Главная страница Случайная лекция
Мы поможем в написании ваших работ!
Порталы:
БиологияВойнаГеографияИнформатикаИскусствоИсторияКультураЛингвистикаМатематикаМедицинаОхрана трудаПолитикаПравоПсихологияРелигияТехникаФизикаФилософияЭкономика
Мы поможем в написании ваших работ!
Ленточные герметики
Ленточным герметиком является самоклеящаяся лента. К преимуществам ленты следует отнести возможность герметизации стыков сложной конструкции, простую технологию применения, не требующую специальных механизмов, легкость контроля за состоянием в процессе эксплуатации.
63. Порівняльний аналіз бітумів і дьогтів
Для бітумів характерні гідрофобність, атмосферостійкість, підвищена деформативність, здатність розм’якшуватися при нагріванні.
Бітумні матеріали характеризуються здатністю до старіння, сутність якого полягає у підвищенні крихкості й зменшенні тріщиностійкості внаслідок поступового окиснення компонентів під дією атмосферних факторів.
Бітумні речовини є гідрофобними, вони не змочуються і не розчиняються у воді, що дозволяє їх використовувати як основний компонент гідроізоляційних матеріалів.
застосування в гідротехнічному й дорожньому будівництві, а також для виробництва покрівельних, гідроізоляційних та антикорозійних матеріалів. підлог промислових будинків, плоских покрівель, стяжок, а також у гідротехніці для створення гідроізоляційних шарів і екранів і заповнення компенсаційних швів.
Дьогті– це в’язкі рідини чорного чи бурого кольору, які складаються з вуглеводнів та їх сірчаних, азотних і кисневих похідних, одержаних конденсацією пароподібних продуктів, що утворюються при розкладанні органічних матеріалів в умовах високої температури без доступу повітря (кам’яновугільні, торф’яні, деревні й сланцеві).
Атмосферостійкість дьогтевих матеріалів нижча порівняно з бітумними.Нестійкість дьогтів до процесів старіння появи тріщин, крихкості та втрати водовідштовхувальних властивостей.
Однак дьогті відзначаються підвищеною адгезією до інших матеріалів. Вони мають вищу біостійкість,. Дьогті використовують у тих самих галузях будівництва, що й бітуми, але їхнє застосування більш доцільне там, де є загроза виникнення біокорозії та в тимчасових спорудах.
64. . Матеріали і вироби з деревини
Матеріали з деревини застосовують у будівництві, як конструкційні, оздоблювальні, теплоізоляційні, акустичні й погонажні.
До конструкційного відносяться круглі лісоматеріали, пиломатеріали, фанера, деревні шаруваті пластики, фіброліт, арболіт, цементно-стружкові плити.
Круглі лісоматеріали одержують шляхом розпилювання і очищення від кори стовбурів дерев. Колоди застосовують для вироблення пиломатеріалів, зведення колодних будинків, виготовлення паль, елементів мостів, опор ліній електропередач, підтоварники і жердини – для допоміжних і тимчасових споруд. При розкрої колоди одержують пиломатеріали різного виду і розмірів (бруси, шпали, дошки).
Столярні вироби – віконні й дверні блоки
Фанера являє собою листовий матеріал, склеєний із трьох і більше шарів лущеної шпони
Шпона – тонкий листовий матеріал, отриманий лущенням чи струганням на спеціальних верстатах розпилених кряжів. Застосовується для обшивання внутрішніх перегородок на дерев'яній рамі,
Паркет – виготовляють з твердих порід – дуба, бука, ясена і т.д. Буває звичайним (планочний) і щитовим. Щитовий паркет має основу з дошок чи брусів, на які наклеєна паркетна планка.
Деревні шаруваті пластики являють собою листовий матеріал, отриманий методом пресування декількох шарів шпони, просочених при високих температурах високомолекулярними смолами.
Фібролітом називають плитний матеріал з тонких довгих деревних стружок, скріплених мінеральними в’яжучими. Арболіт – легкий деревобетон на мінеральному в'яжучому.
Цементно - стружкові плити на відміну від фіброліту й арболіту пресують при підвищеному тиску, тому вони мають велику щільність. Застосовують для зовнішнього обшивання стінових панелей житлових будинків, як опалубку для бетону, виготовлення санітарно-гігієнічних кабін.
Древесностружкові й древесноволокнисті плити одержують методом плоского пресування відходів стружки й обпилювань, змішаних із синтетичними смолами. Застосовують для облицювання внутрішніх стін громадських і адміністративних будинків, для покриттів підлог.
Погонажні вироби включають лиштви, плінтуси, поручні, дошки для підлоги
65. Порівняльна характеристика лаків і фарб на основі полімерів. Властивості і застосування. На основі полімерів виготовляють емульсійні, лакосмоляні та полімерцементні фарби.
Водоемульсійні фарби – пігментовані емульсії полімерів у воді.: зовнішнє та внутрішнє фарбування цегляних, кам’яних, бетонних, оштукатурених та дерев’яних поверхонь.
Акрилові фарби – суспензія пігментів та наповнювачів в акриловому латексі.: зовнішні та внутрішні роботи по штукатурці, бетону, дереву та інших пористих матеріалах, а також попередньо загрунтованих металевих поверхнях.
Полівінілацетатні фарби– водні емульсії полівінілацетату з пігментом. внутрішнє і зовнішнє фарбування бетону, штукатурки, дерева, листових матеріалів – лінкруст, картон.
Лакосмоляні фарби - суспензія пігментів у лаках.
Полімерцементні фарби – цементні фарби розводять водними емульсіями полімерів
Лаки – розчини масел, природних чи синтетичних полімерів, бітумів тощо в органічних розчинниках.
Алкідні лаки поділяють на жирні, середні, знежирені та надзнежирені. Перші використовують для зовнішнього опорядження, знежирені – для внутрішніх робіт.
Синтетичні лаки – розчини синтетичних полімерів у орг. розчинниках. Найбільш поширені – гліфталеві, перхлорвінілові, поліакрилатні, полівінілацетатні тощо.
Спиртові лаки та політури одержують з природних чи синтетичних полімерів розчиненням їх у спирті етиловому, чи у суміші його з іншими лаками-розчинниками. для покриття дерев’яних деталей та виробів, а політуру – для опорядження лакованої поверхні дерева та надання їй рівномірного блиску.
Силіконові кремнійорганічні лаки – на основі кремнійорганічних полімерів, можуть бути модифіковані іншими високомолекулярними речовинами.
66. Різновиди і особливості застосування у будівництві клеїв на основі полімерів
Клеї штучні (полімерні) – розчини модифікованих природних полімерів у воді. Ці клеї мають високу адгезійну здатність, більшість з них застосовується для склеювання конструктивних елементів із деревини, бетону, сталі, скла тощо. Наприклад, клеї на епоксидній основі використовують для з’єднання конструкцій зі сталі, легких сплавів, залізобетону,а клей К-17 (складається з сечовино формальдегідного полімеру, наповнювача, деревного борошна та отверджувача) використовуються для кріплення декоративного паперовошаруватого пластика, а також деревностружкових плит до дерева.
Клей «Бустилат-м» виготовляють на основі полівініалцетатної дисперсії (що застосовується при отриманні воднодисперсійних фарбових сумішей), широко застосовують при склеюванні килимів, лінолеуму, облицювальних плиток, шпалер на різні основи.
Клей АДМ-К використовують для приклеювання різних полівінілхлоридних матеріалів до бетону, дерева, цементної стяжки.
67. Основи технології виготовлення бетонної суміші
Виробництво бетонної суміші передбачає виконання таких операцій:
- підготовка матеріалів
- дозування
- змішування
Підготовка матеріалів включає сушку заповнювачів до потрібної вологості, очищення їх від шкідливих домішок та розподіл по фракціям.
Дозування матеріалів виконується переважно за масою. Пористі заповнювачі дозують за об’ємом із наступним коригуванням за масою.
Змішування – основна стадія виробництва бетонної суміші, від його ретельності залежить однорідність і міцність бетону. Перемішування може здійснюватись у гравітаційних бетонозмішувачах вільного падіння або у бетонозмішувачах примусової дії. Для змішування жорстких бетонних сумішей, а також сумішей на пористих заповнювачах доцільно використовувати змішувачі примусової дії.
Твердіння бетонної суміші супроводжується комплексом складних процесів, у результаті яких утворюється бетон.
68. Порівняльна характеристика фарб на мінеральній основі. Найбільш характерні властивості і доцільність використання в будівництві
Мінеральні фарби (на основі неорганічних в’яжучих речовин) одержують на основі природної мінеральної речовини, тому вони є екологічно чистими. Вапняні фарби: в’яжуча речовина – гашене вапно, використовують лугостійкі пігменти, переважно світлі відтінки. фарбування фасадів, проведення реставраційних робіт, хоча через свою слабку атмосферостійкість потребують поновлення.
Цементні фарби: зв’язуюча речовина – білий або кольоровий портландцемент, тому пігменти також лугостійкі;щоб збільшити водоутримувальну здатність до неї вводять гашене вапно та хлорид кальцію, також додають гідрофобізуючі добавки для підвищення атмосферостійкості.
зовнішніх малярних робіт та внутрішнього фарбування вологих виробничих приміщень по бетону, цеглі, штукатурці. При цьому необхідним є зволоження нанесеного покриття протягом певного часу.
Силікатні фарби: в’яжуча речовина – силікат калію.
декорування фасадів і внутрішніх приміщень (по каменю, бетону, штукатурці), а також для захисту дерев’яних конструкцій від вогню
69. Порівняльна оцінка органічних і неорганічних теплоізоляційних матеріалів
Органічні - одержувані з використанням органічних речовин. Це, перш за все, різноманітні полімери (наприклад, пінополістирол, спінений поліетилен і вироби на його основі).
Головний їхній недолік - низька вогнестійкість, тому їх застосовують зазвичай при температурах не вище 100°C, а також при додатковій конструктивної захисту негорючими матеріалами (штукатурні фасади, тришарові панелі, стіни з облицюванням). Також в якості органічних ізолюючих матеріалів використовують перероблену деревину і відходи деревообробки (деревно-волокнисті плити, ДВП, і деревостружкові плити, ДСП), целюлозу у вигляді макулатурного паперу (утеплювач ековата), сільськогосподарські відходи (солома, очерет та ін), торф (торфопліти) і т . д. Ці теплоізоляційні матеріали, як правило, відрізняються низькою водо-, біостійкістю, а також схильні до розкладання і використовуються в будівництві рідше.
Неорганічні - мінеральна вата та вироби з неї (наприклад, мінераловатні плити), легкий і пористий бетон (газобетон і газосилікат), піноскло, скляне волокно, вироби з спученого перліту, вермикуліту, сотопласти та ін.. Вироби з мінеральної вати отримують переробкою розплавів гірських порід або металургійних шлаків в склоподібне волокно
. Характерна особливість - низькі характеристики міцності і підвищене водопоглинання.
70. Порівняльна оцінка огороджувальних конструкцій з використанням полімерних і неорганічних для промислового і цивільного будівництва
Як елементи огороджувальних конструкцій з полімерних матеріалів застосовують деревношаруваті пластики, склопластики, полімербетони тощо.
До позитивних властивостей цих матеріалів відносяться: мала щільність,; хімічна стійкість в деяких агресивних середовищах; вони водостійкі і не піддаються гниттю.
Основними перевагами пластмас є їхня висока технологічність. Також вони не потребують періодичного фарбування, шляхом ведення в матеріал пігментів, йому надають будь-якого забарвлення. Застосування даних матеріалів характеризується високою економічною ефективністю.
Основними недоліками є їх мала жорсткість (модуль пружності не перевищує 104 МПа) і, отже, підвищена деформативність, що не дозволяє повністю використовувати їх міцність. Спаленність цих матеріалів обмежує їх застосування в основних несучих конструкціях. Мала поверхнева твердість веде до легкої пошкоджуваності конструкцій. Повзучість і старіння в процесі експлуатації ведуть до підвищення прогинів і зменшення прозорості огороджувальних конструкцій. Тому для відповідальних конструкцій перевагу надають більш надійним матеріалам з природного та штучного каменів.
З метою поліпшення механічних і технологічних властивостей, підвищення теплостійкості в пластмасові матеріали вводять наповнювачі неорганічного й органічного походження. Їх вводять у вигляді порошків, волокон, аркушів (деревне борошно, цемент, скляні та азбестові волокна, папір, бавовняні та скляні тканини і т. п.).
71. Порівняльна характеристика теплоізоляційних матеріалів на основі полімерів Полімерні теплоізоляційні матеріали (ПТМ) застосовують у вигляді газонаповнених пластмас, які з фізичної структури поділяють на три підгрупи:
1. ніздрюваті або пінисті пластмаси (пінопласти);
2. пористі пластмаси (поропласти);
3. сотопласти.
Пінопластами називають матеріали з системою ізольованих несполучених між собою осередків, що містять газ або суміш газів і розділених тонкими стінками, тому має найкращу тепло- і звукоізоляцію, не поглинає воду. До поропластів відносять матеріали з системою сполучених клітинок або порожнин, заповнених газом, тому мають кращі акустичні властивості але поглинають воду. Сотопласти мають регулярно повторювані порожнини правильної геометричної форми. Такі порожнини утворюються при формуванні або литті вихідного пластичного матеріалу без його спінювання.
72. Полімерні труби. Порівняльна характеристика їх властивостей і специфіка застосування в будівництві з стальними, чавунними, керамічними, азбестоцементними, скляними
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Склад, властивості і застосування в будівництві гідрофобного і пластифікованого портландцементу | | |
Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 304; Нарушение авторских прав
Мы поможем в написании ваших работ!