Студопедия

Главная страница Случайная лекция


Мы поможем в написании ваших работ!

Порталы:

БиологияВойнаГеографияИнформатикаИскусствоИсторияКультураЛингвистикаМатематикаМедицинаОхрана трудаПолитикаПравоПсихологияРелигияТехникаФизикаФилософияЭкономика



Мы поможем в написании ваших работ!




Література. 2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мови дітей в дошкільних закладах

 

1. Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / Упор. Богуш А.М.. – Ч. І та ІІ. – К.: Вид. дім "Слово", 2005. – С. 405-468.

2. Богуш А.М. Заняття з розвитку мови дітей в дошкільних закладах. – К.: Радянська школа, 1979.

3. Богуш А.М. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі. – К.: Радянська школа, 1995. – С. 101-112.

 

 

Практичне завдання для самостійного опрацювання № 7

1. Прочитайте подані нижче визначення зв’язного мовлення.

Будь-яке справжнє мовлення, яке передає думку, бажання того, хто говорить, є зв’язним мовленням.

Зв’язним у специфічному, термінологічному смислі слова називається таке мовлення, яке відображає всі істотні зв’язки свого предметного змісту.

Зв’язність мовлення означає адекватність мовленнєвого оформлення думки мовця (або дописувача) з погляду її зрозумілості для слухача (чи читача).

Зв’язне мовлення – це таке мовлення, яке може бути цілком зрозумілим на ґрунті його власного предметного змісту; все в ньому стає зрозумілим для іншого із самого контексту мовлення (Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М.: Педагогика, 1989. – С. 468-469).

Зв’язність мовлення - це насамперед логіка його думок, їх послідовність, взаємозалежність, доказовість. Вона певною мірою залежить від зв’язності мислення (Синиця І.О. Психологія усного мовлення. – К.: Рад. шк., 1974. – С. 150).

Зв’язне мовлення – це словесне розгорнуте висловлювання (низка логічно сполучених речень), яке забезпечує спілкування та взаєморозуміння людей (Бородин Г.М. Методика развития речи детей. – М.: Просвещение, 1984. – С. 44).

Яке з наведених визначень, на ваш погляд, найповніше відображає усі характеристики зв’язності? Сформулюйте на основі наведених визначень узагальнене визначення зв’язного мовлення. і

2. Чи існує відмінність між лінгвістичними поняттями: "усне мовлення", "діалогічне мовлення", "розмовне мовлення". Спробуйте пояснити кожне з цих понять. Що означають слова діа, моно, полі (діалог, монолог, полілог).

3. Прочитайте наведені висловлювання, виберіть ті з них, які відображають лінгвістичні характеристики відповідного виду мовлення.

Усне мовлення – це звучне мовлення, в якому істотну роль відіграє інтонація (Ладыженская Т.О. Система работы по развитию связной устной речи учеников. – М.: Просвещение, 1974. – С. 12).

В усному мовленні частіше вживаються прості, неповні речення (Со-роколетов Ф.П., Федоров А.И. Правильность и выразительность устной речи. – Л.: Педагогика, 1962. – С. 4).

Розмовне мовлення – це найпростіша форма мовлення. Воно підтримується співрозмовниками; ситуативне й емоційне мовлення. Мовці використовують різні засоби виразності: жести, погляди, міміку, інтонацію. Таке мовлення... складається з незакінчених речень, окликів, запитань та відповідей, вигуків, реплік, коротких повідомлень (Бородин Г.М. Методика развития речи детей. – С. 46).

Розмовне (діалогічне) мовлення має деякі особливості, які полягають у тому, що співбесідники, починаючи розмову, рідко детально уявляють собі, про що вони говоритимуть. Таке мовлення є менш розгорнутим і логічно менш послідовним, ніж монологічне мовлення. Розмовне мовлення складається із запитань і відповідей, які мають характер неповних речень, коротких реплік (Лещенко О.М. Методика навчання рідної мови і грамоти. – К.: Вища шк., 1972. – С. 141).

Діалог – це бесіда кількох людей, не менше двох (Методика развития речи детей дошкольного возраста / В.К. Лотарев, Л.П. Федоренко, Г.А. Фомичова и др. – М.: Просвещение, 1984. – С. 127).

Діалогічне мовлення об’єднане ситуативно-тематичною спільністю й комунікативними мотивами усних висловлювань. Воно послідовно породжується двома співрозмовниками під час безпосереднього спілкування. Задля позначення діалогу (від гр. діа - туди, вдалину, крізь, через), що ведеться між двома співрозмовниками, можна використати термін "діалог", більше трьох – "полілог" (Скалкін В.Л. Навчання діалогічному мовленню. – К.: Рад. шк., 1989. – С. 6, 20).

Із якими з наведених визначень ви не згодні? Поясніть, чому.

4. Для запропонованих запитань розробіть (письмово) різні варіанти діалогів з усіма можливими відповідями за схемою: запитання – відповідь.

– Котра година? Як тебе (Вас) звати? Де ти мешкаєш (живеш)? Як ти вітаєшся вранці (вдень, увечері)? Як ти прощаєшся? Як можна попросити вибачення? Як можна подякувати? Як можна зробити зауваження? Як можна запросити на гостини? Як можна привітати людину з якоюсь подією? Як можна запросити до гри?

5. Методика розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку ґрунтується на результатах психологічних досліджень. Прочитайте уривки з психологічних праць. Визначте вікові періоди поступового розвитку зв’язного мовлення щодо цитованого тексту.

Зміна способу життя дитини, формування нових відносин з дорослими та нових видів діяльності зумовлює диференціацію функцій і форм мовлення. Виникають нові завдання спілкування, які полягають у передачі дитиною дорослому своїх вражень, переживань, задумів. З’являється нова форма мовлення – повідомлення у вигляді монологу, розповіді про пережите та побачене (Эльконин Д.Б. Детская психология. – М.: Учпедгиз, 1960. - С. 195).

У розвитку мовлення, в оволодінні зовнішньою стороною мовлення дитина йде від простої фрази до складної, до поєднання фраз і речень (Выготский Л.С. Избр. произведения: В 2 т. – М.: Педагогика, 1983. – Т. 2. – С. 407).

Дайте відповідь на запитання: Чи потрібні усі наведені нижче мовленнєві вміння дитині дошкільного віку? Для якого виду усного мовлення потрібні ці вміння?

Щоб повноцінно спілкуватися, людина має оволодіти й вміннями. Вона повинна, по-перше, вміти швидко й правильно орієнтуватися в умовах спілкування. По-друге, вміти правильно спланувати своє мовлення, вибрати зміст акту спілкування. По-третє, знайти адекватні засоби для подання цього змісту. По-четверте, вміти забезпечити зворотний зв’язок. Якщо якась із ланок акту спілкування буде порушена, то мовцю не вдасться домогтися бажаних наслідків спілкування - воно буде неефективним (Психологические проблеми массовой коммуникации / Под ред. А.Н. Леонтьева. - М.: Педагогика, 1975. – С. 33).

6. Заповніть таблицю періодизації мовленнєвого розвитку дітей (табл. 8).

Таблиця 8

Віковий період Форми мовлення Функції мовлення Форми і прийоми розвитку мовлення
Вік немовляти від народження до 1 року Ранній вік (1-3 роки) Дошкільний вік (3-7 років)      

 

7. Уважно прочитайте визначення описової розповіді: "Це виклад характерних ознак якогось предмета, іграшки чи події. Ця розповідь має бути послідовною, логічною: спочатку дитина має розповісти про головне, істотне, а потім поступово додавати другорядні деталі предмета, який описується".

Чи можна погодитись із запропонованою методичною сентенцією визначення описової розповіді:

Заняття з описування іграшок порівняно легкі для дошкільників, вони дуже зацікавлюють дітей, у них беруть участь навіть найсоромливіші діти і ті, які погано розмовляють (Дементьева Г.М. Методика обучения рассказыванию в детском саду. – М.: Учпедгиз, 1963. – С. 33).

Які види розповідей, на ваш погляд, є найлегшими для дітей (описові, сюжетні, фактичні, з власного досвіду, творчі, з казковими сюжетами)?

8. Дитина шостого року життя склала порівняльну розповідь про огірок та помідор: "Вони однакові, їх їдять сирими з сіллю або в салаті. Вони ростуть на городі. Помідор червоний, а огірок зелений".

Чи відповідає ця розповідь структурі описової розповіді? Складіть зразок порівняльної описової розповіді про овочі (помідор, огірок та ін.).

9. Прочитайте уривок із твору В. Сухомлинського "Серце віддаю дітям": "Ми йшли в природу - в ліс, в сад, на поле, луг, берег річки, - слово ставало в моїх руках знаряддям, за допомогою якого я відкривав дітям очі на багатство навколишнього світу. Відчуваючи, переживаючи красу побаченого й почутого, діти сприймали найтонші відтінки слова, і через слово краса входила в їхні душі. "Подорожі" в природу були першим поштовхом до творчості. Діти складали маленькі твори про природу" (Сухомлинський В.О. Вибр. твори: В 5 т. – 1977. – Т. 3. – С. 202).

Як можна застосувати поради В. Сухомлинського щодо використання природи у навчанні дітей розповіді в дитячому садку?

10. Прочитайте дитячі розповіді про природу, записані В. Сухомлинським.


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Батьківщина | 

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 706; Нарушение авторских прав




Мы поможем в написании ваших работ!
lektsiopedia.org - Лекциопедия - 2013 год. | Страница сгенерирована за: 0.003 сек.