В.Іконников (Київ).

Губернські учені архівні комісії висунули програму організа­ції центральних архівів у кожній губернії, якою архівним комі­сіям відводилася керівна роль у створенні центральних губернських архівів. Д. Самоквасов піддав критиці діяльність губернських учених архівних комісій. Він критикував не тільки фаховий рі­вень членів комісій, але й практику здійснення ними відбирання документів для зберігання.

Проекти Д. Самоквасова та губернських учених архівних комісій було винесено на розгляд київського XI (1899) та харківського XII (1902) археологічних з'їздів. В основу організації архівної системи, схваленої XI Археологічним з'їздом, покладено проект Д.Самоквасова. Поступкою архівним комісіям була його відмова від ідеї створення обласних архівів. Боротьба послідов­ників проекту Д. Самоквасова і представників губернських учених архівних комісій закінчилася перемогою останніх. У червні 1903 р. імператор затвердив пропозицію Міністерства внутрішніх справ про проведення архівної реформи за допомогою губернських учених архівних комісій.

САМОСТІЙНА РОБОТА 12

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 376; Нарушение авторских прав

Мы поможем в написании ваших работ!