Студопедия

Главная страница Случайная лекция


Мы поможем в написании ваших работ!

Порталы:

БиологияВойнаГеографияИнформатикаИскусствоИсторияКультураЛингвистикаМатематикаМедицинаОхрана трудаПолитикаПравоПсихологияРелигияТехникаФизикаФилософияЭкономика



Мы поможем в написании ваших работ!




ПИТАННЯ І ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Практичне завдання для самостійного опрацювання № 1

1. Прочитайте, порівняйте та проаналізуйте визначення методики розвитку мовлення дітей дошкільного в навчальній літературі:

- Методика розвитку рідної мови дітей дошкільного віку – частина дошкільної педагогіки, яка розробляє єдину систему навчально-виховної роботи з розвитку мови, узагальнює передовий досвід дошкільних закладів, досвід кращих вихователів-новаторів і сім’ї, процес засвоєння дітьми дошкільного віку усної рідної мови (Лещенко О.М. Методика навчання рідної мови і грамоти. – К.: Вища шк., 1972. – С. 3).

- Методика розвитку мови – педагогічна наука, котра вивчає закономірності педагогічної діяльності, спрямованої на формування мовлення у дітей дошкільного віку в дитячому садку (Бородич А.М. Методика развития речи детей. – М.: Просвещение, 1984. – С. 4).

- Методика розвитку рідної мови та ознайомлення дітей з навколишнім у дошкільних закладах – це педагогічна наука, яка вивчає закономірності розвитку мови дітей на різних вікових етапах, специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування мовних навичок у дітей, форми, засоби, методи і прийоми навчання дітей рідної мови (Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі / А.М. Богуш, Н.П. Орланова, Н.І. Зеленко та ін. – К.: Вища шк., 1992. – С. 5).

Яке з наведених визначень, на вашу думку, є вичерпним? Чому? Перелічіть ознаки поняття "Методика навчання рідної мови", які становлять сутність його визначення.

Дайте відповідь на запитання: Методика розвитку мовлення дітей дошкільного віку – це частина дошкільної педагогіки чи самостійна наука? Що таке "лінгводидактика"? Чи входить методика розвитку мовлення дітей дошкільного віку до лінгводидактики? Чи можна її назвати "дошкільною лінгводидактикою"?

2. Прочитайте, порівняйте та проаналізуйте визначення предмета методики навчання рідної мови у навчальній літературі:

- Предметом її [методики навчання рідної мови] є розробка закономірностей, змісту, методів і форм роботи з розвитку мови дітей дошкільного віку в дошкільних закладах і сім’ї (Лещенко О.М. Методика навчання рідної мови і грамоти. – К.: Вища шк., 1972. – С. 3).

- Предметом вивчення методики є процес оволодіння рідною мовою як засобом спілкування в умовах виховання та навчання (Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі / А.М. Богуш, Н.П. Орланова, Н.І. Зеленко та ін. – С. 5).

Яке з цих визначень найповніше характеризує предмет методики? Як би ви визначили предмет та об’єкт вивчення методики розвитку рідної мови у дошкільному закладі?

3. Методологічною основою методики розвитку рідної мови є взаємозв’язок мови та поняття, мови та історії. Наведіть конкретні приклади того, як реалізується положення філософії про взаємозв’язок мови і поняття у безпосередній мовленнєвій діяльності дітей? Як має діяти вихователь відповідно до цього положення, збагачуючи словниковий запас дитини? Як реалізується положення про взаємозв’язок мови та історії у сучасній педагогічній практиці дошкільних закладів України та варіативних програмах навчання і виховання дітей? Наведіть конкретні приклади.

4. Природничою основою дошкільної лінгводидактики є вчення О. Іванова-Смоленського про три основні форми тимчасових мовленнєвих зв’язків, які утворюються в корі головного мозку: словесний подразник – безпосередня дія дитини (С – Б); безпосередня дія – словесна відповідь дитини (Б – С); словесний подразник – словесна відповідь дитини (С – С). Визначте, впродовж якого вікового періоду діє кожний із цих видів тимчасових нервових зв’язків. Наведіть конкретні приклади.

5. Методика навчання рідної мови послуговується психологічними поняттями: "егоцентричне мовлення", "соціологізоване мовлення", "внутрішнє мовлення". З’ясуйте, хто з психологів об’єднав ці поняття? Як вони їх тлумачать? Як співвідносяться, на ваш погляд, ці поняття? Поясніть сутність кожного з них. Чи вживається у цьому співвідношенні поняття "зовнішнє мовлення"?

6. Прочитайте наведені визначення поняття "мова".

Мова – це сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок (СУМ. – Т. 4. – С. 768).

Мова – найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень.

Мова – це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, осмислення реальності.

Мова – це система знаків, матеріальних за своєю природою і соціальних за змістом та функціями.

Мова – засіб самопізнання народу, форма існування надбудови в усіх її виявах.

Мова – не тільки витвір історії суспільства, вона й активний чинник цієї історії: не тільки об’єкт, а й суб’єкт історії (Мацько Л.І., Сидоренко О.М. Українська мова. – К.: Либідь, 1992. – С. 5).

Мова не є засобом вираження готової думки, а її створення... вона не є відображення світогляду, який вже склався, а діяльність, що його формує (Потебня А.А. Мысль и язык. – Х., 1913. – С. 141).

Мова є саме життя, найважливіший, найбагатший ї найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живучі й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле (Ушинський К.Д. Вибр. пед. твори: У 2 т. – К.: Рад. шк., 1983. – Т. 1. – С. 123).

Мова – це: 1) універсальний засіб навчання і виховання людини; 2) енциклопедія людського досвіду; 3) першооснова нагромадження культурних цінностей, засіб вираження змісту культури, спосіб введення окремої людини в процес суспільного культурного розвитку; 4) один з компонентів духовної культури суспільства; 5) засіб координації усіх виробничих процесів; 6) функціональна система, нерозривно пов’язана з усіма галузями суспільного життя (Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – С. 12).

Які з наведених визначень найповніше відображають сутність поняття "мова"? Поясніть, які сторони соціального життя відображено в кожному із наведених визначень? Як співвідносяться між собою висловлювання у визначеннях Мацько Л.І., Сидоренко О.М. "мова – це засіб вираження думок" та Потебні О.О. "мова не є засобом вираження готової думки"?

7. Прочитайте наведені визначення мовлення.

Мовлення – це спілкування людей між собою за допомогою мови, мовна діяльність (СУМ. – Т. 4. – С. 770).

Мовлення – це практичне користування мовою в конкретних ситуаціях і з наперед визначеною метою; це діяльність за допомогою мови, особлива психічна діяльність.

Мовлення – це: 1) спосіб існування і вияву мови, "мова в дії", мовний процес у багатьох його видах і формах (говоріння, писання, слухання, читання), мовчазна розмова з самим собою, обдумування майбутнього свого чи сприйнятого від інших повідомлення; 2) вияв процесу формування (а не втілення); 3) вияв одиниць мови усіх рівнів і правил їх поєднання; 4) засіб конкретизації спілкування (мовного спілкування) (Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів; Світ, 1990. – С. 11-12).

Визначте, яке з наведених дефініцій найповніше відображає поняття "мовлення"? Поясніть, як ви розумієте значення кожного з наведених визначень? У яких випадках у роботі з дітьми дошкільного віку потрібно вживати терміни "мова", а в яких "мовлення"? Проілюструйте свої міркування конкретними прикладами.

8. Як співвідноситься закономірність "засвоєння виразності мови залежить від розвитку в дитини сприйнятливості до засобів інтонації, тобто вміння відчувати виразність чужої мови, її внутрішній світ" із принципом оцінювання виразності мови? Наведіть конкретні приклади реалізації цього принципу в практичній навчально-мовленнєвій діяльності з дітьми.

9. Складіть картотеку наукових і методичних видань за останні 2-3 роки відповідно до методів педагогічного дослідження.

10. Робота з художнім текстом. Уважно прочитайте вірш П. Тичини "Слово наше рідне". Визначте, які соціальні, національні та історичні віхи поет пов’язує із мовою? Які уривки з цього вірша доступні для розуміння дітей дошкільного віку? Як і коли їх можна використати в роботі з дітьми?

11. Прочитайте текст.

Про рідну мову можна говорити і не з погляду науки мовознавства, а так, як говорять про свій край, рідне сонце, небо, повітря – про все, що об’єднується в дорогому слові – Вітчизна. Бо рідна мова є невід’ємною частиною поняття Батьківщина.

Для нас рідна мова – не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Увесь світ віддає шану великим володарям українського слова Т.Г. Шевченку та І.Я. Франку. Далеко за межами України відомі твори М. Коцюбинського та Лесі Українки, М. Рильського та багатьох інших чудових українських майстрів пера. Рідна мова донесла до нас геніальні класичні творіння Мольєра, Шекспіра, Гете, Бернса, Міцкевича. Вона виявилася не біднішою за інші найрозвиненіші мови світу, оскільки нею перекладають усе найкраще, що створено ними.

Найкращі, найкультурніші представники народу завжди дбають про свою мову, байдуже, хто вони – українці, поляки, чехи чи німці.

Священний обов’язок кожного з нас – берегти дорогоцінні якості рідної мови, її запашні, барвисті слова, образи, звороти, шліфувати й збагачувати їх, щоб передати прийдешнім поколінням спадщину, гідну нашої великої доби (Матвієнко А. Живе слово. – К.: Держлітвидав УРСР, 1964. – С. 155-157).

Які риси рідної мови відбито у цьому тексті? Де і коли можна використати цей текст у дошкільному закладі?

 

 

Практичне завдання для самостійного опрацювання № 2

1. Ознайомтеся з наведеними нижче фрагментами наукових праць та обґрунтуйте їх зміст.

У перших дитячих притулках сиріт доглядали, не турбуючись про їхнє спілкування з дорослими. Незабаром з’ясувалося, що недостатнє спілкування малюків із дорослими гальмує психічний розвиток дитини і призводить до виникнення у дітей важкого стану – "госпіталізму". Хвороба виявляється в тому, що діти впадають у пригнічений стан (відчувають смуток, тугу), поводяться пасивно, замкнуто, спостерігається велике відставання в оволодінні елементарними навичками самообслуговування, мовлення. У найскладніших випадках діти з явищами "госпіталізму" майже до трьох років не тримають голову, не виявляють інтересу до людей, іграшок, весь час перебувають у дрімотному стані й прокидаються лише тоді, коли відчувають голод.

Проте навіть складні випадки "госпіталізму" можна подолати, налагодивши спілкування дитини з дорослим. М. Кистяківська, наприклад, описує, як брали дитину на руки для годування і, тримаючи в "положенні під грудьми", пестили поглядом, посмішкою, лагідним словом, намагалися при цьому впіймати її блукаючий погляд і затримати його на собі. Через тиждень дитина вже відповідала дорослому посмішкою. Згодом вдалося переключити увагу дитини на іграшку, розміщену між її обличчям та обличчям дорослого, і, зрештою, збудити й розвинути інтерес до навколишнього світу (Лисина М.И. Воспитание детей раннего возраста в семье. - К.: Знання, 1983. – С. 6-7).

Винятково важливим є те, що дитина народжується готовою вступити у стосунки з людьми, насамперед з матір’ю. У випадках порушення спілкування з дорослими діяльність дитини обмежується: замість розвитку багатопланових людських якостей вона набуває лише тих, що допустимі за певних умов. Внаслідок обмеженого спілкування функції мозку розширюються слабко. У дітей з нормальним розвитком мовленнєвими здібностями керують мовленнєві центри, які розміщені у правій півкулі головного мозку, але якщо дитина позбавлена спілкування з дорослим, то центри, які забезпечують формування навичок мовлення, переключаються на управління іншими видами діяльності. У випадку коли дитина вже після цього починає навчатися мовленню, функції контролю за певним процесом візьмуть на себе випадкові, ще "не зайняті", "немовленнєві" структури мозку. Тож оволодіння мовленням буде неповноцінним. Якщо критичний період становлення мовленнєвих центрів вже минув і мозок втратив свою пластичність, людина назавжди втрачає здатність до мовленнєвого спілкування (Дубинин Н. П. Что такое человек? - М., 1983. - С. 293-295).

2. Ознайомтеся з прикладом скарбниці народної педагогіки - організацією дорослим мовленнєвого спілкування з малюком, створення ним позитивної емоційної атмосфери під час купання, переодягання, розважання у період, коли дитина не спить, під час ходи тощо. Доберіть зразки усної народної творчості, які супроводжують дії дорослого і дитини під час догляду за нею.

3. Ознайомтеся з описом поведінки дітей в експериментальних ситуаціях: з іграшками, під час бесіди про книги, бесіди особистісного характеру. Визначте для кожної дитини провідну форму спілкування.

Сашко (6,5 року). Товариський, старанний, з радістю брав участь у спілкуванні з дорослим-експериментатором. Усі його завдання виконував швидко і вміло. Проте на пропозицію дорослого допомогти організувати гру з іграшками не відгукнувся. У цій ситуації він почувався незатишно, скуто. Трохи згодом хлопчик відійшов від столика з іграшками і звернувся із запитаннями до дорослого, переважно пізнавального характеру. Запитував про машини, сам розповідав, які марки автомобілів він знає. Хлопчик справді багато знав про автомобілі, часто спостерігав за ними на вулиці. В іншій ситуації - з книжками хлопчик почував себе розкуто. Він швидко вибрав книжку, почав гортати сторінки і читати окремі слова. Розповідав, які книжки є у нього вдома. Повідомлення хлопчика були пізнавального характеру. Особливий інтерес Сашко виявив до казок про тварин. Він із задоволенням розповідав про переглянуті телепередачі "У світі тварин". З’ясувалося, що Сашко регулярно їх дивиться та обговорює з батьками і дітьми своєї групи. У бесіді на особистісну тему емоційний стан хлопчика ускладнився. Він став напруженим, сором’язливим, зніяковілим. Сашко погодився на пропозицію дорослого поговорити, проте намагався перевести розмову на пізнавальні теми або на різні предмети.

Віталик (6 років 7 місяців). Характер замкнутий, нетовариський. Однак в експериментальному спілкуванні з дорослим брав участь із задоволенням, намагався виконувати всі його вимоги. Особливо успішно він виявляв себе під час організації різних ігор, у діях з предметами. Хлопчик був надзвичайно діяльний, активний, відразу приступав до маніпулювання іграшками. Звертання Віталика до дорослого були пов’язані здебільшого з його діями. Так, книжка для нього є не тільки джерелом знань, а й предметом, який можна використати під час гри. Пізнавальних інтересів цей хлопчик не виявляв, швидко задовольнявся лаконічними відповідями дорослого. Наприклад, він запитав у дорослого: "А де ви взяли ці книжки?", але, не дочекавшись відповіді, продовжив гру з машинами. Своєрідно реагував Віталик і на пропозицію дорослого поговорити. За кілька хвилин до цього хлопчик захоплено грався іграшками, фантазував, використовував машини замість інших предметів, а після пропозиції несподівано різко змінився: став байдужим, почав дивитися вбік, і було зрозуміло, що вона його не цікавить.

Яна (6 років 8 місяців). Товариська, з веселим характером. Особливий інтерес виявляла до занять. Із задоволенням брала участь в експериментальному спілкуванні. У ситуації з іграшками особливої захопленості не виявляла, не намагалась активно діяти з ними. Навпаки, дівчинка прагнула замінити ігрову ситуацію розмовою, пропонувала різні варіанти тем. Так, залишивши іграшки, вона з власної ініціативи розповіла про екскурсію до лісу, яка справила на неї глибоке враження. У ситуації обговорення книг Яна спочатку виявила інтерес, однак потім відійшла від теми, запропонованої дорослим, і почала розповідати про свою улюблену книжку. Вона почувалася вільно, розкуто, з довірою ставилася до дорослого. Із задоволенням дівчинка включилася в особистісну бесіду, відчувалося, що їй весело й затишно. Під час спілкування Яна намагалася бути ближче до дорослого, ставила йому запитання і вимагала точних та ясних відповідей.

4. Проведіть спостереження за спілкуванням дітей молодшого, середнього, старшого дошкільного віку з дорослими за табл. 1:

Таблиця 1

Вік дитини Обставини, за яких відбувалося спілкування Зміст мовленнєвої взаємодії, характеристика мовлення Характеристика невербальних засобів спілкування Потреби, мотиви, завдання спілкування Провідна форма спілкування
           

Порівняйте зміст спілкування, мовлення дітей з різними формами спілкування.

5. Відповідно до завдань професійно-мовленнєвого спілкування вихователя визначте, якими особистісними якостями і системою комунікативно-мовленнєвих умінь він має володіти.

 


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Література. 1. Богуш А.М. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі | Література. 2. Богуш A.M. Дошкільна лінгводидактика

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 354; Нарушение авторских прав




Мы поможем в написании ваших работ!
lektsiopedia.org - Лекциопедия - 2013 год. | Страница сгенерирована за: 0.004 сек.